Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.–головуючого

Бур’янової С.С. (доповідач)

Панової І.Ю.

розглянувши Державного підприємства “Національна

атомна енергогенеруюча компанія

касаційну скаргу “Енергоатом” в особі відокремленого

підрозділу “Запорізька атомна електрична

станція “

на постанову Запорізького апеляційного господарського

суду від 29.04.2005 року

у справі № 14/7 господарського суду Запорізької

області

за позовом Державного підприємства “Національна

атомна енергогенеруюча компанія

“Енергоатом” в особі відокремленого

підрозділу “Запорізька атомна електрична

станція “

до ТОВ “Атом-Інвест”

про стягнення суми

За участю представників сторін

від позивача Шестак О.Л. дов. від 02.08.05р. № 2490,

від відповідача не з’явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.02.2005р. у справі № 14/7 (суддя Хоролець Т.Г.) у задоволенні позовних вимог Державному підприємству Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу запорізька АЕС, м. Енергодар відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.04.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін, з тих же підстав.

Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 29.04.2005 року у справі № 14/7 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на не вірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме п. 3.1.1., п. 7.1 Закону України „Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) .

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.09.2001р. між сторонами було укладено договір оренди за № 40 за яким ДП НАЕК „Енергоатом” в особі ЗАЕС (орендодавець) передав, а ТОВ „Атом- Інвест” (орендар) прийняв у строкове, платне користування майно (меблі).

Відповідно до п. 3.1 договору орендар зобов'язався проводити орендні платежі у сумі 243,35 грн. щомісяця, з наступним коригуванням у зв'язку зі зміною щоквартально балансової вартості, а також у відповідності з коефіцієнтом інфляції.

Господарські суди встановили, що за період з 29.10.2001 р. по 30.08.2002 р. утворилася заборгованість з орендної плати у розмірі 2203,21 грн. Частина заборгованості по орендним платежам була стягнута у безспірному порядку, а сума ПДВ у розмірі 367,19 грн., яка була нарахована позивачем на розмір орендної плати залишилася не стягнутою в безспірному порядку та стала предметом позову.

Судова колегія вважає, що суди вірно застосували до спірних правовідносин п 3.1.1 Закону України „Проподаток на додану вартість” (168/97-ВР) .

Згідно п. 3.1.1 Закону України „Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) об'єктом оподаткування є операції платників податків з оплати вартості послуг за договорами оренди.

Господарські суди підставно дійшли висновку, що п. 3.1.1 даного Закону (168/97-ВР) передбачає лише право орендодавця нараховувати на надані послуги(у тому числі із передачі майна в оренду) ПДВ, але про це має бути зазначено в договорі, оскільки вартість оренди та розмір орендних платежів є суттєвими умовами договору оренди.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до змісту договору оренди № 40 від 11.09.2001 р. щомісячна орендна плата становить 243,35 грн. без зазначення відомостей про нарахування ПДВ.

Судова колегія погоджується з висновками судів про те, що сума ПДВ у розмірі 367,19 грн. не підлягає стягненню, оскільки не є заборгованістю за умовами договору, тому що не передбачена угодою а тому суди попередніх інстанцій правомірно, з урахуванням матеріалів справи та вимог чинного законодавства залишили позов без задоволення.

За таких обставин, постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 29.04.2005 року у справі № 14/7 прийнята судом у відповідності з вимогами чинного законодавства та фактичних обставин справи і підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 –111- 9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція “ залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 29.04.2005 року залишити без змін.