ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2005 Справа N 6/20
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Бенедисюка І.М.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Регул” на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.05.2005 року у справі № 6/20 Господарського суду м. Києва за
позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України
по Запорізькій області, м. Запоріжжя, до Дочірнього підприємства
“Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії
“Укррічфлот”, м. Запоріжжя, Товариства з обмеженою
відповідальністю “Альфа-Регул”, м. Київ,
про визнання недійсним договору,
за заявою Регіонального відділення Фонду державного майна
України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, про перегляд
рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2003 року у
справі № 6/20 за нововиявленими обставинами,
за участю представників:
ТОВ “Альфа-Регул” –Бойко С.Є. (дов. від 18.11.2004 р.),
Рябчинського О.Ю., (дов. від 18.11.2004 р.).,
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Запорізькій області –Припишної О.С. (дов № 22/239 від 30.12.2004
р.),
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 р. позивач Регіональне відділення Фонду державного
майна України по Запорізькій області пред”явив у господарському
суді позов до відповідачів - Дочірнього підприємства
“Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії
“Укррічфлот” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-
Регул” про визнання недійсним укладеного між відповідачами
договору № 2/22 від 22.05.2000 року оренди пасажирського
теплоходу “Москвич-2”.
Посилаючись на невідповідність договору до вимог ст. 10 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
, а саме: не визначення у договорі порядку
використання амортизаційних відрахувань та страхування
орендованого майна, неправильне визначення орендної плати без
врахування Методики розрахунку і порядку використання плати за
оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету
Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 ( 786-95-п ) (786-95-п)
, -
позивач просив визнати договір недійсним з підстав, що
передбачені ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 7.02.2003 року (суддя
Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 18.02.2004 року (колегія
суддів у складі: Капацин Н.В.- головуючий, Дикунської С.Я.,
Ковтонюк Л.В.), у задоволенні позову відмовлено з посиланням на
те, що теплохід на час укладення договору оренди не належав до
державної чи комунальної власності.
Постановою Вищого господарського суду від 2.06.2004 року
(колегія суддів у складі: Чорногуза Ф.Ф.-головуючий, Михайлюка
М.В., Невдашенко Л.П.) постанова апеляційного суду залишена без
змін.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2005 року (суддя
Ковтун С.А.) задоволено заяву Регіонального відділення Фонду
державного майна України по Запорізькій області від 27.09.2004
року про перегляд рішення господарського суду м. Києва від
7.02.2003 року за нововиявленими обставинами. Постановлено нове
рішення, яким позов задоволено, договір оренди № 2-22/5 від
22.05.2000 року визнаний недійсним.
Рішення мотивоване посиланням на рішення Господарського суду м.
Києва від 19.07.2004 р. у справі № 40/11-14/173, яким визнане
недійсним свідоцтва про право власності на теплохід “Москвич-2”
та на відсутність у орендодавця права передавати в оренду
теплохід, що належав на час укладення договору до державної
власності.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.05.2005 року (колегія суддів у складі: Капацин Н.В.-
головуючий, Ковтонюк Л.В., Зубець Л.П.) рішення залишено без
змін.
У касаційній скарзі ТОВ “Альфа-Регул”, посилаючись на
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права, просить скасувати судові рішення та
відмовити позивачеві у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду
відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на
всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з
укладеного між відповідачами договору оренди № 2/22 від
22.05.2000 року, на підставі якого, Нікопольський річковий порт
Закритого акціонерного товариства “Запорізький річковий порт”
передав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Альфа-
Регул” пасажирський теплохід “Москвич-2” на строк до 1.10.2010
року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладення
спірного договору оренди теплохід “Москвич-2” не був переданий
до Статутного фонду Укррічфлоту, перебував у державній
власності, повноваження щодо передачі зазначеного майна в оренду
належали Фонду державного майна України та його регіональним
відділенням і представництвам.
Задовольняючи заяву Регіонального Фонду державного майна України
по Запорізькій області про перегляд рішення Господарського суду
міста Києва від 7.02.2003 року за нововиявленими обставинами,
суд правильно встановив, і виходив з того, що обставини, на які
посилається заявник, а саме: визнання за рішенням Господарського
суду м. Києва від 19.07.2004 року у справі № 40/11-14/173
недійсним свідоцтва про право власності на теплохід “Москвич-2”,
виданого Головною державною інспекцією України з безпеки
судноплавства від 28.01.1999 р., реєстраційний номер СЕ № 10 823
- є нововиявленими, оскільки відносяться до матеріально-правових
фактів, на яких грунтуются вимоги та заперечення сторін, мають
суттєве значення для справи, існували на час постановлення
рішення, проте не були відомі заявникові.
Відповідно до ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало
законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне
значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними
даними, що в установленому порядку спростовують факти, які були
покладені в основу судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, і з цього виходили суди
попередніх інстанцій, що попереднім рішенням суду в даній справі
відмовлено в позові Регіонального Фонду державного майна України
по Запорізькій області про визнання спірного договору оренди
недійсним з посиланням на наявність у останнього права власності
на предмет оренди –теплохід “Москвич-2” на підставі свідоцтва
про право власності від 28.01.1999 р., реєстраційний номер СЕ №
10 823, що видане Головною державною інспекцією України з
безпеки судноплавства і це право встановлено рішенням
Господарського суду м. Києва від 14.05.2002 р. у справі № 36/120
за позовом ДП “Запорізький річковий порт” АСК “Укррічфлот” до
ТОВ “Альфа-Регул” про розірвання договору оренди.
Оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 19.07.2004
року у справі № 40/11-14/173 за позовом Регіонального відділення
Фонду державного майна України по Запорізькій області до
Головної державної річкової інспекції України з безпеки
судноплавства, третя особа ДП “Запорізький річковий порт”
Акціонерної судноплавної компанії “Укрічфлот” про визнання
недійсним свідоцтва про право власності на пасажирське судно –
теплохід “Москвич-2”, що набрало законної сили, визнано
недійсним з дати видачі ч. 2 п. 8 свідоцтва про право власності
на судно від 28.01.1999 р., реєстраційний номер СЕ № 10 823,
видане Головною державною інспекцією України з безпеки
судноплавства, висновки судів щодо наявності підстав до
перегляду раніше постановленого у справі рішення за
нововиявленими обставинами слід вважати цілком правильними,
належно обгрунтованими, таким, що відповідають наведеним вимогам
закону та грунтуються на матеріалах справи.
Отже, доводи касаційної скарги про неправильне застосування
судами ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
слід вважати такими, що
не грунтуються на матеріалах справи і тому не заслуговують на
увагу.
Постановляючи рішення про задоволення вимог позивача, місцевий
господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві
обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того,
що на час укладення спірного договору оренди теплохід “Москвич-
2” не увійшов до Статутного фонду ЗАТ “Запорізький річковий
порт”, належав до державної власності та був переданий на баланс
ЗАТ “Запорізький річковий порт”.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, орендодавцями майна, що не
увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у
процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю,
є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та
представництва.
З огляду на викладене, висновки суду щодо відсутності у
відповідача повноважень на вчинення дій, пов”язаних з
розпорядженням спірним майном на час укладення договору оренди
та про наявність підстав до визнання спірного договору оренди
недійсним з підстав його невідповідності до наведених вимог
закону є правильними та відповідають встановленим обставинам та
ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що правильно застосовані судами до
врегулювання даних правовідносин, відповідно до якої недійсною є
угода, що не відповідає вимогам закону.
З заведеними висновками правильно погодився суд апеляційної
інстанції, розглядаючи справу в апеляційному провадженні та
підставно залишив рішення місцевого суду без змін.
Твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду
щодо характеру спірних правовідносин грунтуються на
неправильному тлумаченні норм права, не відповідають
встановленим судами обставинам і тому їх належить залишити поза
увагою.
Будь-яких даних про те, що спірні правовідносини між сторонами
виникли з договору фрахтування матеріали справи не містять. Суд
правильно встановив характер спірних правовідносин, що виникли
між сторонами з договору оренди та визначив правовий режим
спірного майна на час укладення цього договору, правильно
застосував норми права, що регулюють відносини між сторонами.
За таких обставин, доводи скарги про те, що спірні
правовідносини виникли з договору фрахту і до них належить
застосовувати спеціальне законодавство - Кодекс торгівельного
мореплавства України –є безпідставними.
З зазначених підстав слід вважати необгрунтованими і посилання
на неправильне застосування судами вимог норм матеріального
права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань
позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить
вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому до уваги не
беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-
Регул” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.05.2005 року у справі № 6/20 залишити без змін.
Судді: Михайлюк М. В.
Бенедисюк І.М.
Дунаєвська Н.Г.