ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2005 Справа N 8/551
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів : Кривди Д.С., Жаботиної Г.В.,
розглянувши у Відкритого акціонерного товариства
відкритому судовому “Луганськобленерго”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 28.04.2005 р.
у справі № 8/551
господарського суду Луганської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Луганськобленерго”
до Відкритого акціонерного товариства
“Лисичанськнафтооргсінтез”
Про стягнення 23 040 492,43 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: Шапка Т.В., дов. № 5 від 04.01.2005 р.;
відповідача: Пєсков В.Г., дов. № 18/2-81 від
26.11.2003 р.;
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2002 р. Відкрите акціонерне товариство
“Луганськобленерго” (далі –позивач) звернулось до господарського
суду Луганської області з позовом до Відкритого акціонерного
товариства “Лисичанськнафтооргсінтез” (далі –відповідач) з
вимогою стягнути з останнього суму боргу за використану
електроенергію в розмірі 21 231 364,54 грн. Позовну заву від
імені позивача підписав в.о. Голови правління ВАТ
“Луганськобленерго” Вайнер В.Е.
Господарський суд Луганської області ухвалою від 10.02.2005 р.
(суддя Зюбанова Н.М.), яка залишена без змін постановою
Луганського апеляційного господарського суду від 28.04.2005 р.
(колегія суддів: Медуниця О.Є. –головуючий, Баннова Т.М., Єжова
С.С.) поданий позов залишив без розгляду на підставі п. 1 ст. 81
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Мотивуючи свої рішення, суди виходили з того, що відповідно до
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням
господарського суду Луганської області від 05.08.2003 р. у
справі № 8/345 (7/415) мають преюдиційне значення для даної
справи. Вказаним рішенням з врахуванням рішень Старокиївського
районного суду м. Києва від 30.05.2000 р. у справі № 2-471/в,
від 16.11.2000 р. у справі № 44Ц-56, ухвали Судової палати
Верховного Суду України від 26.12.2001 р. було встановлено, що
легітимним керівником ВАТ “Луганськобленерго” є Курбацький В.С.
На виконання рішення Старокиївського районного суду м. Києва від
30.05.2000 р. у справі № 2-471/в наказом Фонду державного майна
України від 27.11.2000 р. № 2463 його поновлено на посаді голови
правління ВАТ “Луганськобленерго”. За таких обставин, за
висновками господарських судів, позовну заяву у даній справі від
імені ВАТ “Луганськобленерго” підписано в.о. Голови правління
ВАТ “Луганськобленерго” Вайнером В.Е., який не має
документального підтвердження відповідних повноважень і права її
підписувати.
Позивач не погодився з ухвалою господарського суду Луганської
області від 10.02.2005 р. та постановою Луганського апеляційного
господарського суду від 28.04.2005 р., в зв'язку з чим звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить їх скасувати та передати справу на розгляд до
місцевого господарського суду. За твердженням скаржника, суд
першої інстанції, приймаючи ухвалу, порушив норми матеріального
і процесуального права, а саме ст. ст. 41, 48 Закону України
“Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. ст. 43, 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. До уваги не взято, що колишній голова
правління ВАТ “Луганськобленерго” Курбацький В.С. з.12.2000 р. в
ВАТ “Луганськобленерго” не працює, ні в яких відносинах з цим
ВАТ не перебуває і представляти інтереси не має права. Рішення
місцевих судів про визнання його звільнення незаконним не дають
йому підстав вважати себе головою правління, оскільки до роботи
він не приступив і фактичні обов'язки, передбачені п. 9.4.16
Статуту товариства не виконує. Згідно рішення наглядової ради
товариства від 09.04.2002 р. Вайнер В.Е. призначений виконуючим
обов'язки голови правління ВАТ “Луганськобленерго”, у зв'язку з
чим він правомірно підписав позовну заяву.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, поданому згідно ст.
111-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, просить відмовити позивачу у
задоволенні касаційної скарги та залишити ухвалу господарського
суду Луганської області від 10.02.2005 р. та постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 28.04.2005 р.
