ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2005 Справа N 18/487пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки
С.О. , Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.
Києві, касаційну скаргу малого приватного підприємства “Ефект”
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 14.03.2005 року
у справі № 18/487пд
за позовом малого приватного підприємства “Ефект”
до державного комунального підприємства
“Житлово-експлуатаційне об’єднання”
Про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу
за участю представників :
позивача - Шевченко С.А.,
відповідача: - не з’явились,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2005
року у справі № 18/487пд (суддя Овсяннікова О.В.) позов малого
приватного підприємства “Ефект” до державного комунального
підприємства “Житлово-експлуатаційне об’єднання” про
зобов’язання укласти договір купівлі-продажу задоволено:
зобов’язано відповідача укласти з позивачем договір купівлі-
продажу об’єкта нерухомості, а саме: частини нежитлового
приміщення, площею 87,7 м2, розташованого за адресою: м.
Слов’янськ, вул. Г.Батюка, 24 А, стягнуто з відповідача на
користь позивача витрати по сплаті державного мита та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду України
від 14.03.2005 року (судді: М’ясищев А.М., Акулова Н.В., Геза
Т.Д.) рішення господарського суду Донецької області від
24.01.2005 року у даній справі скасоване, в задоволенні позовних
вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції позивач звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2005 року
у справі № 18/487пд скасувати, рішення господарського суду
Донецької області від 24.01.2005 року залишити без змін. В
обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
апеляційної інстанції неправильно застосовані норми
матеріального права та порушені норми процесуального права, що
призвело до прийняття незаконного судового акту.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що суд апеляційної інстанції в
порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повно та
об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази.
Так судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.01.2003 року
між сторонами укладено договір оренди спірного приміщення.
11.02.2004 року, Слов’янською міською радою прийнято рішення про
ліквідацію комунального підприємства ЖЕО та створення
ліквідаційної комісії. На засіданні ліквідаційної комісії
18.05.2004 року, прийнято рішення про продаж спірного приміщення
на аукціоні із початковою вартість 8770 грн., про що
опубліковане оголошення в газеті “Біржові новини” № 38 від
23.09.2004 року.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 18.11.2004
року позивач звернувся до відповідача з пропозицією придбати
спірне майно за початковою ціною з посиланням на ст. 777
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої, наймач, який
належно виконує свої зобов’язання по договору найму, у разі
продажу речі, переданої йому у найом, має переважне право перед
іншими особами на її придбання.
Листом № 319 від 19.11.2004 року, голова ліквідаційної комісії
повідомив позивача про те, що спірне майно буде продане на
прилюдних торгах, що відбудуться 22.11.2004 року.
Дослідивши належним чином зазначені обставини, апеляційний
господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у
відповідності до приписів чинного законодавства переважне право
на придбання речі в такому випадку наймач має, якщо він пропонує
рівні з іншими особами умови. Якщо він пропонує умови гірші, ніж
інші покупці, він втрачає таке право.
Виходячи із викладеного та враховуючи положення ст. 4 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, ст. ст. 627, 632 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, судова колегія приходить до
висновку, що відповідач правомірно визначив умови та порядок
продажу майна, належного йому на праві власності та не порушив
прав позивача визначених ст. 777 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про
правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови про
відмову у задоволенні позовних вимог, яка відповідає положенням
ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в
постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11
“Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не
знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни
чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія
суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу малого приватного підприємства “Ефект” залишити
без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 14.03.2005 року у справі № 18/487пд
залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк