ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2005 Справа N 4/2622-2/251
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого у засіданні
(доповідач),
Панченко Н.П. , Плахотнюк С.О.
розглянувши Відкритого акціонерного товариства по
касаційну скаргу газопостачанню “Вінницягаз”
та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 08.02.2005р.
у справі № 4/2622-2/251
за позовом Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню “Вінницягаз”
до Відкритого акціонерного товариства
“Західенерго”
Про стягнення заборгованості в сумі 15 540 527,83 грн.
за участю представників:
- Позивача: Раілко С.В. (дов. від 28.09.2004р. № 1220);
- Відповідача: Сидорович Р.М. (дов. від 12.09.2005р. № 13-1512),
Сивик А.П. (дов. від 12.09.2005р. № 06-1515);
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню “Вінницягаз”
(надалі –“Позивач”) звернувся до господарського суду Львівської
області з позовом до Відкритого акціонерного товариства
“Західенерго” (надалі –“Відповідач”) про стягнення
заборгованості в розмірі 15540527,83 грн. по оплаті послуг по
транспортуванню природного газу.
Рішенням господарського суду Львівської області від 07-
15.10.2004р. у справі № 4/2622-2/251 позов задоволено повністю
та постановлено стягнути з Відповідача на користь Позивача
заборгованість у розмірі 15540527,83 грн. 1700,00 грн.
державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду Львівської області від 07-
15.10.2004р. у справі № 4/2622-2/251 мотивоване тим, що
відповідно до ст. 42 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(надалі
–“ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
”), чинного на момент виникнення спірних
правовідносин, угоди можуть укладатись усно або в письмовій
формі. Крім того, згідно зі ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні
права та обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених
законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які
йому не суперечать. Законодавством на момент виникнення
правовідносин, не передбачено обов'язок укладення договорів на
транспортування природного газу виключно в письмовій формі.
Порядок транспортування природного газу, на момент виникнення
правовідносин, був визначений Правилами подачі та використання
природного газу в народному господарстві України, затвердженими
наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. № 355 ( z0281-94 ) (z0281-94)
(надалі –“Правилами подачі та використання природного газу”
( z0281-94 ) (z0281-94)
), а також Порядком забезпечення природним газом
народного господарства і населення у 1998 році, затвердженим
Постановою Кабінету Міністрів України (надалі –“КМУ”) від
19.09.1997р. № 1027 ( 1027-97-п ) (1027-97-п)
.
Не погоджуючись з винесеним рішенням Відповідач звернувся до
Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною
скаргою, в якій просив рішення господарського суду Львівської
області від 07-15.10.2004р. у справі № 4/2622-2/251 скасувати та
відмовити Позивачу в задоволені позову.
Відповідач мотивував свою апеляційну скаргу тим, що
господарським судом Львівської області під час розгляду справи
з'ясовано не всі фактичні обставини, що мають істотне значення
для правильного вирішення спору.
В обґрунтування своєї скарги Відповідач також зазначив, що
згідно зі ст. 43 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угоди можуть укладатися
усно, якщо вони виконуються під час їх укладення, решта угод, що
укладаються між державними, кооперативними, та іншими
громадськими організаціями, відповідно до ст. 44 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
повинні укладатись у письмовій формі.
Крім того, Відповідач зазначив, що господарським судом
Львівської області не враховано, що встановлена наказом
Державної акціонерної холдінгової компанії “Укргаз” (надалі
–“ДАКХ “Укргаз”) ціна транспортування природного газу є
обов'язковою лише для підприємств, які уклали з підпорядкованими
ДАКХ “Укргаз” підприємствами письмові господарські договори, а
відтак, підставою для виникнення зобов'язання Відповідача
платити Позивачу за транспортування 1000 куб. м. природного газу
за ціною 6 дол. США могло бути лише фіксування ціни у
двосторонньо письмовому договорі, укладеного між Позивачем та
Відповідачем.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
08.02.2005р. у справі № 4/2622-2/251 апеляційну скаргу
Відповідача задоволено. Рішення господарського суду Львівської
області від 07-15.10.2004р. у справі № 4/2622-2/251 скасовано та
прийняте нове рішення, яким Позивачу у позові відмовлено.
Постанова Львівського апеляційного господарського суду від
08.02.2005р. у справі № 4/2622-2/251 мотивована тим, що між
сторонами у справі відсутній письмовий договір постачання
природного газу, акти прийняття природного газу для промислових
потреб за лютий, березень, квітень, липень, серпень, вересень,
жовтень, листопад, грудень 1998 року з боку Відповідача
підписано не уповноваженою особою, Зведений реєстр по обсягах
транспортування газу не містить дати його складення, а підпис
директора Ладижинської ТЕС Павленко Л.Р. не свідчить про
достовірність цього документу, так як цю посаду останній займає
з 03.12.2002р., ціна протранспортованого в 1998 році природного
газу в розмірі 6 дол. США за 1000 куб. м. не вважається
обов'язковою до оплати Відповідачем, який за відсутності
укладеного сторонами у справі письмового договору не несе
зобов'язань по оплаті односторонньо встановленої позивачем
вартості.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 08.02.2005р. у справі № 4/2622-2/251
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою скасувати постанову зазначену постанову
Львівського апеляційного господарського суду та залишити в силі
рішення господарського суду Львівської області від 07-
15.10.2004р. у справі № 4/2622-2/251.
В обґрунтування поданої скарги Позивач посилається на те, що
договір на транспортування природного газу був укладений
сторонами в усній формі відповідно до ст.ст. 4, 41-43 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, який був чинним на момент виникнення спірних
правовідносин; інші істотні умови договору були визначені
чинними нормативними актами, які регулювали відносини по
транспортуванню природного газу, зокрема, Правилами подачі та
використання природного газу ( z0281-94 ) (z0281-94)
(п. 1.2.3.),
Постановою КМУ “Про порядок забезпечення природним газом
народного господарства і населення у 1998 році” від 19.09.1997р.
за № 1027 ( 1027-97-п ) (1027-97-п)
(надалі –“Постанова № 1027”
( 1027-97-п ) (1027-97-п)
). Наказом Міністерства економіки України (надалі
–“Мінекономіки”) “Про затвердження цін на газ природній і
тарифів на послуги з його транспортування на 1998 рік” від
31.10.1997р. за № 121 ( z0561-97 ) (z0561-97)
(надалі –“Наказ № 121” (
z0561-97 )), а також Наказом ДАХК "Укргаз" від 22.12.1997р. № 75
(надалі –“Наказ № 75”), якими визначено розмір тарифу з
транспортування природного газу для підприємств з газопостачання
та газифікації. Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Львівським
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення під час перегляду рішення господарського суду
Львівської області від 09-15.10.2004р. у справі № 4/2622-2/251 в
апеляційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає
скасуванню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в апеляційній
інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ
у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених
розділом ХІІ ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Отже, при розгляді справи
апеляційна інстанцій користується правами, наданими суду першої
інстанції за виключенням випадків, коли відповідною нормою ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
прямо передбачено, що процесуальна дія
вчиняється лише до прийняття судом першої інстанції рішення у
справі.
З матеріалів справи вбачається, що предметом доказування в даній
справі є факт здійснення транспортування Позивачем природного
газу, що постачався Відповідачу впродовж 1998 року.
Механізм забезпечення природним газом народного господарства і
населення у 1998 році визначався Постановою КМУ від 19.09.1997р.
№ 1027 ( 1027-97-п ) (1027-97-п)
, відповідно до якої постачання природного
газу суб'єктам господарської діяльності здійснюють оптові
постачальники природного газу - юридичні особи всіх форм
власності, які зареєстровані в Україні і є власниками або
консигнаторами природного газу на договірних умовах.
Під час розгляду справи господарським судом Львівської області
встановлено та не спростовано Львівським апеляційним
господарським судом, що відповідно до наказу Держнафтогазпрому
від 04.01.1997р. № 1 ( v0001264-97 ) (v0001264-97)
, яким визначено групування
регіонів України для забезпечення їх природним газом, постачання
природного газу у Вінницьку область у 1998 році здійснювалось
АТЗТ “Укргаз”, якому згідно з Постановою КМУ від 16.07.1996р. №
750 ( 750-96-п ) (750-96-п)
підпорядковувався Позивач.
Водночас, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що згідно з
Постановою КМУ від 16.10.1997р № 1138 “Про заходи щодо
забезпечення підприємств Міністерства енергетики природним
газом” ( 1138-97-п ) (1138-97-п)
Державному комітетові по матеріальних
резервах (надалі –“Держкомрезерв” ( 1138-97-п ) (1138-97-п)
) доручено
відпустити на договірних умовах підприємствам, що належать до
сфери управління Міністерства енергетики, з оформленням
товарного кредиту по 1млрд. куб. метрі в природного газу в 4
кварталі 1997 року і 1 кварталі 1998 року щомісячно (надалі
–“Постанова № 1138” ( 1138-97-п ) (1138-97-п)
).
В матеріалах справ також є копія договору від 24.12.1997р. № 410
(надалі –“Договір”) на постачання природного газу в кількості
738 млн. куб. м. в порядку тимчасового позичання із Держрезерву,
укладеного на виконання Постанови № 1138 Держкомрезервом
( 1138-97-п ) (1138-97-п)
, Відповідачем та Акціонерним товариством закритого
типу “Інтергаз” (надалі –“АТЗТ “Інтергаз”).
Таким чином, Львівський апеляційний господарський дійшов
правильного висновку, що постачальником 738 млн. куб. м.
природного газу із Держрезерву виступав Державний комітет
України по матеріальних резервах.
Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок Львівського
апеляційного господарського суду, що Державний комітет України
по матеріальних резервах як постачальник природного газу повинен
був укласти договори на транспортні послуги з газотранспортними
організаціями.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов
Договору поставка газу здійснювалась на умовах “франко-склад
“Укргазпрому”, що згідно з Міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в
редакції 1990р. означає, що покупець несе всі витрати і ризики у
зв'язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця
призначення.
Таким чином матеріали справи свідчать про те, Державний комітет
України по матеріальних резервах не здійснював транспортування
природного газу, який поставлявся Відповідачу впродовж 1998
року.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком Львівського
апеляційного господарського суду, що між сторонами у справі
відсутній договір поставки природного газу, оскільки відповідно
до п. 1 ст. 206 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(ч. 1 ст. 43 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв у 1998 році) усно можуть вчинятися
договори, які повністю виконуються сторонами у момент їх
вчинення, проте вважає, що відсутність договору на
транспортування природного газу не означає відсутності власне
транспортування Позивачем природного газу Відповідачу та,
відповідно, обов'язку останнього відшкодувати Позивачу вартість
наданих послуг.
Так, відповідно до ст. 11 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права
та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами
цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені
цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та
обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є
договори, інші право чини або юридичні факти. Цивільні права та
обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного
законодавства.
Чинним законодавством України також передбачено, що зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться (ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами Договору,
укладеного 24.12.1997р. на виконання Постанови № 1138
( 1138-97-п ) (1138-97-п)
, відповідно до якої Державний комітет України по
матеріальних справах зобов'язаний відпустити на договірних
засадах підприємствам, що належать до сфери управління
Міністерства енергетики, з оформленням товарного кредиту
природний газ у зв'язку з критичною ситуацією, що склалася із
забезпеченням електростанцій органічним паливом, є Відповідач,
Державний комітет України по матеріальних справах, та АТЗТ
“Інтергаз”.
Проте, судами попередніх інстанцій під час перегляду справи не
з'ясовано, який обов'язок відповідно до Договору покладено на
АТЗТ “Інтергаз”.
Отже, за умови, що АТЗТ “Інтергаз” будучи оптовим постачальником
природного газу, не є газотранспортною організацією,
транспортування природного газу Відповідачу повинно було
здійснюватись іншою особою –газотранспортною організацією,
технічні можливості якої дозволяли б транспортувати природний
газ підприємствам Вінницької області.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту
здійснення поставки газу Позивачем представлені акти прийняття
природного газу для промислових потреб за лютий, березень,
квітень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень
1998 року, які не прийняті Львівським апеляційним господарським
судом як належні докази у справі, оскільки вони підписані
представниками Позивача та Відповідача, підписи представника
споживача (Відповідача) посвідчено печаткою «Для відряджень»,
що, з точки зору колегії Львівського апеляційного господарського
суду, дає підстави вважати що особа, яка їх підписала не мала на
це повноважень, а відсутність на актах офіційної печатки
заперечує їх схвалення.
Відповідно до ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з
господарського спору повинно прийматись у цілковитій
відповідності з нормами матеріального і процесуального права та
фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими
господарським судом. Зокрема, рішення господарського суду має
ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце
обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі
та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних
обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення
спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд
зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій
незалежно від їх участі у справі документи і матеріали,
необхідні для вирішення спору, якщо подані сторонами докази є
недостатніми.
За таких обставин, колегія судді в вважає, що в порушення вимог
зазначеної статті ГПК суди попередніх інстанцій не витребували у
Позивача ті акти прийняття природного газу, які його
уповноважена особа підписувала з газотранспортною організацією
та постачальником природного газу впродовж 1998 року на
виконання відповідного договору транспортування природного газу,
а також документи, що підтверджують факт оплати Відповідачем
наданих йому газотранспортною організацією послуг з
транспортування природного газу у 1998 році.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 03.12.1990р. № 507-ХІІ
“Про ціни і ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
(надалі –“Закон про
ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
) державне регулювання цін і тарифів
здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін
(тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних
відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Статтею 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
серед повноважень
КМУ зазначено забезпечення цінової політики. Відповідно до ст. 4
Закону КМУ визначає повноваження органів державного управління в
галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по
контролю за цінами (тарифами).
Згідно з п. 1 Постанови КМУ від 25.12.1996р. № 1548 “Про
встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих
органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”
( 1548-96-п ) (1548-96-п)
оптові ціни на газ природний для виробників і
постачальників та тарифи на його транспортування територією
України встановлює Мінекономіки.
Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Мінекономіки № 121
затверджено тарифи на послуги з транспортування природного газу
для споживачів України, у відповідності з п. 4 якого розрахунки
за природний газ здійснюються споживачами газу в гривнях за
ціною, встановленою у доларах США і перерахованою за офіційним
курсом Національного банку України на день зарахування коштів на
рахунок постачальника газу.
З урахуванням всього вищенаведеного колегія суддів вважає, що за
умови підтвердження факту транспортування Позивачем природного
газу, який поставлявся Відповідачу впродовж 1998 року, ціна
позову, розрахована виходячи з ціни транспортування природного
газу в розмірі 6 дол. США за 1000 куб. м. , є обґрунтованою.
Зважаючи на все вищенаведене та приймаючи до уваги, що
відповідно до ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
- колегія суддів вважає, що постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 08.02.2005р. та рішення господарського
суду Львівської області від 07-15.10.2004р. у справі № 4/2622-
2/251 підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий
розгляд до господарського суду Львівської області.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 111-
9, 111-10, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації
“Вінницягаз” задовольнити частково.
2. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
08.02.2005р. та рішення господарського суду Львівської області
від 15.10.2004р. у справі № 4/2622-2/251 скасувати.
3. Справу № 4/2622-2/251 направити на новий розгляд до
господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя: І. Плюшко
Судді: Н. Панченко
С. Плахотнюк