ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2005 Справа N 6/154
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М.–головуючого
Бур’янової С.С. (доповідач)
Панової І.Ю.
розглянувши Чернівецького обласного відділення Фонду
касаційну скаргу соціального страхування
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 26.04.2005 р.
у справі № 6/154 господарського суду Чернівецької
області
за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до ДКП “Чернівціводоканал”
про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для
працевлаштування інвалідів
За участю представників сторін
від позивача не з’явилися,
від відповідача не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.02.2005
року у справі № 6\154 за позовом Чернівецького обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного
комунального підприємства „Чернівціводоканал” про стягнення
штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування
інвалідів позовні вимоги задоволено частково.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції
скасовано і прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду апеляційної
інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою в якій просить постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 року
у справі № 6\154 скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись
на не вірне застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального права і процесуального права, а саме ст.ст. 18,
19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
, ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу, відповідач заперечує проти
доводів викладених в ній, вважає їх безпідставними і такими, що
не відповідають нормам діючого законодавства, і тому просить
касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану
постанову апеляційного суду без змін.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно Положення „Про робоче місце інваліда і порядок
працевлаштування інвалідів”, на місцеві органи соціального
захисту населення, в тому числі і Фонд покладено обов'язок
виявляти інвалідів, які бажають працювати, щомісячно надсилати
державній службі зайнятості списки інвалідів, які бажають
працювати із зазначенням професій і спеціальностей, а державна
служба зайнятості сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Тобто, на підприємства покладено обов'язок по створенню робочих
місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх
підшуковувати для працевлаштування, і працевлаштування інвалідів
здійснюється державною службою зайнятості, місцевими органами
Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів та інше.
Суд апеляційної інстанції підставно встановив, що жодного
інваліда у 2003 році на підприємство відповідача направлено не
було, хоча міський центр зайнятості, який зобов'язаний
відповідно до чинного законодавства направляти інвалідів на
підприємства, був проінформований про наявність вільних робочих
місць для інвалідів.
Судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції вірно
застосував до спірних правовідносин ст.ст. 18, 19, 20 Закону
України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
( 875-12 ) (875-12)
та ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Стаття 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
визначає уповноважені органи,
які мають право звертатися на підприємства з пропозиціями щодо
працевлаштування інвалідів.
Як видно з матеріалів справи і встановлено судами попередніх
інстанцій, позивачем не було подано доказів, що такі
уповноважені органи зверталися на підприємство відповідача.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
для підприємств,
установ і організацій незалежно від форм власності та
господарювання встановлюється норматив робочих місць для
працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної
чисельності працюючих а якщо працюючих від 15 до 25 чоловік –у
кількості одного робочого місця.
Господарські суди встановили, що відповідачем до Фонду
соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість та
працевлаштування інвалідів за 2003 рік., відповідно до якого
загальна чисельність працівників за 2003 рік становила 804 чол.,
тобто норматив становив 32 чол.; у ІІ розділі звіту відповідач
вказав, що ним було працевлаштовано 22 інваліди.
Частиною 3 ст. 20 вищезазначеного Закону ( 875-12 ) (875-12)
встановлює,
що сплата штрафних санкцій здійснюється за рахунок прибутку
підприємств, що залишається після сплати всіх податків, зборів
(обов'язкових платежів).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач має
значну недоїмку по платежах до бюджету, все майно відповідача, а
також його активи перебувають в податковій заставі, відсутність
прибутків відповідача підтверджується також копіями балансів та
звітів про діяльність підприємства за останні п'ять років.
Судова колегія погоджується з висновками господарського суду
апеляційної інстанції про те, що штрафна сума не підлягає
стягненню, а тому суд апеляційної інстанції правомірно відмовив
у задоволенні позову з урахуванням матеріалів справи та вимог
чинного законодавства.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що постанова Львівського
апеляційного господарського суду від 26.04.2005 року у справі №
6\154 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без
задоволення.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного
суду, які викладені в оскаржуваній постанові.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст.
111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду
соціального страхування залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2005 року залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
І.Ю. Панова