3/81-05 Про стягнення 30082,98 грн. - Текст документа

У грудні 2005 р. ДП “Арго-закупка” ТОВ “Арго” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ПП агрофірми “Мир”, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, 27382,93 грн., які складаються: 22335 грн. 30 коп. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 233 грн. 09 коп. - 3% річних, 674 грн. 59 коп. пені та 4140 грн. 00 коп. штрафу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.04.2005 р. (суддя Коваленко О.В.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 20700 грн. боргу, 674,59 грн. пені, 233,09 –3% річних, 2662,18 грн. інфляційних, 2070 грн. штрафу, 263,55 грн. державного мита та 103,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 2070 грн. штрафу відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2005р. (головуючий Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Такмаков Ю.В.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши, на підставі встановлених в ній фактичних обставин, правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Попередні судові інстанції встановили, що 03.06.2004 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 20, згідно умов якого позивач зобов'язався в строк до 05.06.2004 року продати відповідачу 9 тон насіння гречки вартістю 20700 грн., а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити зазначений товар в строк до 01.10.2004 року.

Позивач, на виконання умов даного договору, передав відповідачу товар на загальну суму 20700 грн. 00 коп. , що підтверджується матеріалами справи, за який відповідач не розрахувався.

Також 03.06.2004 між сторонами було укладено договір № 20а, згідно умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу 23 тони зерна гречки, вартістю 20700 грн., а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Однак і за даним договором відповідач зобов’язання не виконав, в обумовлений строк не поставив позивачу зерно.

Тоді як, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (436-15) сторони повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

За таких обставин та враховуючи умови договорів і норм чинного законодавства щодо наслідків порушення господарського зобов’язання попередні судові інстанції дійшли висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення основного боргу, пені, річних та інфляційних по договору № 20.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4140 грн. штрафу судом задоволені лише за договором № 20а, оскільки згідно договору № 20 відповідачем порушено грошове зобов’язання, за яке в силу вимог ч. 2 ст. 549 ЦК України (435-15) штраф стягуватися не може.

Однак, погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення” (v0011700-76) від 29.12.76 № 11 (із змінами та доповненнями) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Судами не було забезпечено всебічний, повний і об’єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це вимагається правилами ст. 43 ГПК України (1798-12) .

Зокрема, як наголошує скаржник, судом не перевірені та не отримали оцінки доводи про те, що умови договору № 20а відповідач частково виконав, поставивши позивачу 3736 кг. зерна. Також судом не надано відповідної правової оцінки наявним в матеріалах справи договорам купівлі-продажу № 19 та 19а, які стосуються того ж предмету.

Суду слід було з’ясувати правову природу спірних правовідносин, дійсних прав та обов’язків сторін, оскільки невизначеність правової природи відносин, виключає можливість вірного застосування до них норм матеріального та процесуального права і свідчить про неповне з’ясування судовими інстанціями обставин справи.

Таким чином, ухвалені в даній справі судові рішення не можна визнати обґрунтованими і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 21.04.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2005р. у справі № 3/81-05 скасувати, а справу передати на новий розгляд господарському суду Сумської області.