ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2005 Справа N 7/62
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Михайлюка М.В.
розглянув Запорізького обласного управління юстиції
касаційну
скаргу
на постанову від 17.05.2005
Запорізького апеляційного господарського
суду
у справі № 7/62 господарського суду Запорізької області
за позовом Державного закритого акціонерного товариства
“Охорона-Комплекс”
до Запорізького обласного управління юстиції
Територіального управління державної судової
адміністрації в Запорізькій області
Про стягнення 1568,59 грн.
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися
від відповідачів Романчук Л.Г. дов. № 1095 від 29.08.2005
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2004 року державне закрите акціонерне товариство
“Охорона-Комплекс” в особі Запорізького представництва
пред’явило в суді позов до Запорізького обласного управління
юстиції, Територіального управління державної судової
адміністрації в Запорізькій області про стягнення боргу в сумі
1568,59 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до
укладеної 25.09.2002 року між сторонами угоди № 7167 виконало
роботи по обладнанню системою охоронної сигналізації службового
приміщення Хортицького районного суду м. Запоріжжя за адресою:
пр. Ювілейний,33, що підтверджується актом виконаних робіт.
Загальна вартість договору складає 3040,68 грн. і включає в себе
вартість обладнання та матеріалів в сумі 1578,73 грн. та
вартість виконаних робіт 1461,95 грн. Проте, відповідач за
виконані роботи розрахувався частково, оскільки здійснив оплату
тільки вартості обладнання і матеріалів в сумі 1472,08 грн., в
результаті чого виникла заборгованість.
В процесі розгляду справи позивач в порядку, передбаченому ст.
22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зменшив позовні вимоги на 106,65
грн., у зв’язку з іх сплатою відповідачем, і просив стягнути
1461,95 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.04.2005
(суддя Кутіщева Н.С.) позов задоволено за рахунок першого
відповідача –Запорізького обласного управління юстиції.
Стягнуто з Запорізького обласного управління юстиції на користь
позивача 1461,95 грн. основного боргу та судові витрати.
В позовних вимогах до Територіального управління державної
судової адміністрації в Запорізькій області відмовлено.
Задовольняючи позов і стягуючи борг в сумі 1461,95 грн., з
урахуванням зменшення позовних вимог, господарський суд виходив
з його обґрунтованості.
Відмовляючи в позові до Територіального управління державної
судової адміністрації в Запорізькій області господарський суд
виходив з того, що при укладенні договору відповідач-1 взяв на
себе зобов’язання, видатки та виконання якого були передбачені
його кошторисом. При цьому відповідачем-1 не надано суду жодного
документального доказу передачі відповідачеві-2, як
правонаступнику, заборгованості перед позивачем в сумі 1461,95
грн.
Господарським судом було винесено окрему ухвалу яку направлено
на адресу начальника Запорізького обласного управління юстиції
для інформації та усунення наведених недоліків, застосування
заходів по посиленню трудової дисципліни.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
17.05.2005 (судді: Кричмаржевський В.А. –головуючий, Кагітіна
Л.П. , Мосйсеєнко Т.В.) рішення залишено без змін з тих же
підстав.
В касаційній скарзі Запорізьке обласне управління юстиції
просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та
рішення господарського суду і прийняти нове рішення яким
відмовити в задоволені позову до відповідача-1, так як
відповідачем по даній справі є Територіальне управління
державної судової адміністрації в Запорізькій області, а не
Запорізького обласного управління юстиції.
Заслухавши пояснення представника відповідача сторін,
перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 25.09.2002 між Державним
закритим акціонерним товариством “Охорона-Комплекс” (Виконавець)
та Запорізьким обласним управлінням юстиції (Замовник) укладено
договір № 7167, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався
виконати роботу, а саме обладнати системою охоронної
сигналізації службове приміщення Хортицького районного суду м.
Запоріжжя, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр.
Ювілейний, 33.
Загальна вартість договору складає 3040,68 грн., в т.ч. ПДВ 20%,
і включає в себе вартість обладнання та матеріалів в сумі
1578,73 грн. та вартість робіт в сумі 1461,95 грн.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата за обладнання та
матеріали здійснюється Замовником з передоплатою в розмірі 100 %
на протязі трьох банківських днів з дня підписання цього
договору.
Термін оплати виконаних робіт передбачений в п. 3.4 договору,
згідно якого сплата здійснюється Замовником з передплатою у
розмірі 50% на протязі трьох банківських днів з дня підписання
договору. Кінцевий розрахунок здійснюється на протязі трьох
банківських днів після підписання обома сторонами акта приймання-
передачі виконаних робіт.
