ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2005 Справа N 21/310-04
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційне подання заступника військового прокурора
Центрального регіону України на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 24.12.2004р.
у справі № 21/310-04 господарського суду Харківської області
за позовом заступника військового прокурора Північного регіону
України в інтересах держави в особі Управління капітального
будівництва Міністерства оборони України
(Військова частина А-0200)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СМП-166”
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю
“Будівельно-комерційна фірма “Дельта”
про стягнення 902 205грн.
за участю представників:
Управління капітального будівництва МО України –Ілюх А.І.;
ТОВ “СМП-166” –Сітасенко В.В.; Курочкін В.М.;
ТОВ “Будівельно-комерційна фірма “Дельта” –не з’явилися;
ГПУ –прокуро відділу Стояновський Є.О.
В С Т А Н О В И Л А :
заступник військового прокурора Північного регіону України в
інтересах держави в особі Управління капітального будівництва
Міністерства оборони України звернувся до господарського суду
Харківської області з позовом та просив стягнути з відповідача у
справі –Товариства з обмеженою відповідальністю “СМП-166” 902
205грн., у т.ч. 872 205грн. безпідставно отриманих коштів та 30
000грн. витрат, понесених у зв’язку з замовленням експертизи. В
обґрунтування заявлених вимог, прокурор стверджує, що:
- 872 205грн. отримані відповідачем безпідставно, внаслідок
завищення фактичної вартості робіт, виконаних за контрактом № 7
від 27.10.96р.;
- позивачем понесені витрати, у зв’язку з замовленням експертизи
для визначення фактичної вартості робіт за контрактом (т.1 а.с.3-
7).
Відповідач у справі – ТОВ “СМП-166” у відзиві на позов заявлені
вимоги відхилив з тих підстав, що:
- контракт № 7 від 27.10.96р. сторонами не виконувався;
- відносини сторін врегульовані договором № 82/97 “Про сумісну
діяльність щодо будівництва дев’ятиповерхового гуртожитку по
вул. Баварська, 7 у м. Харкові загальною площею 6 885,42квм. “.
Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на умовах контракту № 7 від
27.10.96р., який не виконувався, відповідач вважає їх такими, що
не підлягають задоволенню (т.1 а.с.75-76, т.6 а.с.6-9).
Крім того, ТОВ „СМП-166” стверджує, що Військова часина А-0200
не є належним позивачем, а також посилається на пропущення
строку позовної давності (т.6 а.с.18,19).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2003р.
до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог
на предмет спору залучено Товариство з обмеженою
відповідальністю “Будівельно-комерційна фірма “Дельта” (т.1
а.с.135-136).
Справа розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Харківської області від
21.08.2004р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення
суду з відповідача на користь позивача стягнуто 902 204,97грн.;
в іншій частині позову –відмовлено (т.6 а.с.45-52).
Позовні вимоги задоволені з тих підстав, що:
- оскільки будівництво за контрактом здійснювалось із залученням
державних коштів та, враховуючи, що порядок формування вартості
виконаних робіт встановлений договором, визначення вартості
виконаних робіт мало здійснюватись у відповідності з ДБН;
- перевіркою встановлено завищення вартості робіт за контрактом,
внаслідок чого, позивачем, в рахунок оплати, передано
відповідачу квартир на суму, що перевищує дійсну вартість робіт,
обраховану відповідно до ДБН і яка складає 902 204,97грн.;
- відмова відповідача від корегування вартості робіт призвела до
понесення позивачем збитків у вигляді витрат на оплату вартості
експертної перевірки.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач
дізнався про порушення свого права в квітні 2002р., у зв’язку з
чим строк позовної давності на момент звернення до суду з даним
позовом не закінчився.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
24.12.2004р. рішення господарського суду Харківської області від
21.08.2004р. в частині стягнення 902 204,97грн. скасовано, а у
позові відмовлено повністю (т.6 а.с.134-138).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у
задоволенні позову, апеляційна інстанція виходила з того, що по
документах, які використані при проведенні перевірки, не можливо
визнати вартість будівельних робіт, а сторони додаткові
документи, які мають суттєве значення для визначення вартості
робіт та в обгрунтування вартості переданих в оплату за
будівництво квартир, не надали.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, заступник
військового прокурора Центрального регіону України звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційним поданням, у
якому просить її скасувати, залишивши в силі рішення
господарського суду Харківської області від 21.08.2004р.
