ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2005 Справа N 15/8
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у
справі),
Бур’янової С.С.
Панової І.Ю.
розглянувши матеріали ВАТ “Південний електромашинобудівний завод”
касаційної скарги
на постанову від 26.01.2005 р. Запорізького апеляційного
та рішення господарського суду
від 02.11.2004 р. господарського суду
Херсонської області
у справі № 15/8 господарського суду Херсонської
області
за позовом ТОВ виробниче підприємство “Акватон”
до ВАТ “Південний електромашинобудівний завод”
Про стягнення 4665,77 грн.
представники сторін в судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
ТОВ виробниче підприємство “Акватон” звернулося до суду з
позовною заявою до ВАТ “Південний електромашинобудівний завод”
про стягнення 4 665,77 грн. пені за невиконання зобов’язань за
договором поставки.
Під час розгляду справи в суді позивач збільшив позовні вимоги
та просив суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої
суми у розмірі 5 903,77 грн., інфляційні витрати у сумі
11 879,66 грн., пеню у розмірі 6 041,23 грн. та 349,76 грн.
судових витрат у розмірі сум витрат представника на відрядження
у зв’язку з розглядом справи.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.11.2004
р. у справі № 15/8 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено
частково, стягнено з ВАТ “Південний електромашинобудівний завод”
на користь ТОВ виробниче підприємство “Акватон” збитки від
інфляції в сумі 11 879,66 грн., 3% річних в сумі 5 903,77 грн.
та відмовлено в задоволені позову в частині стягнення суми пені
у розмірі 4 665,77 грн.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
26.01.2005 р. (судді: Радченко О.П. –головуючий, Коробка Н.Д.,
Мойсеєнко Т.В.) апеляційні скарги ТОВ виробниче підприємство
“Акватон” та ВАТ “Південний електромашинобудівний завод”
задоволено частково, рішення господарського суду Херсонської
області від 02.11.2004 р. змінено. Позов задоволено частково,
стягнено з ВАТ “Південний електромашинобудівний завод” на
користь ТОВ виробниче підприємство “Акватон” пеню в сумі 810,28
грн., 5 220,50 грн. 3% річних та 8 450,43 грн. інфляційних
витрат.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ВАТ “Південний
електромашинобудівний завод” звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
26.01.2005 р. і рішення господарського суду Херсонської області
від 02.11.2004 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у
задоволені позовних вимог ТОВ “Акватон”.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права, а саме ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. 214 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ч. 2
ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи
з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, факт
неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором №
220600 поставки мідного емальпроводу від 22.06.2000 р. доведено
у справі господарського суду Херсонської області № 9/291 та
заборгованість у розмірі 70 471,15 грн. на день подання позову
не сплачена.
У зв’язку з чим, позивач звернувся до відповідача з вимогою про
сплату 3% річних з простроченої суми, збитків від інфляції, а
також передбаченої договором пені.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з
матеріалів справи, ухвалою арбітражного суду від 05.06.2000 р.
було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача у
даній справі –ВАТ “Південний електромашинобудівний завод”.
Судами також встановлено, що згідно умов договору № 220600
поставки мідного емальпроводу від 22.06.2000 р. відповідач
зобов’язувався оплатити 50% загальної вартості продукції у строк
до 03.07.2000 р., а залишок суми –до 10.07.2000 р.
Таким чином, як зобов’язання відповідача перед позивачем, так і
строк їх виконання виникли після порушення провадження у справі
про банкрутство.
Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі –Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
) грошові зобов’язання, які
виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними
вимогами.
Згідно з абз. 24 зазначеної статті мораторій на задоволення
вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня
введення мораторію.
Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та
не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника
знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника
банкрутом.
Стаття 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлює наслідки дії мораторію
на задоволення вимог кредиторів.
Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та
інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до
законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня),
не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів) (ч. 4 ст. 12 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
).
Виходячи з положень ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, вказані приписи
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
підлягають застосовуванню до конкурсної
заборгованості.
У випадку, якщо поширити дію мораторію і на поточну
заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати
оплаті в процедурах розпорядження майном та санації.
Це призведе до того, що після порушення справи про банкрутство
жоден з контрагентів не буде співпрацювати з боржником, оскільки
за поставлену продукцію, здійснені роботи та надані послуги під
час провадження справи про банкрутство, боржник не буде
розраховуватись. Такі обставини в подальшому матимуть наслідком
припинення підприємницької діяльності самого боржника, що в свою
чергу зумовлює банкрутство боржника і відкриття щодо нього
ліквідаційної процедури.
У зв’язку з чим, законодавець звільнив поточні зобов’язання
боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які
настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Це стосується як виконавчого провадження, так і санкцій за
невиконання грошових зобов’язань.
Таким чином, застосування до зобов’язань, що виникли та строк
виконання яких настав після порушення справи про банкрутство,
заходів відповідальності за порушення зобов’язань, а саме
нарахування 3 відсотків річних, застосування індексу інфляції та
стягнення пені, є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному
законодавству та введеному мораторію на задоволення вимог
кредиторів у справі про банкрутство боржника.
На підставі вищезазначеного колегією суддів вважає, що висновок
суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову та
стягнення з відповідача на користь позивача суми пені, трьох
відсотків річних та індексу інфляції, що нараховані на поточні
зобов’язання боржника, є правомірним.
Також обґрунтованим визнається відхилення судом апеляційної
інстанції сум, що становлять витрати позивача на відрядження,
оскільки вони не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку,
що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду
апеляційної інстанції та оскаржувана постанова цього суду
відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому
підлягає залишенню без змін.
Беручи до уваги вказане та керуючись положеннями Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст. 1, 12 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. ст. 44, 111-5, 111-7, 111-9 –111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Південний електромашинобудівний завод”
залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
26.01.2005 р. у справі № 15/8 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
І.Ю. Панова