ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2005 Справа N 3/93-18/350
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. (головуючий),
Панченко Н.П. , (доповідач),
Плюшка І.А.
розглянувши касаційну ЗАТ “Івано-Франківськтурист”
скаргу і додані до
неї
матеріали
на постанову від 22.03.2005 року
Львівського апеляційного господарського
суду
у справі № 3/93-18/350
господарського суду Івано-Франківської
області
за позовом ВАТ “Дослідно-механічний завод “Карпати”
до ЗАТ “Івано-Франківськтурист”
Про визнання права власності.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача Кожухівська Г.В. (дов. від 08.09.2005р.)
відповідача Вуйців В.В.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Дослідно-механічний завод
“Карпати” у травні 2004 року звернулося до господарського суду
Івано-Франківської області з позовом до закритого акціонерного
товариства “Івано-Франківськтурист” про витребування майна з
чужого незаконного володіння, а саме: жилого корпусу № 3
туристичної бази “Сріблясті водоспади” с.Шешори.
Відкрите акціонерне товариство “Дослідно-механічний завод
“Карпати” у листопаді 2004 року подало до господарського суду
Івано-Франківської області заяву в порядку ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
про зміну позовних вимог, а саме: просить визнати
право власності ВАТ “ДМЗ “Карпати” на корпус № 3 (гуртожиток на
30 місць) бази відпочинку “Сріблясті водоспади” с.Шешори
Косівського району Івано-Франківської області.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
28.12.2004р. у позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
22.03.2005р. рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 28.12.2004р. у справі № 3-93-18/350 скасовано та
прийнято нове рішення, позов задоволено, визнано за ВАТ
“Дослідно-механічний завод “Карпати” право власності на корпус №
3 бази відпочинку “Сріблясті водоспади” в с.Шешори Косівського
району Івано-Франківської області (гуртожиток на 30 місць).
ЗАТ “Івано-Франківськтурист” у своїй касаційній скарзі просить
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.03.2005р. скасувати, у позові ВАТ “ДМЗ “Карпати” до ЗАТ
“Івано-Франківськтурист” про визнання права власності на корпус
№ 3 бази відпочинку “Сріблясті водоспади” відмовити. Скаржник
вважає, що постанова від 22.03.2005р. у справі № 3/93-18/350
прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 509
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Львівським
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 1984 році за кошти
позивача було побудовано і введено в експлуатацію корпус № 3
бази "Сріблясті водоспади". До 1994 року позивач мав назву
"Ремонтно-механічний завод гірничо-хімічних підприємств".
Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України
за № 1 від 04.01.1994р. дане підприємство було перетворене
шляхом приватизації у ВАТ "До слідно-механічний завод "Карпати",
в статутний фонд якого засновником - Міністер ством промислової
політики України - було передано даний спірний об’єкт нерухо
мості - житловий корпус № 3 туристичної бази "Сріблясті
водоспади”, що підтверджується актом оцінки вартості цілісного
майнового комплексу, листом Міністерства промислової політики
України за № 10/03-3-1358 від 12.08.2003р. "Про підтвердження
права власності", аудиторським висновком "Про підтвердження
об’єктів основних фондів, включених до Статутного фонду ВАТ "ДМЗ
"Карпати". На вартість переданого до Статутного фонду майна, в
т.ч. спірного корпусу № 3, були випущені акції, які реалізовані
фізичним особам, акціонерам товариства.
Суд апеляційної інстанції встановив, що договір від.05.1982 року
укладений між сторонами на невизначений термін, а, отже,
зберігає юридичну силу по даний час; що в матеріалах справи
відсутні будь-які письмові докази, які б свідчили, що на
виконання &2 згаданого вище договору позивач передавав спірне
приміщення на баланс відповідачу. Відсутні також письмові
докази, які б свідчили про те, що від повідач звертався в судові
органи з вимогами про виконання умов даного договору, в частині
передачі даного об’єкта на його баланс, як це передбачено &9
договору.
Суд апеляційної інстанції обгрунтовано відхилив доводи
відповідача про те, що він є власником спірного приміщення на
підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим
комітетом Шешорської сільської ради на підставі рішення від
28.04.2004р., оскільки відповідно до ст. 4 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд не застосовує акти державних та
інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству
України. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Шешорська
сільська рада перевищила свої повноваження, прийнявши згадане
вище рішення про право власності відповідача в частині спірного
об’єкта, до якого сільська рада не має жодного відношення,
оскільки даний об’єкт не відноситься до комунальної власності
територіальної громади.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи Львівським апеляційним господарським судом
фактичні обставини справи встановлено на основі повного і
об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ “Івано-Франківськтурист” на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2005р. у
справі № 3/93-18/350 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.03.2005р. у справі № 3/93-18/350 залишити без змін.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Плюшко І.А.