02/4084 Про стягнення 4 237 132,81грн. - Текст документа

Черкаський державний завод хімічних реактивів звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення в рахунок компенсації витрат, понесених у зв’язку з будівництвом першої черги восьмисекційного жилого будинку по вул.Шевченка,352 з:

- Закритого акціонерного товариства “Черкасизалізобетон” 1 013 897,32грн.;

- Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкасизалізобетонбуд” 3223227,99грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що:

- між ним та ЗАТ “Черкасизалізобетон” укладено договір від 16.12.2003р., за умовами якого перший відповідач брав на себе зобов’язання протягом 30 календарних днів компенсувати витрати, пов’язані з будівництвом;

- другий відповідач – ТОВ “Черкасизалізобетонбуд”, набувши права власності на квартири у цьому будинку, прийняло на себе

зобов’язання щодо компенсації витрат позивача на будівництво цих квартир, а також зобов’язання перед пайовиками (а.с.2-6).

До вирішення спору по суті заявлених вимог, позивач доповнив позов вимогою про зобов’язання ЗАТ “Черкасизалізобетон” підписати акт прийому-передачі функцій замовника по завершенню будівництва першої черги восьмисекційного жилого будинку по вул. Шевченка, 352 у м. Черкаси (а.с.77-78).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог, першим відповідачем –ЗАТ “Черкасизалізобетон” подано зустрічний позов для спільного його розгляду з первісним про визнання недійсним п. 4 договору б/н від 16.12.2003р., укладеного між Черкаським державним заводом хімічних реактивів та ЗАТ “Черкасизалізобетон” на підставі ст. 56 ЦК УРСР (1540-06) .

В обґрунтування вимог зустрічного позову, відповідач посилається на те, що, укладаючи зазначений договір, ЗАТ “Черкасизалізобетон” помилково взяло на себе зобов’язання по сплаті на користь позивача 4 237 132,81грн. (а.с.32-33).

Другий відповідач у справі –ТОВ “Черкасизалізобетонбуд” у відзиві на позов заявлені вимоги відхилило, посилаючись на те, що між ним та позивачем у справі відсутні будь-які відносини (а.с.42-43).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.05.2005р. первісний та зустрічний позов задоволені частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції:

- визнано недійсним п. 4 договору від 16.12.2003р., укладеного між Черкаським державним заводом хімічних реактивів та ЗАТ “Черкасизалізобетон” в частині суми 4 237 132,81грн.;

- стягнуто з ЗАТ “Черкасизалізобетон” 1 013 897,32грн.;

- відмовлено повністю у позові про зобов’язання ЗАТ “Черкасизалізобетон” підписати акт приймання-передачі функцій замовника;

- у позові до ЗАТ “Черкасизалізобетонбуд” відмовлено (а.с.203-205).

Задовольняючи заявлені вимоги в частині визнання недійсним п. 4 договору, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до суми витрат, що підлягали відшкодування відповідно до умов договору включені не лише власні витрати, але й витрати першого відповідача і пайовиків згідно договорів на дольову участь. Укладаючи такий договір, у якому сума витрат позивача зазначено невірно, відповідач діяв під впливом помилки.

Вимоги в частині стягнення в рахунок відшкодування понесених у зв’язку з будівництвом витрат задоволені у межах заявленої суми. При цьому, судом відхилені заперечення першого відповідача щодо розміру такого відшкодування, оскільки не надано доказів зарахування зустрічних вимог та зменшення їх в установленому порядку.

Позов в частині зобов’язання підписати акт приймання-передачі функцій замовника по завершенню будівництва визнаний судом необґрунтованим з огляду на те, що завершення будівництва відбулося задовго до подання позову.

У позові до другого відповідача –ЗАТ Черкасизалізобетонбуд” відмовлено з тих підстав, що у нього відсутні зобов’язання перед позивачем щодо відшкодування витрат, понесених у зв’язку з будівництвом об’єкта.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.07.2005р. рішення господарського суду Черкаської області від 24.05.2005р. залишено без змін (а.с.224-229).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Черкаський державний завод хімічних реактивів звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду Черкаської області від 24.05.2005р. в частині визнання недійсним частково п. 4 договору від 16.12.2003р., відмови у зобов’язанні відповідача підписати акт приймання-передачі функцій замовника по завершенню будівництва першої черги восьмисекційного житлового будинку по бул. Шевченка, 352 у м. Черкаси, відмови у позові щодо другого відповідача, прийнявши у цій частині рішення щодо задоволення заявлених вимог.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Також, з касаційним поданням на прийняті судові акті звернувся перший заступник прокурора Черкаської області, вимоги якого та доводи аналогічні викладеним позивачем у поданій касаційній скарзі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу Черкаського державного заводу хімічних реактивів такою, що не підлягає задоволенню, а касаційне провадження за поданням прокурора таким, що підлягає припиненню з наступних підстав.

При вирішенні спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку судами встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 15.12.2003р. № 1378 “Про надання ЗАТ “Черкасизалізобетон” функцій замовника на завершення будівництва І черги 8-секційного жилого будинку по бул. Шевченка, 352”, за згодою позивача першому відповідачу ЗАТ “Черкасизалізобетон” надано функції замовника на завершення будівництва зазначеного будинку.

16.12.2003р. між Черкаським заводом хімічних реактивів та ЗАТ “Черкасизалізобетон” укладено договір, умовами якого передбачена компенсація першим відповідачем витрат позивача, пов’язаних з будівництвом. При цьому, у відповідності з п. 4, розмір таких витрат складає 4 237 132,81грн.

Спір у даній справі виник у зв’язку з невиконанням ЗАТ “Черкасизалізобетон” взятих на себе зобов’язань за цим договором щодо компенсації позивачу понесених витрат. При цьому, враховуючи, що за другим відповідачем –ТОВ “Черкасизалізобетон” рішенням суду визнано право власності на 4 893,54кв.м. загальної площі квартир, позивач вважає, що частину витрат повинен компенсувати другий відповідач.

Дійсність зазначеного договору у частині визначення розміру витрат, що підлягають відшкодуванню, оспорюється ЗАТ “Черкасизалізобетон”, який посилається на те, що договір в цій частині укладений внаслідок помилки.

Так, судом встановлено, що до суму витрат, розмір яких визначено п. 4 договору позивачем включені не лише власні витрати, які за умовами договору йому зобов’язаний відшкодувати перший відповідач, але й витрати останнього та інших пайовиків. Отже, даний договір в частині визначення розміру витрат, що підлягають відшкодуванню, укладений ЗАТ “Черкасизалізобетон” під впливом помилки.

В силу ч. 1 ст. 56 ЦК УРСР (1540-06) (чинному на момент укладення договору), угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Таке ж право визначено і ст. 229 ЦК України (435-15) , відповідно до якої, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При цьому, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, судом першої інстанції обгрунтовано задоволено зустрічний позов та визнано недійсним п. 4 договору від 16.12.2003р., який укладено між позивачем та другим відповідачем, щодо розміру витрат і такий висновок суду першої інстанції правомірно підтриманий апеляційною інстанцією.

В силу ч. 1 ст. 217 ЦК України (435-15) , недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частин

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР (1540-06) (чинному на момент укладення договору) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР (1540-06) , договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.

Отже, укладений сторонами договір, не зважаючи на недійсність окремої його частини, є підставою для виникнення у його сторін певних прав та обов’язків

Відповідно до ст.ст. 161,162 ЦК УРСР (1540-06) , зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок, зокрема, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання, за винятком випадків, передбачених законом. Загальні правила виконання зобов’язань, визначені цими нормами, також передбачені і ст. 193 ГК України (436-15) , ст.ст. 526,530 ЦК України (435-15) .

Умовами договору передбачено, що компенсація витрат позивача здійснюється ЗАТ “Черкасизалізобетон” протягом 30 календарних днів.

Як встановлено судами, взяті на себе зобов’язання за умовами договору перший відповідач не виконав.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, обґрунтовано, з урахуванням вищевказаних норм матеріального права, задовольнив заявлені позивачем вимоги в межах заявлених ним вимог, встановивши що дійсний розмір витрат позивача перевищує заявлену ним до стягнення з першого відповідача суму.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо безпідставності вимог до другого відповідача, враховуючи, що ними не встановлено обставин, що є підставою для виникнення у другого відповідача обов’язку відшкодувати позивачу витрати, понесені ним у зв’язку з будівництвом об’єкта.

Враховуючи зазначене, вимоги поданої касаційної скарги безпідставні, а судові акти у цій справі прийняті з урахуванням норм матеріального та процесуального права.

Касаційне провадження в частині розгляду касаційного подання першого заступника прокурора Черкаської області підлягає припиненню з огляду на таке.

В силу п. 2 ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) , на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” (1789-12) , представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою

В силу ст. 29 ГПК України (1798-12) , прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.99р. № 3рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

В силу пункту 2 резолютивної частини цього рішення під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

А згідно пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.

У поданні прокурор, обгрутовуює його внесення, тим, що внаслідок порушення прав та законних інтересів позивача економічним інтересам держави може бути завдано шкоди. Разом з тим, позивач –Черкаський державний завод хімічних реактивів не є органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Під час розгляду справи по суті заявлених вимог, а також перегляді прийнятого у справі рішення в апеляційному порядку прокурор не ставив питання про свою участь у судовому процесі з метою захисту інтересів держави.

Враховуючи зазначене, касаційне провадження за касаційним поданням першого заступника прокурора Черкаської області було порушено помилково і підлягає припиненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 24.05.2005р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.07.2005р. у справі № 02/4084 залишити без змін, а касаційну скаргу Черкаського державного заводу хімічних реактивів –без задоволення.