ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2005 Справа N 6/105
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. , Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому державного науково-реставраційного
судовому засіданні в м. управління Івано-Франківської області
Києві, касаційну скаргу заступника Генерального прокурора
та касаційне подання України
на рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 09.08.2004 року
та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 24.11.2004 року
у справі № 6/105
за позовом Жіночого товариства “Берегиня”
до державного науково-реставраційного
управління Івано-Франківської області
за участю 3-ї особи: приватного підприємства “Захід-Інформ”
Про визнання недійсним договору оренди № 3 від 28.01.2003 року
та зобов’язання відповідача продовжити договір оренди № 35 від
01.06.1999 року
за участю представників :
позивача - не з’явились,
відповідача: - не з’явились,
третьої особи: - не з’явились,
прокуратури: - Турлова Ю.А.,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
09.08.2004 року у справі № 6/105 (суддя Грица Ю.І.) в позові
жіночому товариству “Берегиня” до державного науково-
реставраційного управління Івано-Франківської області про
визнання договору оренди № 3 від 28.01.2003 року недійсним та
зобов’язання відповідача продовжити договір оренди № 35 від
01.06.1999 року відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
24.11.2004 року (судді: Дубник О.П. , Бобеляк О.М., Орищин Г.В.)
рішення господарського суду Івано-Франківської області від
09.08.2004 року скасовано, позов задоволено: визнано договір
оренди № 3 від 28.01.2003 року укладений між державним науково-
реставраційним управлінням (далі –Управління) та приватним
підприємством “Захід-Інформ” (далі –Підприємство) недійсним на
майбутнє; зобов’язано Управління продовжити з жіночим
товариством “Берегиня” (далі –Товариство) договір оренди № 35
від 01.06.1999 року на термін, який фактично використовувався
Підприємством; зобов’язано Підприємство звільнити приміщення по
вул. Незалежності, 5 в м. Івано-Франківську.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції відповідач звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою в якій просить постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2004 року
скасувати, провадження в справі припинити. Заступник
Генерального прокурора України у касаційному поданні просить
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.11.2004 року та рішення господарського суду Івано-
Франківської області від 09.08.2004 року у данній справі
скасувати, справу передати на новий розгляд господарськом суду
першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог оскаржувачі посилаються на те, що
судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані
норми матеріального права та порушені норми процесуального
права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги та
касаційного подання, заслухавши пояснення представника
прокуратури, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, вважає, що касаційне подання підлягає
задоволенню, а касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення
є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з
загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна
частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а
також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші
докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення
повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і
обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам
не відповідають.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної
інстанції зобов’язав Управління продовжити з Товариством договір
оренди № 35 від 01.06.1999 року на термін, який фактично
використовувався Підприємством.
Водночас, тривалість такого терміну судом апеляційної інстанції
не встановлена та в оскаржуваній постанові не зазначена.
Крім того, згідно наявного в матеріалах справи листа Управління
містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної
державної адміністрації від 08.04.2004 року № 180/07-6 та
свідоцтва на право власності від 14.04.2003 року на нерухоме
майно, спірний об’єкт оренди, згідно рішення четвертої сесії
Івано-Франківської обласної ради четвертого демократичного
скликання, є спільною власністю територіальних громад сіл,
селищ, міст Івано-Франківської області.
Згідно ст. 5 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, орендодавцем комунального майна
є органи уповноважені Верховною радою Автономної Республіки Крим
та органами місцевого самоврядування управляти майном.
Водночас, приймаючи рішення та постанову в даній справі, суди
першої та апеляційної інстанцій зазначеного не врахували,
питання про те: який орган є уповноваженим управляти майном, що
є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст
Івано-Франківської області та чи є Управління належним
орендодавцем і на яких підставах - не дослідили.
Враховуючи наведене, визначення судом апеляційної інстанції
належним орендодавцем у спірних правовідносинах Управління - є
передчасним.
Крім того, приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної
інстанції зобов’язав Підприємство звільнити займане ним
приміщення за адресою: вул. Незалежності, 5 в м. Івано-
Франківську.
Однак, апеляційним господарським не враховано, що предметом
договору оренди № 35 від 01.06.1999 року, укладеного з жіночим
товариством “Берегиня” є приміщення загальною площею 76,6 м2, в
той час як Підприємство орендує приміщення загальною площею 89,3
м2.
Таким чином, суду апеляційної інстанції слід було визначити яке
саме приміщення і якою площею слід звільнити Підприємству.
Також, суд апеляційної інстанції зобов’язав Підприємство не
чинити перешкод в користуванні Товариства орендованим
приміщенням, в той час як в матеріалах справи відсутні докази,
які свідчать про те, що такі перешкоди здійснюються.
В основу прийнятого рішення судом першої інстанції покладено
лист від 21.01.2003 року про відмову Товариством від продовження
спірного договору оренди.
Разом з тим, господарськими судами не було встановлено особу що
направила зазначений лист та повноваження останньої на вчинення
таких дій від імені Товариства.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що
викладені в рішенні та постанові висновки не ґрунтуються на
повному і всебічному з'ясуванні господарськими судами фактичних
обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм
матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин рішення та постанова у даній справі підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційне подання заступника Генерального прокурора України
задовольнити, а касаційну скаргу державного науково-
реставраційного управління Івано-Франківської області
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
09.08.2004 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 24.11.2004 року у справі № 6/105
скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду
Івано-Франківської області.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк