ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2005 Справа N 01-10/6-130
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Щотки С.О.
суддів: Мележик Н.І.(доповідач), Подоляк О.А.
розглянувши у Прокурора м. Луганська
відкритому судовому
засіданні касаційне
подання
на ухвалу господарського суду Луганської області
від 11.05.2005р.
у справі № 01-10/6-130
господарського суду Луганської області
за поданням прокурора м. Луганська в інтересах
держави в особі Державного комітету
України по водному господарству в особі
Луганського міжрайонного управління
водного господарства Луганського
обласного виробничого управління
меліорації та водного господарства
до Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Степове”
Про стягнення 33 900 грн.
за участю:
прокурора - не з’явився
представників відповідача –не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Прокурор м. Луганська в інтересах держави в особі Державного
комітету України по водному господарству в особі Луганського
міжрайонного управління водного господарства Луганського
обласного виробничого управління меліорації та водного
господарства звернувся до господарського суду Луганської області
з позовом до cільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Степове” про стягнення заборгованості за
водопостачання у розмірі 33 900 грн.
Ухвалою господарського суду Луганської області (суддя Т.А.
Василенко) від 11.05.2005р. подання прокурора м. Луганська в
інтересах держави в особі Державного комітету України по водному
господарству в особі Луганського міжрайонного управління водного
господарства Луганського обласного виробничого управління
меліорації та водного господарства до cільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю “Степове” про стягнення
заборгованості за водопостачання у розмірі 33 900 грн. повернуто
без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, прокурор
м. Луганська подав касаційне подання, в якому просить її
скасувати, а справу направити до господарського суду Луганської
області для розгляду по суті.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
господарським судом при прийнятті ухвали не повністю досліджені
всі обставини справи, що призвело до неправильного застосування
норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку дану судом першої інстанції поданих
матеріалів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Згідно з частиною другою статті 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої
прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого
здійснювати функції держави у спірних правовідносинах,
зазначений орган набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення
Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99
( v003p710-99 ) (v003p710-99)
зі справи за конституційним поданням Вищого
арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України
щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного
процесуального кодексу України під поняттям “орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного
процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган
державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом
надано повноваження органу виконавчої влади.
При винесенні ухвали місцевий господарський суд виходив з того,
що у відповідності до ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів
та їх заступників, які звертаються до господарського суду в
інтересах держави. При цьому, як зазначено в ухвалі суду,
прокурори мають право звертатись до господарського суду лише в
інтересах органів державної влади чи органів місцевого
самоврядування, яким законом надано повноваження органу
виконавчої влади, а не в інтересах інших підприємств, установ
організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Дослідивши матеріали справи, Вищий господарський суд дійшов
висновку, що прокурором м. Луганська при поданні позовної заяви
правильно визначено позивача, тобто орган, уповноважений
державою здійснювати відповідні функції у спірних
правовідносинах.
У п.п. 1.1, 1.4 Положення про Луганське міжрайонне управління
водного господарства вказано, що дане управління є бюджетною
неприбутковою організацією і належить до сфери управління
Державного комітету України по водному господарству і входить до
складу Луганського обласного виробничого управління меліорації
та водного господарства. завданням якого є організація виконання
довгострокових державних і комплексних програм щодо розвитку
меліорації земель і поліпшення екологічного стану та осушуваних
угідь.
Крім того, відповідно до п. 4.4 Положення фінансування про
Луганське міжрайонне управління водного господарства
здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, та коштів
спеціального фонду.
Проте при прийнятті ухвали про повернення позовної заяви без
розгляду суд першої інстанції неправильно застосував норму п. 1
ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, зазначивши підставою повернення позовної заяви
відсутність у прокурора права підписувати дану позовну заяву, в
той час, як відповідно ст. 20 Закону України “Про прокуратуру»
( 1789-12 ) (1789-12)
при виявленні порушень закону прокурор або його
заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до
суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян,
держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Відповідно до вимог ст. 35 Закону України “Про прокуратуру»
( 1789-12 ) (1789-12)
прокурор має право вступити у справу в будь-якій
стадії процесу, якщо цього вимагає захист інтересів держави і
зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до
усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили.
Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.
Таким чином, обсяг і межі повноважень прокурора, який бере
участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та
процесуальним законодавством України.
Статтею 361 Закону України “Про прокуратуру» ( 1789-12 ) (1789-12)
визначені засади представництва прокуратурою інтересів держави в
суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави
процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді
інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених
законом.
При цьому підставою представництва у суді інтересів держави є
наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних
та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій
(бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у
відносинах між ними або з державою.
Крім того, однією з форм представництва прокуратурою інтересів
держави є звернення до суду з позовами або заявами про захист
прав і свобод
іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли
порушуються інтереси держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя
повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду,
якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її
підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Перевіривши матеріали справи суд встановив що позовна заява
підписана прокуруром м. Луганська з зазначенням прізвища та
ініціалів посадової особи.
Враховуючи наведене та факт наявності у прокурора права
звернення до суду з позовними заявами для захисту інтересів
держави, яке передбачене п. 2 ст. 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 35 Закону України “Про прокуратуру»
( 1789-12 ) (1789-12)
, ст.ст. 2, 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарським
судом першої інстанції помилково застосовано процесуальну норму,
передбачену п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
неправомірно повернуто позовну заяву без розгляду.
Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи вимоги
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскаржувана ухвала
господарського суду Луганської області від 11.05.2005 року у
справі № 01-10/6-130 підлягає скасуванню, а справа направленню
на розгляд до господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-11, 111 13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання прокурора м. Луганська задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 11.05.2005р. у
справі № 01-10/6-130 скасувати.
Справу № 01-10/6-130 направити до господарського суду Луганської
області зі стадії порушення справи у господарському суді.
Головуючий, суддя С. Щотка
Судді: Н. Мележик
О. Подоляк