ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2005 Справа N 1/653-28/239
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
Рибака В.В.
розглянувши у Товариства з обмеженою відповідальністю
відкритому судовому “Кафе “Ратуша”
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 10.05.2005 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 1/653-28/239 господарського суду
Львівської області
за позовом ТОВ “Кафе “Ратуша”
до Львівської міської ради
Про відшкодування майнової шкоди в сумі 183062,34 грн.
за участю представників сторін:
позивача Пантелейчук Л.Б., Мамонов Д.В.
відповідача не з’явились
ВСТАНОВИВ:
17.02.2005 господарським судом Львівської області прийнято
рішення у справі № 1/653-28/239 за позовом ТзОВ “Кафе “Ратуша”
до Львівської міської ради про відшкодування майнової шкоди,
яким суд відмовив у задоволенні позову повністю. Постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2005
вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями ТзОВ “Кафе
“Ратуша” подало коротку касаційну скаргу.
Скаржник вважає рішення суду від 17.02.2005 та постанову від
10.05.2005 незаконними та необґрунтованими, такими, що
постановлені внаслідок порушення та неправильного застосування
судом норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги,
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Як встановили попередні судові інстанції, 28.12.1996 року між
Управлінням комунального майна виконавчого комітету Львівської
міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою
відповідальністю Кафе "Ратуша" (орендар, позивач) було укладено
Договір оренди нежитлових приміщень № 6793 (далі-договір), за
умовами якого орендодавець надав позивачу в оренду частину
нежилих приміщень першого поверху адміністративного будинку
міської Ради за адресою м. Львів, пл. Ринок,1, для організації
громадського харчування, строком на 5 років (п. 1,11.1
договору). Відповідно до п. 11.2 договору та п. 2 ст. 17 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
договір є пролонгованим до 28.12.2006 року (що
встановлено Постановою Львівського апеляційного господарського
суду від 11.03.2004 року по справі № 1/309-26/149 між тими ж
сторонами (абз. 8 стор. 3 постанови) і в силу ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є преюдиційним фактом для суду у даній справі.
11.12.2002 року виконавчий комітет Львівської міської ради
прийняв Рішення № 525 "Про виведення з передаварійного стану
дощової і побутової каналізації та конструктивів перекриттів
будинку Ратуші на пл. Ринок, 1, пунктом 2 якого передбачено
призупинити в строк до 01.03.03 року роботу їдальні в приміщенні
"Ратуші".
Як вбачається із протоколу № 4 від 24.02.2003 року позачергового
засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної
безпеки і надзвичайних ситуацій, комісія, яка була створена на
підставі розпорядження міського голови м. Львова, зобов'язала
управління ресурсів Львівської міської ради та Управління
промисловості та підприємництва Львівської міської ради з
01.03.03 року призупинити функціонування їдальні ТзОВ "Кафе
"Ратуша" на час проведення протиаварійних робіт (п. 5
протоколу).
Як зазначив скаржник, починаючи із 01.03.2003 року позивачу
припинено доступ до орендованих за договором оренди № 6793 від
28.12.1996 року приміщень, що підтверджується матеріалами
справи, а також не заперечується відповідачем у відзиві по даній
справі.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11-
27.11.2003 року у справі № 1/309-26/149 Товариству з обмеженою
відповідальністю "Кафе "Ратуша" було відмов лено в задоволенні
позовних вимог до Львівської міської ради про усунення перешкод
у володінні та користуванні майном, що є об’єктом оренди за
договором оренди № 6793 від 28.12.1996 року.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
11.03.2004 року по справі № 1/309-26/149 рішення господарського
суду Львівської області від 11-27.11.2003 року скасовано і
прийнято нове рішення, яким позов задоволене, зобов'язано
Львівську міську раду усунути перешкоди ТзОВ "Кафе "Ратуша" у
володінні та користуванні об'єктом оренди за договором оренд №
6793 від 28.12.1996 року, шляхом забезпечення надання Львівською
міською радою доступу ТзОВ Кафе "Ратуша" до вказаних жилих
приміщень. Дана постанова вступила в законну силу.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський та
апеляційний суди виходили з того, що, на їх думку, відсутній
безпосередній зв'язок між завданою позивачу майновою шкодою та
протиправними діями відповідача, які полягали в унеможливленні
ТзОВ “Кафе “Ратуша” доступу до орендованого приміщення.
На думку як місцевого так і апеляційного суду, господарська
діяльність позивача була припинена, і, відповідно, він зазнав
збитків не внаслідок вказаних дій Львівської міської ради, а
через відсутність у товариства з 01.03.03. дозволу на розміщення
об'єкта громадського харчування в приміщенні „Ратуші" на пл.
Ринок, 1. Крім того, суд вважав неналежними та недостатніми
докази, надані позивачем на підтвердження розміру понесеної
майнової шкоди. З такими висновками суду погодився Львівський
апеляційний господарський суд, залишивши рішення від 17.02.05.
без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ „Кафе „Ратуша" без
задоволення.
Однак погодитись з таким висновком апеляційного господарського
суду неможливо, оскільки місцевим господарським судом
встановлено, що з 01.03.03. Відділом торгівлі Управління
промисловості та підприємництва Львівської міської ради
призупинено дію раніше наданого ТзОВ „Кафе „Ратуша" дозволу на
розміщення об'єкту в приміщенні „Ратуші" на пл. Ринок, 1, що
вбачається з листа Відділу торгівлі Управління промисловості та
підприємництва Львівської міської ради від 26.02.03 № 1205/46.
Беручи до уваги вищенаведене, а також положення п/п 2 п. “б” ст.
30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, п. 16 Правил роботи дрібнороздрібної торговельної
мережі”, затверджених наказом міністерства зовнішніх економічних
зв'язків і торгівлі України від 08.07.96. № 369 ( z0372-96 ) (z0372-96)
,
абз. 6 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.94. №
707 „Про додаткові заходи щодо впорядкування торговельного
обслуговування населення" ( 707-94-п ) (707-94-п)
, суд прийшов до висновку,
що припинення господарської діяльності позивача з 01.03.03.
стало наслідком призупинення дії вказаного дозволу, і не
пов'язано із діями відповідача, що полягали у припиненні доступу
позивача до орендованих приміщень.
З такими висновками суду також не можна погодитись.
Відповідно до договору № 6793 від 28.12.96., укладеного ТзОВ
„Кафе Ратуша" з Управлінням комунального майна Департаменту
економічної політики та ресурсів виконавчого комітету Львівської
міської ради позивачу надано в оренду частину нежитлових
приміщень першого поверху адміністративного будинку міської Ради
за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1.
Відповідно до п. п. 1, 5.1.1. Договору, орендар (позивач) набув
права на розміщення в орендованих приміщеннях об'єкта
громадського харчування. Таке право позивача гарантовано ст. ст.
9, 10, 28 Закону України „Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, ст. 48 Закону України „Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, і вказані норми матеріального права безпідставно не
були застосовані місцевим господарським судом та апеляційним
господарським судом при вирішенні спору.
11.12.02. (Рішенням № 525 від 11.12.02. (копія в матеріалах
справи), Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв
рішення в строк до 01.01.03. призупинити роботу їдальні в
приміщенні „Ратуші".
Як зазначив скаржник та вбачається з протоколу від 24.02.03. № 4
позачергового засідання міської комісії з питань техногенно-
екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (копія в матеріалах
справи), комісія, яка була створена на підставі розпорядження
міського голови м. Львова зобов'язала Управління ресурсів
Львівської міської ради та Управління промисловості та
підприємництва Львівської міської ради з 01.03.03. призупинити
функціонування їдальні ТзОВ „Кафе „Ратуша".
Таким чином, 11.12.02. відповідач прийняв рішення про
призупинення роботи в приміщенні за адресою: м. Львів, пл.
Ринок, 1 саме закладу громадського харчування, при цьому,
виконання такого рішення було доручено Управлінню ресурсів
Львівської міської ради, до компетенції якого входить здійснення
функцій з управління комунальним майном, та Управлінню
промисловості та підприємництва Львівської міської ради, що
уповноважене на видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі.
26.02.03. Управління промисловості та підприємництва Львівської
міської ради № 1205/46 (копія в матеріалах справа),- повідомило
ТзОВ „Кафе „Ратуша" про призупинення з 01.03.03. наданого
позивачу дозволу на розміщення об'єкта громадського харчування в
приміщенні „Ратуші" на пл. Ринок, 1 на час проведення
протиаварійних робіт. Підставою для призупинення дії дозволу
вказано відповідне рішення міської комісії з питань техногенно-
екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, (п. 5 протоколу № 4
від 24.02.03.). При цьому, Управління промисловості та
підприємництва зазначило про продовження дії дозволу після
надходження висновку комісії про завершення таких робіт.
Таким чином, зазначив скаржник, позивач не був позбавлений
дозволу на розміщення об'єкта торгівлі в приміщенні на пл.
Ринок, 1 в м. Львові. Дія такого дозволу була тимчасово
призупинена. При цьому, підставою для призупинення дії дозволу
стало припинення відповідачем доступу позивача до орендованих
приміщень на час проведення протиаварійних робіт, тобто, дії
відповідача що були, відповідно до рішення господарського суду
яке набрало законної сили - Постанови Львівського апеляційного
господарського суду від 11.03.2004р. по справі № 1/309-26/149 за
позовом ТзОВ „Кафе „Ратуша" до Львівської міської ради про
усунення перешкод у володінні та користуванні майном, - визнані
протиправними. Зазначені обставини та докази що їх підтверджують
суду були надані.
Суду надано докази звернення позивача з клопотаннями до
відповідача про поновлення доступу до орендованого приміщення, а
також про тимчасове надання в користування взамін орендованого
іншого рівноцінного приміщення, що спростовує висновки суду про
відсутність у матеріалах справи доказів того, що позивач вживав
заходів до поновлення своєї господарської діяльності.
Отже, рішення про призупинення дії дозволу на розміщення об'єкта
торгівлі ТзОВ „Кафе „Ратуша" приймалось відповідачем, при цьому,
як причина призупинення його дії вказано неможливість роботи
закладу громадського харчування через існування надзвичайної
ситуації в приміщенні „Ратуші", поновлення дії дозволу
поставлено у пряму залежність від усунення такої надзвичайної
ситуації і поновлення позивачу можливості доступу до орендованих
приміщень. Відтак, висновки місцевого господарського суду про
відсутність безпосереднього причинного зв'язку між протиправними
діями відповідача що полягали у припиненні доступу позивачу до
орендованих приміщень та припиненням господарської діяльності
позивача, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними
обставинами справи.
Зважаючи на наведене, також безпідставним є застосування судом
при вирішенні спору п. 16 Правил роботи дрібнороздрібної
торговельної мережі, затверджених наказом Міністерства зовнішніх
економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.96. № 369
( z0372-96 ) (z0372-96)
, абз. 6 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України
від 13.10.94. № 707 „Про додаткові заходи щодо впорядкування
торговельного обслуговування населення" ( 707-94-п ) (707-94-п)
.
Беручи до уваги ту обставину, що свої дії, які полягали в
припиненні роботи їдальні ТзОВ „Кафе „Ратуша" відповідач
обґрунтовував надзвичайною ситуацією, яка склалася в будівлі,
судами безпідставно не враховано положення ст. 5 Закону України
„Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру" ( 1809-14 ) (1809-14)
, ст. 54 Закону
України „Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, відповідно до яких, особи
мають право на відшкодування шкоди, завданої їх майну внаслідок
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а у
випадку неможливості, внаслідок таких надзвичайних ситуацій,
здійснення своїх прав щодо володіння, користування і
розпорядження майном - на відшкодування вартості майна чи на
передачу іншого рівноцінного майна.
Також безпідставними є висновки місцевого господарського суду
про відсутність доказів, що підтверджують факт та розмір
заподіяної позивачу шкоди.
Відповідно до ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами у справі
є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у
визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність
обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а
також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема,
письмовими доказами.
Відповідно до ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, письмовими
доказами є документи і матеріали, які містять дані про
обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, як зазначив скаржник, надані суду Звіт про
фінансові результати ТзОВ „Кафе „Ратуша" за 2002 рік,
Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від
05.06.04. перелік зіпсованого товару, який не підлягає подальшій
реалізації, Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних
цінностей від 05.06.04. перелік відсутнього товару, є письмовими
доказами, містять дані про обставини, що мають значення для
правильного вирішення спору, та, відповідно до ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підлягають оцінці в сукупності з іншими
матеріалами справи. Відтак, ст. ст. 32, 36 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судом застосовано неправильно.
Висновки суду про те, що Звіт про фінансові результати ТзОВ
„Кафе „Ратуша" за 2002 рік є одностороннім документом позивача,
і тому не є належним доказом не отриманих позивачем доходів,
крім наведеного спростовуються наступним:
Зазначений звіт є документом фінансової звітності та складається
в порядку, визначеному Положенням (стандартом) бухгалтерського
обліку 25 „Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва»,
затвердженим наказом Міністерства фінансів України від
25.02.2000. № 39, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
15.03.2000. за № 161/4382 ( z0161-00 ) (z0161-00)
. Дані звіту формуються на
підставі книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого
підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену
систему оподаткування обліку звітності, де фіксуються доходи і
витрати позивача. Отже, Звіт про фінансові результати ТзОВ „Кафе
„Ратуша" за 2002 рік містить об'єктивні дані про розмір доходів
позивача у 2002році - за період, що передував періоду в якому
позивач зазнав збитків, і який був узятий за основу при
визначенні розміру збитків. Суд повинен був дати відповідну
оцінку.
Відповідно п 2. ч. 1 ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, збитками є,
зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким
чином Звіт про фінансові результати ТзОВ „Кафе „Ратуша" за 2002
рік є доказом розміру доходу який позивач отримав би, здійснюючи
господарську діяльність за період, протягом якого така
діяльність внаслідок протиправних дій відповідача була
припинена.
Отже, факт заподіяння внаслідок протиправних дій відповідача,
які полягали у припиненні ТзОВ „Кафе „Ратуша" доступу до
орендованих приміщень, майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди
позивачем доведено.
За таких обставин, безпідставними є висновки суду про те, що
збитків внаслідок псування товару позивач зазнав з причин
відсутності дозволу на торгівлю, і це не пов'язано із діями
відповідача.
Як зазначалося вище, дія дозволу на розміщення об'єкта торгівлі
ТзОВ „Кафе„Ратуша" призупинена внаслідок дій відповідача, що
полягали у припиненні доступу позивача до орендованих приміщень.
Крім того, позивач як власник майна, відповідно до ст. 4 Закону
України..Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
вправі володіти,
користуватись та розпоряджатись майном у будь-який спосіб на
власний розсуд. Отже, позивач зазнав збитків саме внаслідок
неможливості доступу до орендованих приміщень.
Наведене свідчить про неповне з’ясування судом обставин справи.
З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла висновку, що постановлені у справі судові
рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому
вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з’ясування обставин спору та вирішити
спір у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.05.2005 та рішення господарського суду Львівської області від
17.02.2005 у справі № 1/653-28/239 скасувати, а матеріали справи
передати на новий розгляд господарському суду Львівської
області.
Судді: М. Михайлюк
Н.Дунаєвська
В.Рибак