ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
13.09.2005                                         Справа N 3/537
 
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді  Кузьменка М.В.,
суддів   Васищака І.М.,
  Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Голосіївської районної в м. Києві
ради на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 10.05.2005р.
у справі № 3/537 господарського суду м. Києва
за позовом Голосіївської районної в м. Києві ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
“Виробничо-комерційна асоціація “Україна-АТ”
 
про   розірвання договору оренди та виселення
 
                    за участю представників:
Голосіївської районної в м. Києві ради – Корнійко В.В.;
ТОВ “Виробничо-комерційна асоціація “Україна-АТ” –Орел П. В.
 
                      В С Т А Н О В И Л А :
 
Голосіївська   районна   в   м.   Києві   рада   звернулася   до
господарського суду м. Києва з позовом та просила суд:
 
-  розірвати  договір № 163-04 від 24.03.2004р. оренди  нежилого
приміщення,  укладений  між нею та відповідачем  –Товариством  з
обмеженою   відповідальністю   “Виробничо-комерційна   асоціація
“Україна-АТ”;
 
-  виселити  відповідача  з  орендованого  нежилого  приміщення,
площею  723,8кв.м.  , в буд. 68/21 по вул. Саксаганського  у  м.
Києві, яке є предметом оренди.
 
В   обґрунтування  заявлених  вимог,  позивач   посилається   на
невиконання  відповідачем  обов’язку щодо  своєчасного  внесення
орендної  плати, що призвело до заборгованості з орендної  плати
за 7 місяців у розмірі 270707,31грн. (а.с.2-3).
 
Відповідач  у  справі  –  ТОВ  “Виробничо-комерційна   асоціація
“Україна-АТ”,  у  відзиві на позов, відхиляючи заявлені  вимоги,
стверджує, що:
 
-  часткове невиконання ним зобов’язань з сплати орендної  плати
обумовлено   невиконанням  орендодавцем   умов   договору   щодо
направлення   рахунків-фактур  та   вимог   закону   в   частині
розрахунково-касового обслуговування;
 
- відсутні підстави для розірвання договору (а.с.22-23).
 
Рішенням  господарського суду м. Києва  від  15.02.2005р.  позов
задоволено. Відповідно до рішення суду:
 
-  договір № 163-04 від 24.03.2004р. оренди нежилого приміщення,
укладений  між Голосіївською районною у м. Києві  радою  та  ТОВ
“Виробничо-комерційна асоціація “Україна-АТ”, розірвано;
 
- ТОВ “Виробничо-комерційна асоціація “Україна-АТ” виселено з
орендованого приміщення (а.с.99-102).
 
Задовольняючи  заявлені вимоги, суд першої інстанції  виходив  з
того,  що  відповідач  порушує взяті на себе  зобов’язання  щодо
внесення орендної плати у розмірі, встановленому договором, що є
підставою   для  дострокового  розірвання  договору  на   вимогу
позивача.
 
Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від
10.05.2005р.   рішення  господарського   суду   м.   Києва   від
15.02.2005р. скасовано, а у позові відмовлено (а.с.135-139).
 
Скасовуючи  рішення суду першої інстанції, апеляційна  інстанції
виходила  з  невідповідності висновку суду про те, що відповідач
не  виконував  зобов’язання щодо сплати орендної плати  протягом
більш  ніж  трьох місяців підряд дійсним обставинам справи.  Під
час  перегляду судового акта в апеляційному порядку встановлено,
що відповідач систематично сплачує орендну плату і не здійснював
орендних платежів лише протягом липня-серпня 2004р. та.11.2004р.
 
Відмовляючи  у  задоволенні заявленого позову,  суд  апеляційної
інстанції  виходив  з  того,  що  несвоєчасна  сплата   орендних
платежів не є підставою для його розірвання.
 
Крім  того, приймаючи постанову, апеляційна інстанція  зазначила
про   недоведеність   позивачем  факту  надіслання   відповідачу
повідомлення про намір достроково розірвати договір оренди.
 
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Голосіївська
районна в м. Києві рада звернулася до Вищого господарського суду
України  з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши
в силі рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2005р.
 
У  поданій касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне
застосування до спірних правовідносин норм матеріального  права,
а   саме  ст.  782  ЦК  України  ( 435-15  ) (435-15)
          та  помилкове  не
застосування  ст.  26 Закону України “Про оренду  державного  та
комунального  майна”  ( 2269-12  ) (2269-12)
        ,  що,  на  думку   скаржника
підлягала застосуванню.
 
Колегія  суддів,  приймаючи до уваги  межі  перегляду  справи  у
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права   при   винесенні  оспорюваних  судових  актів,  знаходить
касаційну  скаргу такою, що не підлягає задоволенню з  наступних
підстав.
 
Як  встановлено судами під час вирішення спору у даній справі по
суті  та  перегляді  прийнятого рішення в апеляційному  порядку,
24.03.2004р. між сторонами у справі –Голосіївською районною у м.
Києві  радою  та  ТОВ  “Виробничо-комерційна фірма  “України-АТ”
укладено договір № 163-04, предметом якого є передача у строкове
платне  користування нежилого приміщення в буд. № 68/21 по  вул.
Саксаганського у м. Києві, що перебуває у комунальній власності.
 
У  договорі  зазначено,  що він укладений  на  підставі  рішення
Голосіївської районної в м. Києві ради.
 
Суди  обох  інстанцій  вірно визначили,  що  за  своєю  правовою
природою укладений сторонами договір є договором найму (оренди).
 
Відповідно  до п. 1 ст. 283 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
        , за  договором
оренди   одна  сторона  (орендодавець)  передає  другій  стороні
(орендареві) за плату на певний строк у користування  майно  для
здійснення господарської діяльності.
 
В  силу  п.  6 вказаної норми, до відносин оренди застосовуються
відповідні  положення  ЦК  України  ( 435-15  ) (435-15)
          з  урахуванням
особливостей, передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
        .
 
Спеціальним  законом, що регулює відносини оренди майна,  яке  є
державною чи комунальною власністю, є Закон України “Про  оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
        .
 
Ст.  18  Закону, як і загальною нормою - п. 3 ст. 285 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
        , визначено, що одним із основних обов’язків орендаря
є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.
 
В  силу  п.  3  ст. 26 Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
        , на вимогу  однієї  із
сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням
суду,  арбітражного  суду  у  разі невиконання  сторонами  своїх
зобов'язань  та  з  інших  підстав,  передбачених  законодавчими
актами України.
 
Зазначена  норма  не  визначає, невиконання яких  зобов’язань  є
підставою для розірвання договору оренди.
 
Відповідно   до  загальних  норм,  а  саме  ст.  782 ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
        , наймодавець має право відмовитися від договору найму
і  вимагати  повернення речі, якщо наймач не  вносить  плату  за
користування  річчю  протягом трьох  місяців  підряд.  У  такому
випадку  договір  є  розірваним  з  моменту  одержання  наймачем
повідомлення наймодавця про відмову від договору.
 
Зазначена  норма застосовується відповідно до п. 3  ст.  291  ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
        , в силу якої підстави дострокового розірвання
договору  оренди  на  вимогу однієї із  сторін  визначаються  ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
        .
 
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, в якості  підстави
позову   зазначив  –невиконання  відповідачем   обов’язку   щодо
своєчасного внесення орендної плати. Так, Голосіївська районна у
м.  Києві  рада  вказує про невнесення орендарем орендної  плати
протягом більше трьох місяців.
 
Разом  з  тим,  як  встановлено під час перегляду  прийнятого  у
справі рішення в апеляційному порядку, факт не внесення орендної
плати  протягом  трьох  місяців підряд  спростовується  наданими
відповідачем доказами.
 
В  силу  ст.  111-7  ГПК  України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  переглядаючи  у
касаційному  порядку  судові  рішення,  касаційна  інстанція  на
підставі   встановлених  фактичних  обставин  справи   перевіряє
застосування   судом  першої  чи  апеляційної   інстанції   норм
матеріального  і  процесуального  права.  При  цьому,  касаційна
інстанція  не  має  права встановлювати або  вважати  доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені у  рішенні  або  постанові
господарського  суду  чи відхилені ним, вирішувати  питання  про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
 
Враховуючи   відсутність   факту  порушення,   суд   апеляційної
інстанції  обґрунтовано дійшов висновку про відсутність  підстав
для задоволення заявлених вимог.
 
За  таких  осбтавин,  підстав для зміни чи скасування  постанови
Київського  апеляційного господарького суду від 10.05.2005р.  не
має.
 
На  підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів
 
                     П О С Т А Н О В И Л А :
 
постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від
10.05.2005р.  у  справі  № 3/537 господарського  суду  м.  Києва
залишити  без змін, а касаційну скаргу Голосіївської районної  у
м. Києві ради –без задоволення.
 
Головуючий суддя   Кузьменко М.В.
 
Судді              Васищак І.М.
 
                   Палій В.М.