ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2005 Справа N 5/219-6-10-8к
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у
справі),
Плахотнюк С.О.,
Бур’янової С.С.
розглянувши Кооперативу “Ізоліровщик”
матеріали
касаційної скарги
на постанову від 22.02.2005 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/219-6-10-8-к господарського суду
Закарпатської області
за заявою Кооперативу “Ізоліровщик”
до Підприємства теплових мереж
“Ужгородтеплокомуненерго”
Про банкрутство
арбітражний керуючий Ракущинець А.А.
за участю представників сторони:
від Кооперативу “Ізоліровщик” – Вакуленко М.М., голова;
Гуцол М.В., довір.
В С Т А Н О В И В:
У провадженні господарського суду Закарпатської області
знаходиться Справа N 5/219-6-10-8-к про банкрутство
Підприємства теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго (далі –ПТМ
“Ужгородтеплокомуненерго”).
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 04.04.2003
р. (судді: Кадар Й.Й. –головуючий, Івашкович І.В., Русняк В.С.),
залишеною без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 19.06.2003р., визнано грошові вимоги
Кооперативу “Ізоліровщик” до боржника на суму 443,00 грн.
судових витрат.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2003 р.
у даній справі задоволено частково касаційну скаргу Кооперативу
“Ізоліровщик” та скасовано постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 19.06.2003р., а справу передано на новий
розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
22.02.2005 р. (судді: Кузь В.Л. –головуючий, Юркевич М.В.,
Городечна М.І.) ухвалу господарського суду Закарпатської області
від 04.04.2003 р. частково змінено, виклавши її резолютивну
частину в іншій редакції, а саме визнано Кооператив
“Ізоліровщик” кредитором ПТМ “Ужгородтеплокомуненерго” з
грошовими вимогами в сумі 6 368,00 грн.
Не погоджуючись з винесеною постановою, Кооператив “Ізоліровщик”
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 22.02.2005 р. та визнати
його кредитором боржника на суму 961 242,45 грн.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема
порушенням ст. 203 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, та
порушення норм процесуального права, а саме ст. ст. 47, 43, 105,
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки,
що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими
для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Направляючи справу на новий розгляд, Вищим господарським судом
України вказано на те, що господарським судом апеляційної
інстанції недотримано вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що з огляду на
те, що до складу грошових вимог кредитора входять різні за
правовою природою зобов’язання, суду апеляційної інстанції
необхідно було окремо обґрунтувати відхилення кожної з них.
При новому розгляді судом апеляційної інстанції виконано вимоги
ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та повно, всебічно і
об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності.
Так, апеляційним господарським судом встановлено, що кредитором
понесені витрати на подання відповідного оголошення у справі,
витрати на сплату державного мита у справах позовного
провадження та витрати на сплату державного мита та оплату
послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу
за подання заяв у справі про банкрутство. У зв’язку з чим,
грошові вимоги в цій частині визнані судом апеляційної
інстанції.
При цьому, судом враховано, що суми державного мита, які
сплачені зайво, тобто помилково, визнанню не підлягають.
Під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції
встановлено, що вимоги в частині сплати пені за неналежне
виконання умов договору підряду заявлені поза межами строків
позовної давності, тому визнанню не підлягають.
Відхиляючи грошові вимоги кредитора, попередніми судовими
інстанціями встановлено, що поштові витрати не підтверджено
належними доказами.
Разом з тим, заявником не доведені зобов’язання боржника щодо
сплати сум індексації заробітної плати працівників кредитора,
пені з податку на прибуток тощо.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги в
частині суми різниці у вартості виконаних робіт, суми збитків у
вигляді неотриманого доходу та суми моральної шкоди не доведені
кредитором.
А в силу імперативних положень ч. 2 ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права вирішувати
питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові
докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги щодо
невідповідності висновків суду апеляційної інстанцій, викладених
в постанові, обставинам справи, що призвело до неправильного
застосування норм матеріального права, не можуть бути прийняті
судом касаційної інстанції до уваги, оскільки визначені чинним
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
межі перегляду справи в суді касаційної
інстанції забороняють йому встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним. Тобто приписи 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не дозволяють суду касаційної інстанції
вдаватися до спростування обставин справи, встановлених в даному
випадку апеляційним господарським судом.
Таким чином, перевіряючи застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія
суддів, дійшла висновку про відповідність оскаржуваної постанови
положенням чинного законодавства та відсутність підстав для її
зміни або скасування.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 1, 14 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст.
43, 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Кооперативу “Ізоліровщик” залишити без
задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційну господарського суду від
22.02.2005 р. у справі № 5/219-6-10-8-к залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
С.О. Плахотнюк