Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М.

Стратієнко Л.В.

з участю Супрун О.М.

представників: не з’явився

позивача:

відповідача:

розглянувши у товариства з обмеженою відповідальністю

відкритому судовому “Кросс-птахофабрика “Зоря”

засіданні касаційну

скаргу

на рішення господарського суду Харківської області

та постанову від 25.05.2005 р. Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2005 р.

у справі № 53/81-05

за позовом обласного комунального підприємства теплових мереж

до товариства з обмеженою відповідальністю “Кросс-птахофабрика “Зоря”

про стягнення 38 206,53 грн.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2005 р. позивач звернувся з вказаним позовом в суд, в якому просив стягнути з відповідача на підставі договору про постачання теплової енергії № 40 від 01.08.2001 р. з урахуванням положень додаткової угоди до договору № 1 від 08.11.2004 р., 38 206,53 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2005 р. (суддя Прохоров С.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2005 р. ( головуючий –Кравець Т.В., судді –Гончар Т.В., Істоміна О.А.), позов задоволено. Стягнуто з ТОВ “Кросс-птахофабрика “Зоря” на користь обласного комунального підприємства теплових мереж 38 206, 53 грн.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії № 40 від 01.08.2001 р., який пролонговано на 2005 р. Згідно умов договору позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов’язувався її оплачувати за встановленими тарифами.

Додатковою угодою № 1 від 08.11.2004 р. договір було доповнено, зокрема, п. 6.6, згідно якого відповідач за 15 днів до початку розрахункового періоду самостійно сплачує енергопостачальній організації 50% втрат у мережах, які знаходяться на балансі ОКПТМ та 100% втрат у мережах, які знаходяться на балансі споживача, згідно розрахунку (додаток № 4) по виставленим рахункам.

На підставі додаткової угоди № 1 від 08.11.2004 р. відповідачу були направлені рахунки на оплату фактичних втрат в трубопроводах, які ним не оплачені.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до ст. 526 ЦК України (435-15) зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а тому посилання відповідача на суперечність вказаної додаткової угоди вимогам Правил користування тепловою енергією, затвердженим Міністерством енергетики України та Держбудом України від 29.10.1999 р. № 307/262 (z0825-99) , якими сторони зобов’язались керуватись згідно п. 1 договору не заслуговують на увагу, оскільки вказані Правила скасовано на підставі наказу Міністерства енергетики України від 21.01.2003 р. № 18/12 (v8_12558-03) , а застосування Правил користування тепловою енергією від 06.12.1981 р. сторони в договорі не передбачили.

Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1ст. 83 ГПК України (1798-12) якщо під час вирішення господарського спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен з власної ініціативи визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Як вбачається з п. 1 укладеного між сторонами договору, вони зобов’язувались керуватись Правил користування тепловою енергією, затвердженим Міністерством енергетики України та Держбудом України від 29.10.1999 р. № 307/262 (z0825-99) , проте у зв’язку з їх скасуванням наказом Міністерства енергетики України від 21.01.2003 р. № 18/12 (v8_12558-03) питання користування тепловою енергією регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міністерства енергетики і електрофікації СРСР від 06.12.1981 р. № 310 (v0310400-81) з наступними змінами.

Відповідно до п. 1.1 Правил вони обов’язкові як для енергопостачальних організацій, так і для споживачів теплоенергії незалежно від їх відомчої належності, а тому незалежно від вказівки про це в договорі на постачання теплової енергії, вони є обов’язковими для застосування.

Згідно з п. 9.2.1 Правил кількість теплової енергії в гігакалоріях, відпущена споживачу, враховується на межі розподілу мереж енергопостачальної організації і споживача. Межа розподілу визначається по балансовій належності теплових мереж і фіксується в договорі.

Всі затрати з транспортування і втрати теплової енергії до межі розподілу мереж енергопостачальної організації і споживача в тарифах враховані і додатковій оплаті понад тарифи не підлягають.

Всі затрати і втрати теплової енергії після розподілу мереж відносяться на рахунок споживача.

Таким чином, судом в порушення вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) не дана належна правова оцінка щодо відповідності умови додаткової угоди про оплату відповідачем 50 % втрат в мережах, що знаходяться на балансі позивача, зазначеному нормативному акту та обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення вартості цих втрат.

За таких обставин постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і відповідно до вимог закону вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Кросс- фабрика “Зоря” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2005 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2005 р. у справі за № 53/81-05 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.