без змін. Своє позицію він мотивує тим, що для поновлення
працівника на роботі крім рішення органу, який розглянув
трудовий спір, не потрібно рішення будь-якого іншого органу.
Згідно рішення Старокиївського районного суду м. Києва від
30.05.2000 р. по справі № 2-471/в Курбацький В.С. був поновлений
на посаді голови правління ВАТ “Луганськобленерго” і є його
легітимним керівником. Вайнер В.Е. не мав права без довіреності
здійснювати дії від імені товариства.
У зв'язку з відпусткою суддів Грейц К.В. та Мачульського Г.М. за
розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України від 06.09.2005р. справа розглядається Вищим
господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука
Г.А. –головуючого, Кривди Д.С. та Жаботиної Г.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та
доводи ВАТ “Луганськобленерго” та ВАТ
“Лисичанськнафтооргсінтез”, викладені відповідно у касаційній
скарзі та відзиві на касаційну скаргу, вислухавши пояснення
представників сторін, перевіривши на підставі встановлених
фактичних обставин справи правильність їх юридичної оцінки і
застосування господарськими судами норм матеріального та
процесцального права при прийнятті ними рішень, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
ВАТ “Луганськобленерго” не підлягає задоволенню, враховуючи
наступне.
Відповідно до частини першої ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарським судом Луганської області та
Луганським апеляційним господарським судом легітимним головою
правління ВАТ “Луганськобленерго” в силу рішення господарського
суду Луганської області від 05.08.2003 р. у справі № 8/345
(7/415), яке набрало законної сили та рішень Старокиївського
районного суду м. Києва від 30.05.2000 р. у справі № 2-471/в,
від 16.11.2000 р. у справі № 44Ц-56, ухвали Судової палати
Верховного Суду України від 26.12.2001 р. легітимним керівником
ВАТ “Луганськобленерго” був Курбацький В.С. На виконання рішення
Старокиївського районного суду м. Києва від 30.05.2000 р. у
справі № 2-471/в наказом Фонду державного майна України від
27.11.2000р. № 2463 його було поновлено на посаді голови
правління ВАТ “Луганськобленерго”.
За таких обставин, за наявності поновленого на роботі згідно
рішення суду голови правління, Вайнер В.Е. як в.о. голови
правління не мав права вчиняти будь-які дії від імені ВАТ
“Луганськобленерго”, в тому числі підписувати позовну заяву.
Згідно ст. 48 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
голова правління акціонерного товариства вправі без
довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени
правління також можуть бути наділені цим правом згідно із
статутом.
Ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначає, що позовна заява
подається до господарського суду в письмовій формі і
підписується повноважною посадовою особою позивача або його
представником.
В силу ст. 28 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повноважною посадовою
особою позивача або його представником є керівник підприємства,
інші особи, повноваження яких визначені законодавством або
установчими документами або особа, повноваження якої
підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Згідно п. 1 частини першої ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд вправі залишити позов без розгляду, якщо
позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її,
або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що і місцевий, і апеляційний господарські
суди правильно на підставі п. 1 частини першої ст. 81 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
залишили без розгляду позов ВАТ
“Луганськобленерго”, який було підписано особою, яка не мала
права його підписувати.
З огляду на викладене вище та беручи до уваги, що за
результатами розгляду касаційної скарги ВАТ “Луганськобленерго”
фактів порушення господарськими судами попередніх інстанцій ст.
ст. 41, 48 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
та ст. ст. 43, 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
встановлено, касаційна інстанція вважає, що прийняті у справі
постанова Луганського апеляційного господарського суду від
28.04.2005 р. та ухвала господарського суду Луганської області
від 10.02.2005 р. підлягають залишенню без змін, а касаційна
скарга ВАТ “Луганськобленерго” –залишенню без задоволення.
За згодою представників сторін, відповідно до частини другої ст.
85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в
судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини
постанови Вищого господарського суду України.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Луганськобленерго” на постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 28.04.2005 р. у справі № 8/551
господарського суду Луганської області залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
28.04.2005 р. та ухвалу господарського суду Луганської області
від 10.02.2005 р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Д.С. Кривда
Суддя Г.В. Жаботина