Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, Дерепи В.І.,

судді

суддів Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В.”

на рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року

у справі № 39/486

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В.”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В. Кофе”

Про стягнення 100 000 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

відповідача –Кондратьєв В.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2005 року (суддя О.Гумега), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року (судді Н.Капацин, Л.Ковтонюк, Л.Зубець) в позові відмовлено у зв’язку з необґрунтованістю.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В.», не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, а позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Цивільні правовідносини виникли між сторонами на підставі договору від 15.01.2001 року № 15/1, згідно з яким відповідач став офіційним представником позивача на території м. Києва та Київської області по реалізації товарів технічного призначення та продовольчої групи.

За умовами цього договору відповідач в період терміну дії договору не мав права працювати (здійснювати співробітництво) з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, якщо співробітництво може передбачати конкуренцію протиріч інтересам позивача, які можуть призвести до фінансових втрат позивача, і при порушенні цих умов відповідач повинен сплатити позивачу штраф в сумі 100 000 грн.

Як встановлено господарськими судами, рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.07.2004 року у справі № 9/57-1087, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2004 року договір від 15.01.2001 року № 15/1 був розірваний. Зазначене рішення набрало законної сили і має преюдиційне значення для даного спору.

За змістом статті 13 Цивільного кодексу України (435-15) при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відмовляючи в позові суди виходили з того, що позивач не надав, як того вимагає стаття 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , доказів того, що під час дії договору № 15/1 поведінка відповідача була недобросовісною, при здійсненні господарської діяльності відповідач діяв всупереч інтересів позивача, доказів щодо наявності фінансових втрат позивача у зв’язку із здійсненням відповідачем господарської діяльності, а тому правомірно дійшли висновку про неможливість стягнення з відповідача 100 000 грн. штрафу.

Отже, посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 року у справі № 39/486 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Р.Е.Й.В.» - без задоволення.