ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2005 Справа N 2-19/16076-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чабана В.В.
суддів : Козир Т.П. , Шульги О.Ф.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Відкритого акціонерного Панасевич О.О., Верескун А.О.
товариства “Крименерго”
Відкритого акціонерного Попович І.Я., Шейкін О.М.
товариства “Будкомплекс”
розглянувши касаційну Відкритого акціонерного товариства
скаргу “Крименерго”
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 15.03.2005р.
у справі № 2-19/16076-2004
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Крименерго”
до Відкритого акціонерного товариства
“Будкомплекс”
Про стягнення 43 401, 13 грн.
Постанова приймається 15.09.2005 у зв’язку з тим, що в судових
засіданнях оголошувались перерви.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя
Мокрушин В.І.) від 06-09.12.2004р. позов задоволено.
Севастопольський апеляційний господарський суд (суддя Гонтар
В.І., Горошко Н.П. , Плут В.М.) переглянув вказане рішення і
постановою від 15.03.2005р. скасував його та прийняв нове
рішення, яким у позові відмовив.
Відкрите акціонерне товариство “Крименерго” вважає постанову
апеляційної інстанції такою, що суперечить нормам матеріального
та процесуального права, тому просить її скасувати, а рішення
місцевого господарського суду за лишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Відкритим акціонерним товариством “Крименерго” заявлено позов до
ВАТ “Будкомплекс” про стягнення 43 401, 13 грн. заборгованості
за спожиту електроенергію.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що відповідач
порушив строк сплати за спожиту електроенергію, тому йому було
договірну ціну споживання електроенергії скориговано до “0” і
нараховано п’ятикратну вартість фактично спожитої
електроенергії.
Місцевий господарський суд, посилаючись на ст.ст. 161, 162 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 526, 527 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 26 Закону
України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, заявлені позовні
вимоги задовольнив.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові,
апеляційна інстанція виходила з того, що позивачем не доведено
перевищення відповідачем граничної величини споживання
електроенергії.
Що стосується порушення строків оплати за спожиту
електроенергію, то ця обставина за висновком апеляційної
інстанції, не є підставою для нарахування п’ятикратної вартості
спожитої електроенергії згідно ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, а є підставою для нарахування
пені, 3 % річних та інфляційних, відповідно до вимог п. 4.2.1
договору від 25.02.04, укладеного між сторонами, та п. 8 додатку
№ 4.2 до зазначеного договору.
Апеляційна інстанція також дійшла висновку, що за змістом
Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України № 479 від 09.04.2002р.
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
та Правил користування електроенергією,
затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.96
( z0417-96 ) (z0417-96)
(в редакції постанови НКРЕ України від 22.08.2002р.
№ 928), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України
14.11.2002р. за № 963/7191, у разі коригування за наслідками
місяця граничної величини споживання електроенергії до рівня
фактично спожитої за цей місяць величини споживання вона є
дійсною з дня проведення коригування і не може розповсюджуватися
на минулий період.
Крім того, у постанові зазначено, що згідно п. 6 додатку № 4.2
до договору, укладеного між сторонами, постачальник зобов’язаний
повідомити споживача про здійснення коригування, але цього не
зробив.
Із змісту касаційної скарги вбачається, що, на думку скаржника,
у випадку невнесення відповідачем в установлений строк платежів
за електроенергію, останній за будь-яких обставин вважається
таким, що порушив граничні величини споживання електроенергії і
тому зобов’язаний сплатити п’ятикратну вартість спожитої
електроенергії.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону У країни “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживання енергії можливе лише на підставі
договору з енергопостачальником.
Правилами користування електричною енергією, затвердженими
постановою Національної комісії з питань регулювання
електроенергетики України від 31.07.06 № 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
(з
подальшими змінами та доповненнями), визначений порядок та умови
укладання таких договорів, зокрема у підпункті 6.3 пункту 6 цих
Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
зазначено, що істотними та обов’язковими
умовами договору про постачання електричної енергії є: договірна
(гранична) величина споживання електричної енергії та
потужності; порядок доведення та коригування граничних величин,
обсягу електроспоживання і рівня потужності та зобов’язання
сторін у разі порушення доведених величин.
