ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2005 Справа N 35/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю
“Мостобудівельна компанія МСУ”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 24.05.2005 р.
у справі № 35/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Джерман
Моторз”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мостобудівельна
компанія МСУ”
про стягнення 534 737,60 грн.,
за участю представників:
від позивача: Мацько І.М. (довіреність від 04.01.05),
від відповідача: не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Джерман Моторз”
звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Мостобудівельна
компанія МСУ” і просило суд стягнути з останнього 534 737,60
грн. заборгованості за контрактом № 4220 від 08.09.2005р., у
тому числі 531 631,68 грн. основного боргу з урахуванням суми,
на яку збільшився борг у зв’язку з інфляційними процесами, та 3
105,92 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2005р. (суддя
Михальська Ю.Б.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 24.05.2005р. (головуючий,
суддя Брайко А.І., судді Бившева Л.І., Розваляєва Т.С.), позов
задоволено повністю.
Рішення та постанова мотивовані невиконанням відповідачем
належним чином взятих на себе зобов’язань за контрактом № 4220
від 08.09.2004р. щодо остаточної сплати отриманого товару
(автомобіля) у встановлений контрактом строк, внаслідок чого
заборгованість відповідача перед позивачем становить 517 655,0
грн., яка на підставі ст.ст. 599, 526, 527, 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
підлягає стягненню з урахуванням, заявленого до
стягнення позивачем, індексу інфляції за весь час прострочення,
а також 3% річних від простроченої суми.
Заявлене відповідачем клопотання про призначення автотехнічної
експертизи судами двох інстанцій відхилено як безпідставне з
посиланням на те, що за період з 10.09.2004р. по 09.03.2005р.
відповідач жодного разу не звертався до позивача з приводу
технічної несправності автомобіля або із інших причин. До
матеріалів справи залучено акт від 10.03.2005р., підписаний
сторонами належним чином, та додаткові документи, які
підтверджують технічну справність автомобіля, придбаного
відповідачем у позивача.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з
порушенням норм матеріального та процесуального права, та
ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також
скаржник стверджує, що судами двох інстанцій неповно з’ясовано
обставини справи, що мають значення для справи; судами визнано
встановленими недоведені обставини, а висновки, викладені у
рішенні та постанові, не відповідають обставинам справи.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судами норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
правосуддя у
господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх
учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та
інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої
вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення
ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Одним із способів заперечення відповідача проти позову, є
подання до позивача зустрічного позову для спільного розгляду з
первісним позовом, право на подання якого передбачено ст. 60 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Вирішення питання про прийняття зустрічної
позовної заяви провадиться суддею за загальними правилами щодо
прийняття позовної заяви з винесенням відповідної ухвали.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, заперечуючи
заявлені проти нього позовні вимоги, подав до суду першої
інстанції зустрічний позов, копія якого знаходиться у справі
(а.с.30-32). Однак, матеріали справи не містять відповідного
процесуального акта про результати вирішення питання щодо
зустрічного позову відповідача.
Між тим, обставини, викладені у зустрічному позові, які
залишились поза увагою судів, можуть мати суттєве значення для
встановлення дійсних прав та обов’язків сторін, що виникли
навколо розрахунків за придбаний відповідачем автомобіль VW
Touareg V10 TDI, дата випуску 2004р. Зокрема, не дослідженими
залишилися доводи відповідача стосовно існування між сторонами
інших контрактів, а саме контракту № 3242 від 08.08.2003р.
купівлі-продажу автомобіля VW Touareg (випуск 2003р.) та
договору комісії № 04/1 від 13.09.2004р., укладеного з метою
здійснення заміни неякісного автомобіля на новий та проведення
між сторонами до 31.12.2004р. заліку взаємних однорідних вимог
на суму 517655,0 грн. Судами двох інстанцій не було витребувано
у сторін вказані контракти. Проте, згідно ст. 38 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд у разі, якщо подані сторонами докази є
недостатніми, зобов’язаний витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору.
Не перевіреними залишилися доводи відповідача стосовно того, що
контракт № 4220 від 08.09.2004р., який є підставою даного
позову, був укладений сторонами з метою отримання у власність
нового автомобіля з доплатою 45868,0 грн., а 517655,0 грн.
позивач повинен був сплатити відповідачу до 31.12.2004р. за
договором комісії № 04/1 від 13.09.2004р.
Наведене дає підстави вважати, що судами двох інстанцій не дана
належна правова оцінка дійсним правовідносинам сторін з купівлі-
продажу автомобіля VW Touareg V10 TDI (випуск 2004р.), не
використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені
процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування
обставин справи, що є порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, колегія суддів, використавши свої права
згідно ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дійшла висновку
про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим
неможливість надання їм належної юридичної оцінки.
Тому оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд для достовірного з’ясування
всіх обставин, які мають істотне значення для правильного
вирішення спору.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Мостобудівельна компанія МСУ” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2005р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.05.2005р. у справі № 35/16 скасувати.
3. Справу передати до господарського суду міста Києва на новий
розгляд.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій