ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2005 Справа N 4/182-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
Рибака В.В.
Розглянувши у Приватного підприємця Стрєльцова С.В.
відкритому
судовому
засіданні
касаційну скаргу
На постанову від 23.05.2005 Житомирського апеляційного
господарського суду
У справі № 4/182-04 господарського суду Вінницької
області
За позовом Вінницької обласної ради товариств охорони
природи
До Приватного підприємця Стрєльцова С.В.
Про стягнення 31486,48 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники :
- позивача Марейчик С.С., Литвиненко А.Ю.
- відповідача не з’явились
ВСТАНОВИВ:
У травні 2004р. Вінницьке обласне товариство охорони природи
звернулося до господарського суду з позовом до ПП Стрєльцова
С.В. про стягнення 31486,48 грн. боргу.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.12.2004р.
(суддя Білоус В.) позов задоволено частково та стягнуто з
відповідача на користь позивача 13850 грн. боргу, 190,40 грн.
держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу. В частині стягнення 17636,48 грн. в позові
відмовлено за недоведеністю.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
23.05.2005 (головуючий Щепанська Г.А., судді Зарудяна Л.О.,
Пасічник С.С.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями в частині
стягнення 13850 грн. відповідач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
їх скасувати як такі, що винесені при неправильному застосуванні
норм матеріального та процесуального права.
Клопотання заявника про відкладення розгляду справи відхиляється
як необґрунтоване.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної
скарги та проаналізувавши на підставі встановлених обставин
справи застосування норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з
наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідно до
угоди про оренду від 02.12.2002р. підприємець Стрєльцов С.В.
отримав в користування до 01.05.2004р. приміщення площею 167,3
кв.м по вул. Хмельницьке шосе, 4 у м. Вінниця, зобов'язавшись до
20-го числа звітного місяця перераховувати позивачу 1200 грн.
орендної плати.
03.09.2003р. відповідачу були виставлені рахунки № 9, 10 та 11
на погашення наявної у відповідача заборгованості по орендній
платі та комунальним послугам на загальну суму 7199,17 грн., яка
погашена відповідачем частково в сумі 6550грн., про що свідчать
наявні в матеріалах справи документи.
16.03.2004р.відповідачу було виставлено рахунок № 1 на суму
14603,81грн., в тому числі: заборгованість за оренду приміщення
за грудень 2002р. - 700грн, за 2003р. - 8550грн., за І квартал
2004р. - 3600грн.; заборгованість за використану електроенергію
- 855,24грн. та заборгованість за опалення приміщення -
898,81грн.
Вказана заборгованість погашена не була, в зв’язку з чим
орендодавець пред'явив орендарю претензію від 26.04.2004р., яка
останнім залишена без відповіді та реагування.
Залишок боргу, як встановили суди, становить 13900грн. і докази
його погашення відсутні.
Відповідно до вимог ст. ст. 256, 265 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(759,762 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) та ст. 285 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
наймач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату
за користування майном.
При цьому, судом правомірно не взято до уваги, посилання
відповідача на наявність у нього права на зменшення розміру
орендної плати через перекриття під’їзду до магазину 3-ю особою,
оскільки ця обставина не відповідає вимогам ч. 2 ст. 286 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
. До того ж, позивач повинен був довести
наявність збитків і їх розмір та неправомірну поведінку
позивача.
Окрім того, ч. 1 ст. 286 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлює, що
орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує
орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської
діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за
погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених
законодавством.
Тоді як, в матеріалах справи, як встановлено судом, відсутні
докази погодження сторін на зменшення орендної плати. А в силу
вимог ст.ст. 161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(525, 526, 530 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
), зобов'язання має виконуватися належним
чином і в установлений строк; одностороння відмова від виконання
зобов'язання не допускається.
Виходячи з викладеного, попередніми судовими інстанціями
обґрунтовано задоволено позов в частині стягнення 13850 грн.
Щодо посилань скаржника на порушенням норм процесуального права,
то вони спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що постанова Житомирського апеляційного господарського
суду відповідає матеріалам справи та чинному законодавству і
тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
23.05.2005 у справі № 4/182-04 залишити без змін, а касаційну
скаргу –без задоволення.
Судді М. Михайлюк
Н.Дунаєвська
В.Рибак