Невід’ємною частиною договору про постачання електроенергії
відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 згаданих правил
( z0417-96 ) (z0417-96)
є повідомлення про граничні величини обсягу
електроспоживання і рівня потужності.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, договору від
16.02.04 № 47, укладеного між сторонами, та акта про перевищення
граничних величин обсягу споживання електроенергії від 31.08.04
за № 12, споживачу –відповідачу у справі, у спірному
розрахунковому періоді гранична величина споживання
електроенергії встановлена в обсязі 70 400 кВт, а фактично було
спожито 44 633 кВт..
За таких обставин апеляційна інстанція правомірно дійшла
висновку про безпідставність позовних вимог.
Що стосується посилання позивача на Закон України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та Постанову Кабінету Міністрів
України № 479 від 09.02002р., то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зміна або розірвання договору допускається лише за згодою
сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
не
передбачені випадки з настанням яких допускається одностороння
зміна умов договору.
Разом з тим, статтею 27 згаданого Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
встановлено, що санкції, передбачені ч. 8 ст. 24, частинами 3,
4, 5 ст. 26 та ч. 3 цієї статті, застосовуються у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Хоча у позовній заяві не зазначено яку саме статтю зазначеного
Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
порушив відповідач, але із її змісту
випливає, що йдеться про ч. 5 ст. 26 в редакції, що діяла у
спірному періоді, згідно якої споживачі (крім населення,
державних професійно-технічних навчальних закладів у випадку
споживання електричної енергії понад договірну величину за
розрахунковий період сплачують електропостачальникам п’ятикратну
вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Як вже зазначалося, відповідач не перевищив договірних
(граничних) величин у спірному періоді.
У позовній заяві не зазначено також який пункт постанови
Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002р. ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
порушив відповідач, але із змісту цієї заяви вбачається, що
йдеться про абзац 2 п. 11 Порядку постачання електричної енергії
споживачам ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
, затвердженого згаданою постановою в
редакції, що діяла у спірному періоді, згідно якого за
підсумками місяця величина споживання електроенергії для
споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць
величини її споживання (абзац 2 п. 11 згаданого Порядку
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
втратив чинність згідно постанови Кабінету
Міністрів України від 16.06.2005р. за № 473 ( 473-2005-п ) (473-2005-п)
).
Така умова передбачена і п. 5.3 Правил користування електричною
енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань
регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. за № 28
( z0417-96 ) (z0417-96)
з подальшими змінами та доповненнями.
Однак ні у згаданих Правилах ( z0417-96 ) (z0417-96)
, ні у згаданому
Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
не зазначено, що таке коригування
призводить до зміни умов договору в односторонньому порядку і ці
зміни розповсюджуються на минулий період та, що саме при
здійсненні коригування слід застосувати санкції, передбачені ч.
5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
,
тобто як за порушення договірних (граничних) величин споживання
електроенергії.
Не йдеться у цих нормативних документах і про те, що несвоєчасна
оплата спожитої електроенергії тотожна перевищенню договірних
(граничних) величин споживання електроенергії.
Крім того, за змістом Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
користування
електричною енергією, перевищення договірних величин спочатку
фіксується відповідним актом і на підставі цього акта
постачальник може направити відповідне повідомлення яке по суті
є зміною умов договору в односторонньому порядку. Однак такі
зміни відповідно до ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
можуть стосуватися лише майбутнього споживання електроенергії.
Слід зазначити, що акт, на підставі якого постачальник направляє
споживачу згадане повідомлення, може бути оскаржений в
установленому порядку.
З огляду на зазначене, зв’язку з тим, що в ході судового
розгляду справи не встановлено факту перевищення відповідачем у
спірному періоді договірних величин споживання електроенергії,
підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, ст. ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
15.03.05 у справі № 2-19/16076-2004 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін, а касаційну скаргу
ВАТ “Крименерго” –без задоволення,
Головуючий, суддя В.Чабан
Судді Т.Козир
О.Шульга