Господарськими судами встановлено, що позивач взяті на себе
зобов’язання виконав в повному об’ємі на суму 3040,68 грн., що
підтверджується актом передачі обладнання та матеріалів від
03.10.2002 та актом сдачі-приймання виконаних робіт від
07.10.2002, які підписані сторонами без заперечень. Запорізьке
обласне управління юстиції за виконані позивачем роботи та
використані при виконанні роботи матеріали і обладнання
розрахувалось частково, сплативши лише вартість обладнання та
матеріалів у розмірі 1472,08 грн., а потім правонаступником
відповідача-1 сплачено 106,65 грн., отже неоплаченими лишились
1461,95 грн.
Судові інстанції правомірно відмовили в позові до відповідача-2
VТериторіального управління державної судової адміністрації в
Запорізькій області у зв’язку з необґрунтованістю, враховуючи
слідуюче.
Згідно до Указу Президента України від 29.08.2003 № 780/2002
“Про державну судову адміністрацію України” ( 780/2002 ) (780/2002)
з
01.01.2003 створено Територіальне відділення Державної судової
адміністрації у Запорізькій області, яке є правонаступником
Запорізького обласного управління юстиції і в даний час здійснює
фінансування по усім видам послуг для суддів.
Господарськими судами встановлено та матеріалами справи
підтверджено, що Запорізьке обласне управління юстиції передало
Територіальному відділенню Державної судової адміністрації у
Запорізькій області, як правонаступнику, лише частину
заборгованості по договору № 7167 в сумі 106,65 грн., яка в
подальшому була сплачена відповідачем-2.
При цьому, судовими інстанціями досліджено та Територіальним
управлінням державної судової адміністрації в Запорізькій
області підтверджено, що в порушення вимог п. 5 ст. 9 Закону
України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” ( 996-14 ) (996-14)
Запорізьке обласне управління юстиції не
відобразило в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість
за договором № 7167 в сумі 1568,59 грн., яка залишилася
неоплаченою, і не передало її правонаступнику, у зв’язку чим
виникла заборгованість.
Пунктами 5, 8 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні” ( 996-14 ) (996-14)
встановлено, що
господарські операції повинні бути відображені в облікових
регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і
регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених
у них даних несуть особи, які складали та підписали ці
документи.
Відповідно до Порядку складання, розгляду та затвердження
основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ,
затвердженого Постановою КМУ № 228 від 28.02.2002
( 228-2002-п ) (228-2002-п)
, кошторис бюджетної установи є основним плановим
документом, якій дає повноваження бюджетній установі щодо
отримання доходів і здійснення видатків, відповідно до бюджетних
призначень.
Головні розпорядники коштів, відповідно до п. 29 цього Порядку
( 228-2002-п ) (228-2002-п)
, зобов’язані не допускати прийняття в кошторисах
сум не підтверджених розрахунками та економічними
обґрунтуваннями.
Статтею 51 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
передбачено,
що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та
проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань,
встановлених кошторисами.
Враховуючи наведені норми, Запорізьке обласне управління юстиції
при укладенні договору № 7167 від 25.09.2002 взяло на себе
зобов’язання, видатки на виконання якого були передбачені
кошторисом.
Враховуючи наведене, судові інстанції обґрунтовано виходили з
того, що Запорізьке обласне управління юстиції в порушення умов
договору та ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і ст. 193 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
(відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних
положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ГК України ( 436-15 ) (436-15)
), не
виконало свої зобов’язання належним чином, оскільки
розрахувалось лише за вартість обладнання та матеріалів в сумі
1578,73 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі
1461,95 грн. за виконані роботи.
Отже, господарські суди дійшли правильного висновку про
наявність боргу саме відповідача-1 перед позивачем і підставно
застосували норми матеріального права, стягуючи борг за
виконанні роботи на обладнання системою охоронної сигналізації
службового приміщення.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в порядку
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об’єктивно
дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно
застосували норми процесуального та матеріального права.
Отже, доводи скаржника викладені в касаційній скарзі не
заслуговують на увагу і спростовуються викладеним.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Запорізького обласного управління юстиції
залишити без задоволення, а постанову від 17.05.2005
Запорізького апеляційного господарського суду та рішення від
04.04.2005 господарського суду Запорізької області у справі №
7/62 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Михайлюк