ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2005 Справа N 14/61-2780
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Бенедисюка І.М.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дакон-Україна”
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2005 року у справі № 14/61-2780 Господарського суду
Тернопільської області за позовом Закритого акціонерного
товариства “Запорізький автомобілебудівний завод”, м. Запоріжжя,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дакон-Україна”, м.
Тернопіль, третя особа: Відкрите акціонерне товариство
“Українська страхова компанія “Гарант –АВТО”, м. Тернопіль,
про стягнення 24 539 грн. 51 коп. ,
за участю представників:
ЗАТ “ЗАЗ” –Сидорець А.В. (дов. № 276 від 13.09.2005 р.),
ТОВ “Дакон-Україна” – Оляніцького О.Б. (дов. № 16-юр-09 від
13.09.2005 р.), Левандовського О.Ю. (дов. № 16/юр-09 від
13.09.2005 р.),
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2003 р. позивач ЗАТ “ЗАЗ” звернувся до
господарського суду з позовом до відповідача ТОВ “Дакон-
Україна”, третя особа: ВАТ УСК “Гарант-Авто” про стягнення 24
539 грн. 51 коп.
Вказував, що між ним, відповідачем та третьою особою 14.12.1998
р. був укладений договір купівлі-продажу № 195-14/002,
відповідно до умов якого, він, позивач, продає, а відповідач
купує автомобіль Нубира-вагон загальною вартістю 12 795, 80
доларів США.
Зазначав, відповідно до умов договору відповідачу надано
відстрочку по оплаті автомобіля терміном на 36 місяців, з
кінцевим терміном розрахунку до 14.12.2001 р.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору
після 21.12.1999 р., просив стягнути 21 730 грн. 71 коп. боргу,
1 590 грн. пені, 1 218 грн. 11 коп. –3% річних, всього 24 539
грн. 51 коп.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від
11.02.2005 року (суддя Руденко О.В.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю
“Дакон-Україна” на користь Закритого акціонерного товариства з
іноземною інвестицією “Запорізький автомобілебудівний завод” 21
730 грн. 71 коп. , основного боргу, 1 590 грн. 69 коп. пені, 1
218 грн. 11 коп. інфляційних нарахувань, 245 грн. 39 коп. витрат
по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем несвоєчасно виконано
зобов’язання, передбачені договором, щодо оплати автомобіля.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2005 року (колегія у складі суддів: Кузь В. Л.
–головуючий, Юркевич М.В., Городечна М.І.) рішення місцевого
суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ “Дакон-Україна” просить скасувати
рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції,
посилаючись на порушення судом норм процесуального права,
наголошує на тому, що його не було належним чином повідомлено
про час і місце розгляду справи.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм процесуального права судова
колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій
відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на
всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з
договору купівлі-продажу автомобіля № 195-14/002 від 14.12.1998
року, укладеного між Спільним українсько-корейським
підприємством у формі Закритого акціонерного товариства “Авто
ЗАЗ-ДЕУ”, правонаступником якого є позивач - ЗАТ „ЗАЗ”, ТОВ
„Дакон-Україна”, та Страховою компанією УСК „Гарант-Авто”.
Відповідно до умов договору позивач зобов’язувався передати, а
відповідач прийняти та оплатити на умовах відстрочки платежу
автомобіль “Нубіра” (товар) загальною вартістю 12 795, 80
доларів США.
На підставі даного договору ТОВ “Дакон-Україна” отримано від ЗАТ
“ЗАЗ” автомобіль марки “Нубіра” згідно довідки рахунку № 316527
від 15.12.1998 р.
(а.с. 20).
Пунктами 2.6, 2.8 договору передбачено, що покупцю надана
відстрочка платежу терміном на 36 місяців, починаючи з
14.12.1998 р.
Тобто, остаточний термін оплати сторонами встановлено 14.12.2001
р.
Судом встановлено, що в зв’язку з неналежним виконанням
зобов’язання щодо оплати вартості автомобіля, за відповідачем
рахується заборгованість в сумі 4075, 68 доларів США або 21 730
грн. 71 коп.
Задовольняючи вимоги позивача про стягнення заборгованості за
проданий автомобіль по договору, суд першої інстанції повно та
всебічно дослідив всі суттєві обставини, що мають значення для
вирішення даного спору, правильно встановив, і виходив з того,
позивач взяті на себе зобов’язання по передачі автомобіля
виконав, відповідач доказів здійснення в повному обсязі
розрахунків за товар з позивачем не надав.
Дані висновки суду про невиконання відповідачем умов договору №
195-14/002 від 14.12.1998 року щодо своєчасного розрахунку з
позивачем за товар відповідають вимогам ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до яких
зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до
вказівок закону, умов договору вимог, а при відсутності таких
вказівок до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова
від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Перевіряючи рішення суду в апеляційному порядку, суд апеляційної
інстанції обґрунтовано погодився з викладеними в ньому
висновками, та зазначив, що позивачем доведено факт наявності
зобов’язання відповідача перед позивачем та наявністю боргових
зобов’язань, та залишив без змін рішення місцевого суду про
стягнення коштів, пені та інфляційних нарахувань.
Твердження скаржника щодо неповідомлення його про час і місце
розгляду справи в апеляційній інстанції, спростовуються
матеріалами справи, зокрема, повідомленням про направлення
ухвали Львівського апеляційного суду від 09.03.2005 р. за
адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 40, та вручення
представнику ТОВ “Дакон-Україна”.
(а.с. 99).
Як вбачається з касаційної скарги адреса відповідача не
змінилась.
Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм
процесуального права, під час перегляду постанови в касаційному
провадженні, свого підтвердження не знайшли, тому їх слід
залишити поза увагою.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дакон-
Україна” залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2005 року у справі № 14/61-2780 залишити без змін.
Судді: Михайлюк М. В.
Бенедисюк І.М.
Дунаєвська Н.Г.