ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2005 Справа N 8/208-3104
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Щотки
С.О. , Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у державного підприємства “Агенство з
відкритому судовому реструктуризації заборгованості підприємств
засіданні в м. Києві, агропромислового комплексу”
касаційну скаргу
на рішення господарського суду Тернопільської області
від 18.02.- 02.03.2005 року
у справі № 8/208-3104
за позовом прокурора Дніпровського району м. Києва в
інтересах держави в особі Міністерства
аграрної політики, державного підприємства
“Агенство з реструктуризації заборгованості
підприємств агропромислового комплексу”
до спілки власників земельних паїв “Мишків”
Про стягнення 12568,76 грн.,
за участю представників :
позивача: - Совінска О.Є.,
відповідача: - не з’явились,
прокуратури: - не з’явились,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.02.-
02.03.2005 року у справі № 8/208-3104 (суддя Жук Г.А.) в позові
прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в
особі Міністерства аграрної політики, державного підприємства
“Агенство з реструктуризації заборгованості підприємств
агропромислового комплексу” до спілки власників земельних паїв
“Мишків” про стягнення 12568,76 грн. заборгованості за
переказними векселями відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції
позивач звернувся до Вищого господарського суду з касаційною
скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Тернопільської області від 18.02.-02.03.2005 року у справі №
8/208-3104 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов
задовольнити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається
на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми
матеріального права та порушені норми процесуального права, що
призвело до прийняття незаконного судового акту.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судом першої інстанції норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення
є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з
загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна
частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а
також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші
докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення
повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і
обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржуване рішення зазначеним вимогам не
відповідає.
Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних
вимог, господарський суд першої інстанції послався на те, що
позивачем пропущено строк позовної давності для пред’явлення
вимоги що випливає із переказного векселя № 3227110146.
Однак такий висновок суду першої інстанції є помилковим виходячи
з наступного.
Згідно ст. 70 Женевської конвенції 1963 року, якою запроваджено
Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі
–Женевська конвенція) позовні вимоги до акцептанта, які
випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням
трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
Відповідно до змісту ст.ст. 33, 34 Женевської конвенції,
переказний вексель може бути виданий із строком платежу - за
пред'явленням. Переказний вексель строком платежу за
пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен
бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його
складання.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний вексель був
емітований 28.02.2001 року, пред’явлений до оплати 28.02.2002
року та опротестований 01.03.2002 року, що підтверджується
записом на векселі, актом про протест векселя № 636 від
01.03.2002 року. З позовом векселедержатель звернувся у грудні
2004 року, тобто в межах передбаченого ст. 70 Женевської
конвенції трьохрічного строку.
Доводи оскаржувача про те, що протест на спірному векселі було
вчинено 01.03.2001 року, не приймаються судом до уваги, оскільки
із виправлення на векселі, вчиненого приватним нотаріусом
належним чином, та акту про протест векселя № 636 вбачається, що
первісна дата вчинення протесту на векселі - 01.03.2001 року,
поставлена помилково.
Крім того, є помилковим твердження суду першої інстанції про
необхідність зазначення дати вчинення акцепту на векселі,
оскільки відповідно до ст. 25 Женевської конвенції, акцепт
виражається словом "акцептований" або будь-яким іншим
рівнозначним словом, підписується трасатом, простий підпис
трасата, зроблений на лицьовій стороні векселя, має силу
акцепту.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що
викладені в рішенні висновки не ґрунтуються на повному і
всебічному з'ясуванні господарськими судами фактичних обставин
справи, що призвело до неправильного застосування норм
матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин рішення у даній справі підлягає скасуванню, а
справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При
новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та
вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу державного підприємства “Агенство з
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Тернопільської області від 18.02.-
02.03.2005 року у справі № 8/208-3104 скасувати, справу передати
на новий розгляд господарському суду Тернопільської області.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк