ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2005 Справа N 22/177
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. , Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. ТОВ “АРС ЛТД”
Києві, касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 18.01.2005 року
у справі № 22/177
за позовом ТОВ “АРС ЛТД”
до державного підприємства “Придніпровська
залізниця”
Про стягнення 12015,00 грн.,
за участю представників :
позивача - не з’явились,
відповідача: - Шамаров Т.О.,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
12.07.2004 року у справі № 22/177 (суддя Пуппо Л.Д.) позов ТОВ
“АРС ЛТД” до державного підприємства “Придніпровська залізниця”
про стягнення 12015,00 грн. заборгованості за договором № 28 від
14.12.2000 року задоволено: стягнуто з відповідача на користь
позивача 12015,00 грн. боргу, витрати по сплаті державного мита
та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 18.01.2005 року (судді: Чоха Л.В., Лисенко О.М., Головко
В.Г.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від
12.07.2004 року у даній справі скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції позивач звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18.01.2005 року у справі № 22/177 скасувати, рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2004
року залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник
посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно
застосовані норми матеріального права та порушені норми
процесуального права, що призвело до прийняття незаконного
судового акту.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення
є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з
загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна
частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а
також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші
докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення
повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і
обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам
не відповідають.
Так, приймаючи рішення від 12.07.2004 року, місцевий
господарський суд виходив із обгрунтованості вимог позивача,
доведеності його права власності на спірне вугілля, а також з
огляду на те, що позов подано в межах загального строку позовної
давності.
Натомість апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржувану
постанову, дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної
давності, відсутність доказів поважності причин пропуску
вказаного строку, а відтак, втрату останнім права на позов.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, задовольняючи
позов про стягнення з відповідача 12015 грн. завданої позивачу
шкоди, господарський суд першої інстанції не врахував, що в
клопотанні від 23.06.2004 року про зміну предмету позову, яке
прийняте судом, позивач просив стягнути з відповідача завдані
збитки. При цьому суд вказану вимогу належним чином не оцінив,
склад цивільного правопорушення, наслідком якого є спричинення
збитків, в діях відповідача не встановив.
Крім того, розглядаючи вимоги позивача, які останній обгрунтовує
порушенням свого права власності на спірне вугілля, суди першої
та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що
вантажовідправником вугілля перевезення якого здійснювалось
відповідачем за залізничними накладними № № 42436509, 42436513,
42436514, 42436515 –копії яких долучені до матеріалів справи, є
не позивач або торгівельно-промислова компанія “ЕМСС”, а ТОВ
“Центр - Інвест”; не з’ясували, які правовідносини пов’язували
позивача і ТОВ “Центр - Інвест”, та не встановили, яке саме
вугілля перевозилося за вказаними накладними і хто є його
власником. Водночас, встановлення вказаних обставин має значення
з огляду на відсутність у залізничних накладних і квитанціях в
прийомі вантажу обумовлення, яке позивач зазначив у рознарядці №
1 на поставку вугілля марки ГР згідно договору № 27 від
12.12.2000 р., оформлення якої обумовлене п. 5.1 вказаного
договору.
Всупереч вимогам ч. 1 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно
до якої в мотивувальній частині рішення повинні вказуватися
доводи за якими господарський суд відхилив клопотання і докази
сторін, господарськими судами взагалі не надана будь-яка оцінка
доводам відповідача про те, що спірні правовідносини виникли з
перевезення вантажу, а відтак, повинні регулюватись з
урахуванням вимог ст. 358 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 46, 51,
130, 133, 134, 136 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що
викладені в рішенні та постанові висновки не ґрунтуються на
повному і всебічному з'ясуванні господарськими судами фактичних
обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм
матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин рішення та постанова у даній справі підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ТОВ “АРС ЛТД” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
12.07.2004 року року та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 18.01.2005 року у справі №
22/177 скасувати, справу передати на новий розгляд
господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк