ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2005 Справа N 13/140-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів : Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у ЗАТ “Хмільникмеблі”
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на рішення від 26.04.2005 р. господарського суду
Вінницької області
у справі № 13/140-05
за позовом Будівельно-монтажної фірми
“Укргазпромбуд” ДК “Укртрансгаз”
НАК “Нафтогаз України” в особі
Пересувної механізованої колони № 5
(надалі –Колона)
до ЗАТ “Хмільникмеблі” (надалі –Товариство)
Про стягнення 40 388,95 грн.
за участю представників:
від позивача - Тарасенко Р.В.
від відповідача - не з’явились
В С Т А Н О В И В:
В березні 2005 р. Колона звернулась до суду з позовом про
стягнення з Товариства 40388,95 грн. заборгованості за
поставлені в 1998-2001 роках товарно-матеріальні цінності.
Товариство проти задоволення позову заперечувало, посилаючись на
пропуск Колоною строку позовної давності.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.04.2005
р. (суддя Тісецький С.С.) позов задоволено з підстав
правомірності та обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням, Товариство звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
його скасувати, провадження у справі припинити, мотивуючи скаргу
порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального
та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без
задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення місцевого господарського суду прийняте з дотриманням
вимог матеріального та процесуального права.
Задовольняючи позов на підставі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
місцевий господарський суд виходив з обставин
порушення відповідачем зобов’язання по оплаті поставлених
позивачем товарно-матеріальних цінностей.
Вказаний висновок слід визнати законним та обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, протягом
1998-2001 років позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні
цінності на суму 207730,68 грн., що підтверджується накладними в
кількості 18 штук та довіреностями, копії яких долучені до
матеріалів справи. В свою чергу, відповідачем було поставлено
позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 167341,73
грн., зобов'язання по оплаті яких сторони вважають припиненими
шляхом часткового зарахування зустрічних вимог по оплаті
вартості товарно-матеріальних цінностей, поставлених позивачем
відповідачу. З урахуванням цього, суд дійшов підставного
висновку про наявність заборгованості відповідача перед
позивачем в оспорюваній сумі, яка також підтверджується актом
звірки взаємних розрахунків станом на 20.06.2002 р. Доказів
погашення заборгованості відповідачем не надано.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна
його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором
або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
,
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких
умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших
вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо у зобов'язанні
встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає
виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін)
виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має
настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк
(термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або
визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право
вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен
виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення
вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із
договору або актів цивільного законодавства.
Як досліджено місцевим господарським судом, строк виконання
зобов’язання по оплаті поставлених позивачем товарно-
матеріальних цінностей сторонами не було встановлено, у зв’язку
із чим позивач звернувся до відповідача в порядку ч. 2 ст. 530
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з відповідною вимогою листом № 03/1460 від
26.08.2004 р. Проте, відповідач не виконав свій обов’язок по
оплаті поставлених позивачем товарно-матеріальних цінностей у
семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, у зв’язку із чим
позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в
межах строку позовної давності.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія
суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об’єктивно розглянув в
судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив
подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень
докази; належним чином проаналізував зобов’язальні відносини
сторін; дійшов підставного висновку про правомірність позовних
вимог.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини, правомірно задоволено позов. Як наслідок,
прийняте місцевим господарським судом рішення відповідає
положенням ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі
змінами та доповненнями.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
місцевим господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Хмільникмеблі” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Вінницької області від 26.04.2005 р.
у справі № 13/140-05 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
С у д д і: Н. Мележик
О. Подоляк