ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2005 Справа N 3/169
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Рибак В.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автогаз” на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
02.02.2005 року у справі № 3/169 Господарського суду
Закарпатської області за позовом Відкритого акціонерного
товариства “Закарпатавтотранс”, м. Ужгород, до Товариства з
обмеженою відповідальністю “Автогаз”, м. Ужгород,
про повернення орендованого майна з чужого незаконного
володіння на суму 28 097 грн. 73 коп. та стягнення 11 400 грн.
00 коп. заборгованості по орендній платі,
за участю представника ВАТ “Закарпатавтотранс” –Січки І.І. (дов.
№ 14 від 01.02.2005 р.),
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2004 року позивач - ВАТ “Закарпатавтотранс”, пред”явив
у господарському суді позов до відповідача - ТОВ “Автогаз”, про
повернення орендованого майна з чужого незаконного володіння на
суму 28 097 грн. 73 коп. та стягнення 11 400 грн. 00 коп.
заборгованості по орендній платі.
Вказував, що на підставі укладеного з відповідачем договору
оренди № 219 від 1.08.2000 року, він передав відповідачеві в
користування майно вартістю 165 128 грн. 21 коп. , строком до
1.08.2001 року. У додатку № 2 до договору оренди строк дії
договору продовжено на 2002 рік, встановлено розмін орендних
платежів в розмірі 950 грн. щомісяця, які відповідач повинен був
сплачувати, починаючи з 1.01.2002 року, та визначено порядок
продовження договору: договір вважається продовженим на
невизначений термін, якщо жодна із сторін не заявила про його
припинення.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору про
повернення орендованого майна вартістю 28 097 грн. та не сплату
заборгованості по орендній платі в сумі 11 400 грн., позивач
просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від
21.10.2004 року позов задоволено частково.
Постановлено зобов”язати відповідача ТОВ “Автогаз” повернути
позивачеві ВАТ “Закарпатавтотранс” предмети оренди: павільон,
ворота, метершток, маніпулятор, два підйомника, два станка,
апарат та стягнути з відповідача на користь позивача 1 940 грн.
орендної плати.
Рішення мотивоване відчуженням позивачем частини спірного
орендованого майна позивачем на користь відповідача, припиненням
договору оренди решти майна вартістю 28 097 грн. 73 коп.
31.12.2003 року, несплатою відповідачем орендної плати в період
з.01.по грудень 2003 року та відсутністю правових підстав до
стягнення орендної плати за майно, що вибуло з орендного
користування, відносно якого договір припинив свою дію та
відсутністю підстав до стягнення вартості неповерненого майна за
відсутності вимог про відшкодування збитків.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
2.02.2005 року ( колегія суддів у складі: Городечної М.І. -
головуючий, Юркевича М.В., Кузя В.Л.) рішення змінено.
Постановлено позов задовольнити. Стягнути з відповідача на
користь позивача 11 400 грн. заборгованості по орендній платі.
Постанова мотивована посиланням на додаток № 2 до договору
оренди від 1.08.2000 року № 219, яким встановлено розмір
орендної плати за користування предметами оренди в сумі 950 грн.
щомісячно та помилковим визначенням місцевим судом розміру
заборгованості по сплаті орендних платежів під час дії договору
оренди.
У касаційній скарзі ТОВ “ Автогаз” просить скасувати постанову
апеляційного суду та залишити без змін рішення місцевого
господарського суду, посилаючись на неналежну оцінку доказів,
помилковість висновків щодо вибуття частини орендованого майна з
орендного користування відповідача та неправильне застосування
судом ст. 259, 260 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права судова колегія Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним
вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності.
Так, судами встановлено, що спірні правовідносини регулюються
положеннями Глави 25 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
в
редакції від 18.07.1963 року з змінами та доповненнями та
виникли з укладеного між сторонами договору оренди від 1.08.2000
року № 219 та додатку № 2 до цього договору, що за своєю
правовою природою є договором майнового найму, відповідно до
умов якого позивач передав відповідачеві майно вартістю 165 128
грн. 21 коп. , а останній зобов”язався сплачувати орендну плату
в розмірі 300 грн. щомісяця, а з 1.01.2002 року –в розмірі 950
грн. не пізніше 5 числа поточного місяця.
Пунктом 5.1 Договору встановлено строк дії договору до 1.08.2001
року. Згідно додатку № 2 до Договору сторони домовилися про
продовження дії Договору на 2002 рік та визначили умови та
порядок продовження дії Договору оренди на невизначений термін,
якщо одна із сторін не виявить у письмовій формі своє бажання не
продовжувати дію Договору.
Письмовим повідомленням від 7.02.2003 року відповідач ТОВ
“Автогшаз” повідомив позивача ВАТ “Закарпатавтотранс” про
припинення договору оренди від 1.08.2000 року.
(а.с. 40)
Задовольняючи вимоги позивача про повернення орендованого майна
та про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 11 400
грн. за період з.01.по грудень 2003 року, суд апеляційної
інстанції повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної
справи, правильно встановив, і виходив з того, що у додатку № 2
до договору оренди від 1.08.2000 року № 219, сторони досягли
згоди щодо розміру орендної плати за користування предметами
оренди в сумі 950 грн. щомісячно, будь-які зміни до умов
договору та додатку № 2 до Договору в частині розміру орендної
плати після набуття відповідачем прав власності на частину
орендованого майна та зменшення кількості предметів оренди за
спірним договором сторонами не вносилися. Відповідач після
припинення дії договору оренди не повернув позивачеві решту
орендованого майна загальною вартістю 28 097 грн. 73 коп. та не
сплатив орендну плату за користування цим майном.
Відповідно до вимог ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов”язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, умов договору.
Згідно положень статей 260, 265 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
продовження
користування майном після закінчення строку договору є підставою
до покладення на наймача зобов”язання своєчасно вносити плату за
користування майном та повернути майно у тому стані, в якому він
його одержав з урахуванням нормального зносу, або у стані,
обумовленому договором при припиненні договору найму.
Висновки суду про невиконання відповідачем зобов”язань за
договором оренди про повернення майна, несплати орендної плати
після припинення дії договору оренди та про наявність правових
підстав до стягнення майна в натурі та орендної плати за
користування ним у визначених сторонами розмірах грунтуються на
матеріалах справи та відповідають вимогам ст.ст. 161, 260, 265
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Твердження касаційної скарги про неправильне застосування
апеляційним судом норм матеріального права не знайшли свого
підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань
позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить
вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому до уваги не
беруться.
З зазначених підстав слід вважати необгрунтованими і посилання
на неправильне застосування судами вимог норм матеріального
права.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Автогаз” залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
2.02.2005 року у справі № 3/169 залишити без змін.
Судді: Михайлюк М. В.
Рибак В.В.
Дунаєвська Н.Г.