ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2005 Справа N 39/174
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів : Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у ВАТ “Демітекс”
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 23.05.2005 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 39/174(38/153-23/122)
за позовом Дочірнього підприємства “Еліріца-Київ”
до Комітету комунальної власності
Дніпропетровської міської ради;
ТОВ “ГЕД Плаза”
Про переведення прав та обов’язків покупця за договором
третя особа ВАТ “Демітекс”
з самостійними переведення прав та обов’язків
вимогами про покупця за договором
за участю представників:
від позивача - Угрин В.М.
від відповідача-1 - не з’явились
від відповідача-2 - не з’явились
від третьої особи - Бражник Є.М.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
14.03.2005 р. (суддя Ліпинський О.В.), залишеним без змін
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.05.2005 р. (судді: Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., Бахмат
Р.М.), поновлено строк позовної давності, переведено на Дочірнє
підприємство “Еліріца-Київ” права та обов'язки покупця за
договором купівлі-продажу № 1339/Н від 03.06.2003 р., укладеним
між Комітетом комунальної власності Дніпропетровської міської
ради та ТОВ “ГЕД Плаза”; стягнуто з Дочірнього підприємства
“Еліріца-Київ” на користь ТОВ “ГЕД Плаза” 270560 грн. суму,
сплачену останнім за договором купівлі-продажу № 1336/Н від
03.06.2003 р.; в задоволенні вимог ВАТ “Демітекс” відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, ВАТ “Демітекс” звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення,
яким в позові відмовити, а вимоги третьої особи задовольнити,
мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами
норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу,
розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського
суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів
дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 99, 101
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об’єктивно розглянули
в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності;
дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і
заперечень докази; належним чином проаналізували відносини
сторін; дослідили обставини укладення 03.06.2003 р. між
відповідачами договору купівлі-продажу № 1339/Н, відповідно до
умов якого відповідач-1 продав, а відповідач-2 придбав у будинку
літера А-4 у підвалі приміщення позиції 1-23, на другому поверсі
приміщення № 13, на мансардовому поверсі приміщення № 11,
загальною площею 338,2 м, які розташовані у м. Дніпропетровську,
по вул. Челюскіна, 2 А-4; встановили обставини проведення
розрахунку за договором у повному обсязі; надали належну
юридичну оцінку обставинам про те, що на момент укладення
договору позивач був власником нерухомого майна, у тому числі і
по вул. Челюскіна, 2, яке представляє собою цілісний майновий
комплекс “GRAND – Plaza Dnepr”, і що таке право власності
виникло у позивача на підставі договору купівлі-продажу від
03.05.2003 р., укладеному між позивачем і відповідачем-2; суди
підставно врахували те, що згадане право власності підтверджено
не тільки договором купівлі-продажу, а й рішенням господарського
суду м. Києва від 02.06.2003 р. по справі № 6/349, яке набрало
законної сили; при цьому, суди дослідили обставини про те, що
об’єкти купівлі-продажу за договором від 03.06.2003 р. № 1339/Н
є складовою частиною будівлі по вул. Челюскіна, 2, і невід'ємною
частиною цілісного майнового комплексу (полуфункціонального
центру) “GRAND – Plaza Dnepr”; встановивши та надавши юридичну
оцінку обставинам справи, суди дійшли мотивованих висновків про
те, що позивача і відповідача-1 слід вважати співвласниками
майнового комплексу з визначенням певної частки кожного у майні;
врахувавши положення ст. 114 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, суди також
правомірно вказали про те, що відповідач-1 повинен був
повідомити власника цілісного майнового комплексу про намір
здійснити продаж майна, яке стало предметом договору № 1339/Н,
проте він у порушення вимог законодавства не повідомив позивача
про такий намір і уклав договір купівлі-продажу, порушивши права
позивача; дослідивши докази поважності причин пропуску строку на
звернення до господарського суду за захистом порушеного права,
дійшовши обґрунтованих висновків про поважність причин пропуску
цього строку, суди правомірно його відновили; при цьому,
врахувавши, що ВАТ “Демітекс” не було власником цілісного
майнового комплексу на момент укладення договору № 1339/Н і не
мало переважного права на переведення на нього прав і обов'язків
покупця за договором, суди мотивовано спростували безпідставні
твердження третьої особи.
Матеріали справи свідчать про те, що висновки судів відповідають
фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам
матеріального і процесуального права, є законними та
обґрунтованими.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини, обґрунтовано задоволено позов, підставно
відмовлено у задоволенні вимог третьої особи.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст.
101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу, з
достатньою повнотою з’ясував обставини, які мали значення для
правильного розгляду поданої ВАТ “Демітекс” апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини на які
посилалась третя особа в обґрунтування своїх вимог і заперечень,
ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок,
прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає
положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі
змінами та доповненнями.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією
суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Демітекс” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.05.2005 р. у справі № 39/174(38/153-23/122) залишити без
змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
С у д д і: Н. Мележик
О. Подоляк