ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2005 Справа N 33/52-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України”
НАК “Нафтогаз України”
на рішення господарського суду Харківської області від
12.05.2005р.
у справі № 33/52-05
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України”
до Південного торгівельно-виробничого Державного підприємства
“Желдорресторан”
про стягнення 20 132,74 грн.,
за участю представників:
від позивача: Забава С.В. (довіреність від 10.06.05р. №
147/102),
Єнік Є.В. (довіреність від 10.06.05р. № 156/102),
від відповідача: не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулася
до господарського суду Полтавської області з позовом до
Державного торгівельно-виробничого підприємства Полтавського
хлібокомбінату “Ромаданівський хлібзавод” про стягнення з
останнього 20 132,74 грн., у тому числі 17 245,49 грн. боргу,
915,46 грн. пені, 1207,18 грн. штрафу, 590,67 грн. інфляційних,
173,94 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав
належним чином свої зобов’язання за договором № 141 купівлі-
продажу природного газу, укладеного між сторонами 30.12.2000р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.12.2004р.
позовну заяву прийнято до розгляду.
Під час розгляду справи господарським судом Полтавської області
встановлено, що відповідач –філія Ромадановський хлібзавод
Державного-торгівельно-виробничого підприємства “Полтавський
хлібокомбінат” реорганізована шляхом приєднання до Південного
торгівельно-виробничого Державного підприємства
“Желдорресторан”, яке є правонаступником майнових прав та
обов’язків приєднаного заводу, надалі дана філія ліквідована.
Одночасно господарським судом Полтавської області було
встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області
від 14.12.2004р. порушено провадження у справі про банкрутство
Південного торгівельно-виробничого ДП “Желдорресторан”.
На підставі встановлених обставин, господарських суд Полтавської
області своєю ухвалою від 15.03.2005р. у справі № 19/291
задовольнив клопотання позивача та здійснив заміну неналежного
відповідача –ДТВП Полтавського хлібокомбінату “Ромадановський
хлібзавод” на належного –Південне торгівельно-виробниче ДП
"Желдорресторан” і надіслав матеріали за підсудністю до
господарського суду Харківської області (а.с.72).
Справа прийнята до розгляду ухвалою господарського суду
Харківської області від 06.04.2005р. ( Справа N 33/52-05
(а.с.77).
Рішенням господарського суду Харківської області від
12.05.2005р. (суддя Савченко А.А.) у задоволенні позову
відмовлено з посиланням на те, що:
- господарським судом Харківської області порушено провадження у
справі № Б-19/97-04 про банкрутство відповідача –Південного
торгівельно-виробничого ДП “Желдорресторан”;
- після публікації оголошення в газеті “Голос України” № 28 від
15.02.2005р., ухвалою господарського суду Харківської області
від 31.03.2005р. у справі № Б-19/97-04 затверджено реєстр вимог
кредиторів на загальну суму 1090812,25 грн., серед яких ДК “Газ
України” НАК “Нафтогаз України” відсутнє;
- відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України “Про відновлення
платоспроможності або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
після
опублікування оголошення всі кредитори незалежно від настання
строку виконання зобов’язань мають право подавати заяви з
грошовими вимогами до боржника згідно із ст. 14 цього Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
, тобто у місячний термін;
- позивач у визначений законом строк з заявою до боржника не
звернувся.
З огляду на приписи пункту 5 статті 31 названого Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
, відповідно до якого вимоги, заявлені після
закінчення строку, встановленого для їх подання, не
розглядаються і вважаються погашеними, а також на те, що ухвалою
від 31.03.2005р. у справі № Б-19/97-04 вимоги конкурсних
кредиторів, що не були заявлені в місячний строк з моменту
публікації оголошення, які рахуються за даними бухгалтерського
обліку боржника, визнані погашеними, суд першої інстанції дійшов
висновку про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд його скасувати, як таке, що ухвалене
за умов неповного з’ясування всіх обставин, які мають значення,
на його думку, для об’єктивного вирішення спору, що є порушенням
ст.ст. 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судом норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивач просить суд стягнути з
відповідача 20 132,74 грн., у тому числі 17 245,49 грн. боргу,
915,46 грн. пені, 1207,18 грн. штрафу, 590,67 грн. інфляційних,
173,94 грн. 3% річних.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що
на підставі укладеного між позивачем та філією Ромадановський
хлібзавод Державного торгівельно-виробничого підприємства
“Полтавський хлібокомбінат” (далі –завод) договору купівлі-
продажу природного газу № 141 від 30.12.2000р. позивач протягом
січня-квітня 2001 р. поставив заводу природний газ на суму
97709,0 грн. Але останній свої зобов’язання виконав частково,
борг у сумі 17 245,49 грн. не сплатив.