Прокурор вважає, що постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 24.12.2004р. прийнята з порушенням норм
матеріального та процесуального права, а саме ст. 161 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 42, 47, 105
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційне подання таким, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
В силу п. 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
держави в суді у випадках, визначених законом.
Так, відповідно до ст. 361 Закону України “Про
прокуратуру” ( 1789-12 ) (1789-12)
, представництво прокуратурою інтересів
держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені
держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді
інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою
представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або
загрози порушень економічних, політичних та інших державних
інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних
або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з
державою.
Однією з форм представництва, що визначено ч. 3 вказаної норми,
є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і
свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних
осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання
незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових
осіб. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 361 Закону ( 1789-12 ) (1789-12)
,
прокурор самостійно визначає підстави для представництва у
судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в
будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому
процесуальним законом.
В силу ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
порушує справи за позовними заявами: прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. Частина третя вказаної норми також визначає, що
прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах
держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає
порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх
захисту, а також вказує орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Вирішуючи питання про прийняття такої позовної заяви
господарський суд повинен оцінювати правильність визначення
прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо
здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із
захистом інтересів держави.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від
08.04.99р. № 3рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого
арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України
щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного
процесуального кодексу України (справа про представництво
прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді),
прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови
саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ
і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
В силу пункту 2 резолютивної частини цього рішення під поняттям
“орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2
Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти
орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому
законом надано повноваження органу виконавчої влади.
А згідно пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення,
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за
позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті
21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в
арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії
(відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного
процесуального кодексу України.
Предметом позову, який подано Військовим прокурором Північного
регіону України є стягнення безпідставно отриманих відповідачем
грошових коштів, внаслідок завищення фактичних витрат, понесених
при виконанні робіт, визначених контрактом. Звертаючись з даним
позовом до суду, прокурор в якості позивача зазначив Військову
частину А-0200. При цьому, прокурор просить суд захистити
порушене право шляхом стягнення коштів на користь саме цієї
особи.
Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд
першої інстанції не з’ясував: чи має позивач повноваження
органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах; чи подано позов саме в інтересах держави в
особі її уповноваженого органу; на захист яких суб’єктивних прав
або охоронюваних законом інтересів подано даний позов.
Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від
22.06.2004р. у даній справі касаційна інстанція наголошувала на
необхідності проведення судової будівельно-технічної експертизи,
оскільки розв’язання деяких питань, що виникають у даній справі,
потребують спеціальних знань (т.5 а.с.146-151).
В силу ч. 1 ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Разом з тим, вказівки, викладені у постанові касаційної
інстанції господарським судом Харківської області під час
розгляду спору по суті проігноровані.
Під час перегляду рішення суду в апеляційному порядку,
Харківський апеляційний господарський суд у постанові зазначив
про недоцільність проведення такої експертизи, враховуючи, що
сторонами не надано додаткових документів, які мають значення
для визначення вартості робіт та вартості переданих в оплату за
будівництво, у зв’язку з їх відсутністю та знищенням.
При цьому, такий висновок суду апеляційної інстанції зроблений
без повного дослідження матеріалів справи та заслуховування
думки спеціаліста щодо можливості проведення такої експертизи за
наявними у справі доказами, необхідності подання додаткових
доказів тощо (ст. 31 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Зокрема, витребувані у сторін апеляційною інстанцією докази
узгодження розбіжностей до контракту № 7 від 27.10.96р. наявні у
матеріалах справи (т.1 а.с.13).
Між тим, відповідно до ст. 4 7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судові
рішення повинні прийматися за результатами обговорення усіх
обставин справи.
Принцип об’єктивної істини, тобто відповідності висновків,
викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи,
реалізується рядом норм ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зокрема,
положеннями ст.ст. 38,43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Порушення зазначених норм процесуального права, які допущені
судами, призвели до неповного дослідження обставин справи, які
підлягали встановленню.
Зазначені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної
інстанції.
Так, відповідно до ст. 111 7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду
чи відхилені
ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,
про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
З урахуванням викладеного, прийняті судові рішення підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1.Касаційне подання заступника військового прокурора
Центрального регіону України задовольнити частково.
2.Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.12.2004р. та рішення господарського суду Харківської області
від 21.08.2004р. у справі № 21/310-04 скасувати.
3.Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.