ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2005 Справа N 4/35
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Бенедисюка І.М.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське
енергетичне об’єднання” на постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 07.06.2005 року у справі № 4/35
Господарського суду Луганської області за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”,
Луганськ, до Приватного підприємства “Укрсхідтрейд”, м.
Луганськ,
про стягнення 19 499 грн. 94 коп. ,
за участю представника ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання” –
Матвеєвої Н.Ф. (дов. № 231 від 01.09.2005 р.),
В С Т А Н О В И В:
У січні 2005 року позивач - ТОВ “Луганське енергетичне
об’єднання” до відповідача - Приватного підприємства
“Укрсхідтрейд” про стягнення 19 499 грн. 94 коп.
Вказував, що 5.12.2003 року він досяг з відповідачем згоди з
приводу всіх суттєвих умов договору купівлі-продажу, відповідно
до яких по накладній-вимозі № 585 від 5.12.2003 року передав
відповідачеві, а останній отримав на підставі довіреності від
5.12.2003 року серія ЯЖЗ № 1183556864 товар –кабель П-270 у
кількості 3 км загальною вартістю 19 499 грн.94 коп.
Посилаючись на невиконання відповідачем його вимоги про оплату
товару № 5278 від 17.12.2003 року, позивач просив стягнути з
останнього вартість отриманого відповідачем товару та судові
витрати.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 11.03.2005
року (суддя Батюк Г.М.) позов задоволено.
Рішення мотивоване доведеністю факту досягнення між сторонами
згоди щодо укладення договору купівлі-продажу кабелю в кількості
3 км вартістю 19 499 грн. 94 коп. та виникнення у відповідача
зобов’язання щодо оплати на вимогу позивача вартості отриманого
товару.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
7.06.2005 року (колегія суддів у складі: Семендяєвої І.В. -
головуючий, Медуниці О.Є., Єжової С.С.) рішення скасоване.
Постановлено нове рішення про відмову в позові.
Постанова мотивована посиланням на те, що надані позивачем
накладна-вимога № 585 від 05.12.2003 р. та довіреність
відповідача № 251183 від 05.12.2003 р. на ім”я Лозко П. С. не
містять даних про здійснення господарської операції, тому
безпідставно прийнятті місцевим судом у якості належного доказу
на підтвердження доводів позивача про укладення господарського
договору з відповідачем та виникнення у останнього зобов”язання
щодо оплати отриманого товару.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність
прийнятої у справі постанови до вимог норм матеріального та
процесуального, неправильне застосування ст. 530 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, просив скасувати постанову апеляційного суду та
залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права судова колегія Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним
вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності.
Відповідно за змістом ч. 2 ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що діяв
на час виникнення спірних правовідносин, цивільні права та
обов”язки виникають з договору або з інших підстав, зазначених в
ст. 4 цього Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, зокрема з угод, передбачених
законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але в
силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права та обов”язки.
За ст. 21 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
відносини підприємства з іншими підприємствами,
організаціями та громадянами в усіх сферах господарської
діяльності здійснюються на основі договорів.
Як встановлено апеляційним господарським судом, і це вбачається
з матеріалів справи, що на підставі накладної вимоги № 74 від
05.12.2003 р. та довіреності від 5.12.2003 року серія ЯЖЗ №
1183556864 позивач, шляхом самовивезення, передав відповідачеві
3 км кабелю П-270 вартістю 19 499 грн.
На підтвердження доводів про укладення між сторонами договору
купівлі-продажу від 05.12.2003 р. позивач посилався на накладну-
вимогу № 585 від 5.12.2003 року про відпуск 3 км кабелю П-270
вартістю 19 499 грн. 94 коп. з врахуванням податку на додану
вартість та на довіреність від 5.12.2003 року серія ЯЖЗ №
1183556864 видану відповідачем на ім”я Лозко П. С. на отримання
кабелю.
Згідно ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається укладеним,
коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі
досягнуто згоди за свіма істотними умовами. Істотними є ті умови
договору, що визнані такими за законом або необхідні для
договорів цього виду.
Відповідно до ст. 224 ЦКУРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором купівлі-
продажу продавець зобов”язується передати майно у власність
покупцеві, а покупець зобов”язується прийняти майно і сплатити
за нього певну грошову суму.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення з
відповідача 19 499 грн. вартості товару, суд апеляційної
інстанцій повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини
справи, правильно встановив, і виходив з того, що податкові
документи та накладна вимога № 585 від 5.12.2003 року і
довіреність від 5.12.2003 року серія ЯЖЗ № 1183556864 видана
відповідачем не є належними доказами у даній справі, оскільки не
містять даних про досягнення згоди з приводу всіх суттєвих мов
договору купівлі-продажу та здійснення сторонами господарської
операції по купівлі-продажу кабелю “П-270” і тому безпідставно
прийняті місцевим судом на підтвердження доводів про укладення
між сторонами договору купівлі-продажу від 05.12.2003 р.
Дані висновки суду відповідають вимогам закону та грунтуються на
матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський
облік і фінансову звітність в Україні” ( 996-14 ) (996-14)
підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують здійснення господарських операцій.
Згідно ст. 1 вказаного Закону ( 996-14 ) (996-14)
, первинний документ –це
документ, який містить відомості про господарську операцію та
підтверджує її здійснення.
Отже, посилання суду апеляційної інстанції на відсутність у
наданих позивачем на підтвердження доводів про укладення з
відповідачем договору купівлі-продажу облікових документах
обов’язкових реквізитів, зокрема посилань на господарські
операції та відсутність у довіреності вартості товару, строку
виконання зобов”язання тощо, - як на підставу до відхилення
доказів, слід вважати правильними та такими, що відповідають
вимогам ст. 33, 34, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а також
обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів вважає, що за обставин не доведеності вимог
позову у господарських судів були відсутні підстави для його
задоволення.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду
щодо характеру спірних правовідносин грунтуються на
неправильному тлумаченні норм права, не відповідають
встановленим судами обставинам і тому їх належить залишити поза
увагою. З зазначених підстав слід вважати необгрунтованими і
посилання на неправильне застосування судами вимог норм
матеріального права, зокрема 153, 161, 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Доводи скарги про неправильне застосування судом норм ст. 530 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
є безпідставними з огляду на те, що
звертаючись до суду з позовом позивач посилався на наявність у
відповідача на час розгляду справи зобов”язань по оплаті
вартості товару, що виникли до введення в дію з 01.01.2004 р.
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
в редакції від 16.01.2003
р. Вирішуючи спір по суті, апеляційний господарський суд на
підставі Перехідних та прикінцевих Положень Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, дійшов правильного висновку про застосування
до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Згідно ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо строк виконання
боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом
пред”явлення вимоги, боржник повинен виконати такий обов”язок у
семиденний строк від дня пред”явлення вимоги.
Перевіривши доводи позивача про невиконання відповідачем вимоги
№ 5278 від 17.12.2004 р., суд правильно зазначив у своїй
постанові про те, що надісланий на адресу відповідача лист не
містить вимоги про оплату товару, відпущеного по накладній-
вимозі № 585 від 05.12.2003 р. та посилався на вказану норму
права.
Доводи про здійснення сторонами оподатковуваної операції з
купівлі-продажу товару не грунтуються на матеріалах справи.
Посилання скарги на неповне з”ясування всіх обставин справи,
неприйняття до уваги податкових документів та бухгалтерських
документів, у яких зазначено про включення операції з продажу
товару відповідачеві до книги обліку продажу товарів (робіт,
послуг) та до графи 9 податкової декларації з податку на додану
вартість за грудень 2003 р. не відповідають матеріалам справи та
встановленим судом обставинам, за якими у податкових деклараціях
та книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) відповідача
відсутні дані про придбання 05.12.2003 р. кабелю П-270 від
позивача та не зазначена сума податкового кредиту в розмірі 3
249 грн.99 коп. З огляду на викладене, твердження про не
витребування судом відомостей про звернення відповідача за
наданням податкового кредиту з операції по передачі кабелю та
копій податкових декларацій відповідача за 2004-2005 рр. слід
вважати такими, що не спростовують правильності висновків суду
та не можуть вважатися підставами до скасування правильного по
суті рішення.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань
позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить
вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому до уваги не
беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Луганське енергетичне об’єднання” залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
07.06.2005 року у справі № 4/35 залишити без змін.
Судді: Михайлюк М. В.
Бенедисюк І.М.
Дунаєвська Н.Г.