ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2005 Справа N 34/12-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
Бенедисюка І.М.
розглянувши у Суб’єкта підприємницької діяльності
відкритому судовому –фізичної особи Гриньова Ф.В.
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 25.04.2005 Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі № 34/12-05 господарського суду Київської
області
за позовом Закритого акціонерного товариства
“Блакитна Нива”
до Суб’єкта підприємницької діяльності
–фізичної особи Гриньова Ф.В.
3-я особа Виконавчий комітет Телешівської сільської
ради
Про витребування майна (гідротехнічної споруди виросного ставка
№ 1 та обвідного каналу)
За участю представників сторін:
позивача Гмиря В.В.
відповідача Ручка О.А., Гриньов Ф.В.
3- ї особи Гіглавий В.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Київської області від 22.02.2005
року позовні вимоги задоволені повністю, вилучено у суб'єкта
підприємницької діяльності –фізичної особи –Гриньова Федора
Вікторовича гідротехнічні споруди виросного ставка № 1 та
обвідного каналу та стягнуто з нього на користь ЗАТ “Блакитна
Нива” 51 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 25.04.2005 вказане рішення суду змінено: п. 2
резолютивної частини викладено в наступній редакції: “Вилучити у
суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Гриньова
Ф.В. гідротехнічні споруди виросного ставка № 1 та обвідного
каналу та передати їх закритому акціонерному товариству
“Блакитна Нива”. В решті рішення господарського суду залишено
без змін.
Не погоджуючись з даною постановою, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргу, в якій
просить скасувати її, посилаючись на те, що апеляційним судом
неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи
та не вірно застосовано норми матеріального та процесуального
права.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги,
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено та зазначено Київським міжобласним апеляційним
господарським судом, правовідносини між сторонами врегульовано
договором б/н від 22.12.2000р. Відповідно умов вищевказаного
договору, а саме: п.п. 1.1, 1.2. позивач (орендодавець) прийняв
на себе зобов'язання надати відповідачу в оренду слідуючи
“основні засоби - гідротехнічні споруди виросного ставка № 1 та
обвідного каналу; човен металевий; кран Піонер; зазначене майно
вважається переданим після підписання акту прийому-передачі, а
згідно п.п. 1.1., 2.1, 2.2. відповідач (орендар) прийняв на себе
прийняти майно в оренду та орендну плату, яка на момент
укладання договору складає 14693, 96 грн., вносити в грошовому
виразі до 15.12.поточного року.
Як вбачається з умов договору, сторони визначили, що строк дії
договору оренди складає два роки, і договір діє до 15.12.2000
року. Відповідно до п. 9 Перехідних положень чинного Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
до договорів, що були укладені до
1.01.2004 р. і продовжують діяти після набрання чинності ЦКУ.
Таким чином, місцевим господарським судом правомірно застосовано
правила цього Кодексу щодо підстав розірвання договорів
незалежно від дати їх укладення. Відповідно до ст. 317 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
власникові належить право володіння,
користування та розпорядження своїм майном. Позивач, як власник
об'єкту оренди володіє, користується та розпоряджається своїм
майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 321 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
право власності є непорушним. Ніхто не може бути
протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його
здійсненні.
Як свідчать матеріали справи, по закінченню строку, на який був
укладений договір оренди, протягом місяця жодна із сторін цього
договору не виявила бажання його розірвати, у зв'язку з чим, дію
договору було поновлено на той самий термін, а саме, до
22.12.2004 р. По закінченню нового терміну дії договору оренди
позивач вирішив припинити його дію, про що повідомив відповідача
у місячний термін (лист та докази відправки в матеріалах
справи).
Враховуючи, що строк дії договору оренди майна припинив свою
дію, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу майно,
передане йому на підставі договору оренди, що відповідач не
виконав. Відповідно до ст. 764 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо
наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку
дії договору, то за відсутності заперечень наймодавця протягом
одного місяця договір вважається поновленим. Але може бути
розірваний за письмовою вимогою Орендодавця.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин
повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином
відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для
належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої
сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських
санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або
договором.
Згідно ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень.
На думку колегії апеляційного суду, позивачем належним чином
доведено правомірність витребування гідротехнічних споруд, як
об'єкту договору оренди після закінчення дії договору та відмови
орендодавця від продовження дії договору та невиконання
зобов'язань відповідачем щодо повернення вказаного майна.
Однак, погодитись з таким висновком апеляційного господарського
суду неможливо, оскільки він суперечить наявним у матеріалах
справи доказам.
Як зазначив відповідач згідно з рішенням Рокитнянського
районного суду Київської області від 17.03.2005 р. у справі
№ 2-61/2004 при розгляді цивільної справи встановлено, що ЗАТ
“Блакитна нива“(Позивач у справі № 34/12-05) не мало та не має
прав щодо гідротехнічної дамби на обвідному каналі р.Горохватка
в межах с.Телешівка.
Враховуючи подані ЗАТ “Блакитна нива“правовстановлюючі документи
(Свідоцтво про власність № 20-ВП від 30.06.1995 р., договір
купівлі-продажу державного майна Рокитянського орендного
рибгоспу від 30.05.1995 р., Акт оцінки вартості орендного
підприємства, акт прийому-передачі державного майна
Рокитянського орендного рибгоспу від 30.06.1995 р.) встановлено
факт, що відсутні докази, які б вказували на належність ЗАТ
“Блакитна нива“спірної гідротехнічної споруди (дамби на
обвідному каналі р.Горохватка між виросним ставком № 1 та
виросним ставком № 2, яка розташована на земельній ділянці 1,06
га).
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від
17.03.2005 р. у справі № 2-61/2004 не було оскаржено та вступило
в законну силу згідно ст. 231ЦПК України після закінчення
місячного строку для його оскарження 17.04.2005 р.
Тому, у відповідності з ч. 4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
встановлений факт відсутності у ЗАТ“Блакитна нива“будь-яких прав
на предмет спору, має суттєве значення при вирішенні
господарської справи № 34/12-05, оскільки доводить
безпідставність позовних вимог щодо гідротехнічної споруди
обвідного каналу – дамби на обвідному каналі р.Горохватка між
виросним ставком № 1 та виросним ставком № 2, яка розташована на
земельній ділянці 1,06 га.
Як зазначив скаржник, предметом позову у господарській справі
№ 34/12-05 була саме ця гідротехнічна споруда, яку ЗАТ “Блакитна
нива“оцінило в 1641 грн. (ціна позову).
На сьогоднішній день існує колізія двох судових Рішень:
Рішення Рокитянського районного суду від 17.03.2005 р. у справі
№ 2-61/2004, яке вступило в закону силу 17.05.2005 р. та рішення
господарського суду Київської області від 22.02.2005 р.
(підтриманого по суті постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 25.04.2005 р. у справі
34/12-05).
Предметом спору є дамба на обвідному каналі річки Горохватка,
яка у сукупності з іншими дамбами, що є окремими гідротехнічними
спорудами, утворює замкнуту частину обвідного каналу, що позивач
називає рибозбірником і який вважає невід'ємною частиною
придбаних гідротехнічних споруд ставків № 2,3.
Ні з огляду на зміст вказаного договору, ні з огляду на інші
докази у справі не вбачається, що спірна гідротехнічна споруда
була об'єктом купівлі-продажу між сторонами. Більше того, як
вбачається зі змісту довідки регіонального відділення фонду
держмайна України по Київській області № 14-11-231 від
24.02.2005 року, остання, а саме гідротехнічна споруда, дамба на
обвідному каналі річки Горохватка в межах с. Телешівка в
приватизаційних інвентаризаційних описах Рокитнянського
орендного рибгоспу (правонаступником якого є ЗАТ “Блакитна
нива”) не рахується.
В рішенні та постанові постановлено передати ЗАТ “Блакитна нива”
гідротехнічні споруди виросного ставка № 1 та обвідного каналу.
Їх більше 10 шт., які СПД - фізична особа Гриньов Ф.В, як він
зазначає, ніколи не отримував їх в користування від ЗАТ
“Блакитна нива” по договору оренди від 22.12.2000 р. Так само і
предмет спору –дамба на обвідному каналі р. Горохватка між
виросяним ставком № 1 та виросним ставком № 2, яка розташована на
земельній ділянці 1,06.
Отже, судом не доведено, що дамба передавалася в користування
СПД –фізичній особі Гриньову Ф.В. Не встановлено також
апеляційним судом, хто є власником вище вказаної спірної дамби.
Земельна ділянка площею 1.06 га, як зазначається в касаційній
скарзі, знаходиться в постійному користуванні СПД –фізичної
особи Гриньова Ф.В. на підставі чинного державного акту про
право постійного користування № 3 від 22.03.2001 р. (копія є в
матеріалах справи)
Вищевикладене свідчить про неповне з’ясування обставин у справі
та невідповідне застосування судами норм як матеріального та і
процесуального права.
За таких обставин та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняті
у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі
на новий розгляд суду першої інстанції.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини
справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення
для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.04.2005р. та рішення господарського
суду Київської області від 22.02.2005 у справі № 34/12-05, а
справу передати на новий розгляд до господарського суду
Київської області.
3. Ухвалу Вищого господарського суду України від 10.06.2005 щодо
зупинення виконання вважати такою, що втратила чинність.
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська
І.Бенедисюк