Умовами вказаного договору строк виконання зобов’язань не
встановлений, тому 16.07.2004р. позивач направив заводу вимогу №
31/10-6859 (а.с.18) про оплату боргу за поставлений природний
газ. Утім, завод у зазначений законодавством термін оплату за
отриманий природний газ не здійснив, заперечень на зазначену
вимогу не надіслав, що стало підставою для звернення позивача з
даним позовом до суду.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
кредитори за вимогами до боржника, які виникли до
порушення провадження у справі про банкрутство є конкурсними.
Цією ж статтею встановлено, що погашеними вимогами кредиторів є:
задоволені вимоги кредитора; вимоги, щодо яких досягнуто згоди
про припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення
зобов'язання іншим чином; інші вимоги, які відповідно до цього
Закону вважаються погашеними.
Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які
виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у
підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника
подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за
його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство.
Після опублікування такого оголошення, згідно п. 15 вказаної
норми, всі кредитори незалежно від настання строку виконання
зобов'язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до
боржника, додержуючись встановлених ст. 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
строку та порядку.
Згідно п. 1 ст. 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, конкурсні кредитори за
вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про
банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в
офіційному друкованому органі оголошення про порушення
провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до
господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а
також документи, що їх підтверджують.
Частиною другою ст. 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, встановлено, що
вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку,
встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не
розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд
зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Отже з аналізу названих статей закону випливає, що якщо позивач
не звернувся у тридцятиденний строк з дня публікації з заявою
про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, то
господарський суд, який у встановленому ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порядку прийняв позовну заяву до особи, щодо якої порушена
справа про банкрутство, і розглядав її по суті за правилами
позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому
органі оголошення про порушення справи про банкрутство, має
відмовити у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Розглядаючи даний позов по суті заявлений вимог, господарський
суд Харківської області встановив, що ухвалою господарського
суду Харківської області від 14.12.2004р. порушена
Справа N Б-19/97-04 про банкротство відповідача (а.с.80). Після
публікації оголошення в газеті “Голос України” № 28 від
15.02.2005р. про порушення господарським судом Харківської
області провадження у справі про банкрутство відповідача,
ухвалою того ж суду від 31.03.2005р. (а.с.81) затверджено реєстр
вимог конкурсних кредиторів, серед яких позивач відсутній. Тією
ж ухвалою вимоги конкурсних кредиторів, що не були заявлені у
місячний строк з моменту публікації оголошення, визнано
погашеними.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з протоколу судового
засідання від 15.03.2005р. господарського суду Полтавської
області (а.с.71) та ухвали від 15.03.2005р. цього ж суду,
представник позивача був присутнім у судовому засіданні, де була
оголошена ухвала про заміну неналежного відповідача на належного
та про направлення матеріалів справи до господарського суду
Харківської області. У цій же ухвалі, зазначалось про порушення
14.12.2004р. провадження справи про банкротство стосовно
відповідача - Південного торгівельно-виробничого ДП
“Желдорресторан”. Однак, позивач не скористався наданим йому
правом і не звернувся після публікації відповідного оголошення
15.02.2005р. з заявою про визнання його вимог до боржника у
справі про банкрутство.
Проте, скаржник вважає, що до відносин позивача і відповідача
щодо оплати природного газу повинні застосовуватися відповідні
положення Господарського ( 436-15 ) (436-15)
та Цивільного кодексів
України ( 435-15 ) (435-15)
з огляду на те, що сторони договору на
поставку природного газу № 141 від 30.12.2000р. у п. 10.1
встановили положення, згідно з яким, всі відносини сторін в
частині розрахунків за природний газ, діють до повного
здійснення цих розрахунків.
Таке тлумачення закону не враховує приписи ч. 2 ст. 14 та п. 5.
ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, якими передбачено, що
вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх
подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються
погашеними, а зазначений строк є граничним і поновленню не
підлягає.
Отже, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не
заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх фактичних
обставин справи, встановлених судом першої інстанції, не
впливають на висновок суду про відмову у задоволені позову на
підставі частини 2 статті 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для
зміни або скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Харківської області від 12.05.2005р. у справі № 33/52-05 - без
змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій