ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2005 Справа N 39/211
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Рибака В.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Продукти моря”
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
1.04.2005 року у справі № 39/211 Господарського суду м. Києва за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Продукти моря”,
м. Київ, до Приватного підприємця Жарікова Андрія
Олександровича, м. Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю
“Адвокатська компанія “Жаріков та Синиченко”, м. Київ,
про стягнення 8 145 грн.,
за участю представника
ТОВ “Продукти моря” – Сімонової Т.М. (дов. від 14.01.2005 р.),
В С Т А Н О В И В:
У липні 2004 року позивач ТОВ “Продукти моря” пред”явив у
господарському суді позов до відповідача –приватного підприємця
Жарікова А.О. про стягнення 8 145 грн.
Вказував, що 5.12.2002 року між ним та відповідачем був
укладений договір № 5/12 на інформаційно-консультаційне
обслуговування, відповідно до умов якого, останній зобов”язався
здійснювати інформаційно-консультаційне обслуговування
товариства “Продукти моря” в обсягах та порядку, передбачених
договором.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе
зобов”язань, ненадання на його вимогу акту виконаних робіт та
неповернення сплаченого йому платіжним дорученням № 96 від
12.12.2002 року авансу в сумі 8 145 грн., позивач просив
задовольнити його вимоги та відшкодувати витрати, пов”язані з
підготовкою та проведенням даної справи в суді в сумі 5 000 грн.
У вересні 2004 року позивач, посилаючись на укладення між ним та
ТОВ “Адвокатська компанія “Жариков та Синиченко” угоди від
6.12.2002 року про надання послуг по процедурі банкрутства та
невиконання останнім взятих на себе зобов”язань, позивач просив
залучити до участі у справі ТОВ “Адвокатська компанія “Жариков
та Синиченко” у якості другого відповідача та стягнути з
відповідачів зазначені кошти.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.01.2005 року
(суддя: Гумега О.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване ненаданням позивачем доказів на підтвердження
своїх тверджень про порушення відповідачами умов договору та
угоди.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
1.04.2005 року (колегія суддів у складі: Кондес Л.О.-
головуючий, Куровського С.В., Пантелієнка В.О.) рішення
місцевого господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ “Продукти моря” просить скасувати судові
рішення та постанову в даній справі, з підстав неналежної оцінки
доказів, неправильного застосування вимог норм матеріального та
процесуального права, зокрема ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
передати справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду
відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на
всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, місцевим господарським судом встановлено, що спірні
правовідносини виникли з укладених між позивачем та приватним
підприємцем Жаріковим А.О. договору № 5/12 на інформаційно-
консультаційне обслуговування від 5.12.2002 року, відповідно до
умов якого позивач сплатив відповідачеві платіжним дорученням №
96 від 12.12.2002 року авансовий платіж авансу в сумі 8 145
грн., а останній зобов”язався здійснювати інформаційно-
консультаційне обслуговування товариства “Продукти моря” в
обсягах та порядку, передбачених договором, та угоди від
6.12.2002 року, укладеної між позивачем та ТОВ “Адвокатська
компанія “Жариков та Синиченко”, за умовами якої останній взяв
на себе зобов”язання вступити у процедуру банкрутства ТОВ
“Донецькморепрродукти” надавати позивачеві послуги, пов”язані з
цією процедурою.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що правильно
застосована судом до вирішення спірних правовідносин
зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, умов договору.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, суд повно та всебічно
дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив, і
виходив з того, що позивач не надав суду доказів на
підтвердження його доводів про невиконання відповідачами
передбачених договором зобов”язань.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна із сторін
повинна довести в судовому засіданні ті обставини, на які вони
посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено судом, і це вбачається з матеріалів справи,
умовами договору та угоди не містять переліку робіт, порядку
надання відповідачами інформації та консультацій. Згідно розділу
4 Договору № 5/12 від 05.12.2002 року позивач надає
відповідачеві Жарикову А.О. доручення в усній або письмовій
формі.
Будь-яких доказів на підтвердження доводів про неналежне
виконання відповідачами доручень та зобов”язань за угодами
матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 2.1.1. ст. 2.1 договору передбачено право
позивача вимагати від відповідача усного чи письмового звіту.
Посилання позивача на претензію від 23.06.2004 року на адресу ПП
Жарикова А.О., у якій йдеться про невиконання вимоги позивача
про надання актів виконаних робіт в частині наданих послуг
(а.с.13) обґрунтовано не прийнято судами до уваги, оскільки
доказів про надіслання вимоги відповідачеві позивачем не надано.
Зібраним доказам суд надав належну оцінку відповідно до вимог
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виклав у рішенні відповідні
обгрунтування на підтвердження своїх висновків.
З наведеними висновками правильно погодився суд апеляційної
інстанції розглядаючи справу в апеляційному провадженні та
підставно залишив рішення місцевого суду без змін.
Твердження касаційної скарги про порушення та неправильне
застосування судами вимог норм ст. 4,161,162,151 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
не знайшли свого підтвердження під час розгляду
справи в порядку касаційного провадження.
Посилання скарги на помилковість висновків апеляційного суду
щодо неприйняття до уваги угоди від 06.12.2002 року, як
підписаної невповноважною особою, не заслуговують на увагу,
оскільки не впливають на правильність остаточних висновків суду.
Обставини щодо доведеності позивачем тверджень про неналежне
виконання відповідачем 2 зобов”язань за договором були належно
досліджені апеляційним судом і тому ці доводи не можуть бути
підставою до зміни чи скасування правильного по суті рішення.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань
позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить
вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому до уваги не
беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Продукти моря” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
1.04.2005 року у справі № 39/211 залишити без змін.
Судді: Михайлюк М. В.
Рибак В.В.
Дунаєвська Н.Г.