Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                    Остапенка М.І. (головуючий),

                    Харченка В.М.,

                    Борденюк Є.М.

розглянувши у       судовому засіданні у м. Києві

відкритому

за участю           Подкіна  Є.Г.  та представника відповідача  –

представника        Колесника В.В.

позивача:

касаційну скаргу    Товариства    з   обмеженою  відповідальністю

                    “Науково-промислового підприємства “Міст”

на постанову        від 01.06.2005

Севастопольського   господарського суду

апеляційного

у справі            № 20-3/384

господарського суду міста Севастополя

за позовом          Закритого        акціонерного      товариства

                    “Український мобільний зв'язок”

до                  Товариства    з   обмеженою  відповідальністю

                    “Науково-промислового підприємства “Міст”

Про   стягнення 66398,14 грн.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2004 року закрите акціонерне товариство “Український мобільний зв'язок” звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-промислового підприємства “Міст” згідно якого, уточнивши в ході розгляду свої позовні вимоги, просило стягнути з відповідача 68437,77 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.03.2005 у справі № 20-3/384 позовні вимоги задоволено. Стягнено з ТзОВ “Науково-промислового підприємства “Міст” на користь ЗАТ “Український мобільний зв'язок” заборгованість в сумі 68437,77 грн., з яких: 65883,66 грн. сума основного боргу та 2554,11 грн. пені.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду м. Севастополя від 25.03.2005, постанову апеляційного суду від 01.06.2005 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 62, 63, 162 ЦК УРСР (1540-06) , ст.ст. 257, 258, 261 ЦК України (435-15) , ст. 232 ГК України (436-15) , ст.ст. 14, 21 Закону України “Про зв'язок” (160/95-ВР) , ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” (1280-15) .

Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Севастопольським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.07.1999, 23.05.2000, 26.08.2000, 29.03.2001, 19.04.2001 між сторонами у справі були укладені договори на надання послуг мобільного зв'язку, відповідно до яких позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги мобільного радіотелефонного зв'язку в межах України, а відповідач зобов'язався вчасно оплачувати рахунки за надані послуги, авансові внесення і вносити щомісячно абонентську плату за утримання номеру в мережі сотового радіотелефонного зв'язку по всім телефонам, зареєстрованих на його особистому рахунку. Умовами договору також передбачено, що розрахунки за надані послуги мобільного зв'язку здійснюються згідно з тарифами УМС, які являються невід'ємною частиною договору, а рахунки за надані послуги і авансові внесення абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок УМС або кредитною карткою в національній валюті України в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судами також було встановлено, що відповідач припинив оплачувати послуги зв'язку з 01.05.2001, тоді як позивач зупинив надання послуг мобільного зв'язку відповідачу 19.12.2003. Вартість наданих послуг позивачем і не оплачених відповідачем складає 65883,66 грн.

Наведеним обставинам суди дали належну оцінку і з урахуванням ст.ст. 161, 162, 178, 179 ЦК УРСР (1540-06) , дійшли до обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 65883,66 грн. основного боргу та 2554,11 грн. пені. При цьому апеляційний суд правомірно виходив з того, що відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про зв'язок” (160/95-ВР) та ст. 36 Закону України “Про телекомунікації” (1280-15) також передбачено, що у випадку затримки оплати за надані послуги більше встановлених строків, користувачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості послуг в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки.

Посилання скаржника на те, що зазначені договори не відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки підписані зі сторони відповідача не уповноваженою особою, а тому не можуть породжувати правових наслідків, також були предметом судового дослідження в суді апеляційної інстанції і обгрунтовано не прийняті ним до уваги, оскільки відповідачем, в порушення ст. 33 ГПК України (1798-12) не надано належних доказів, що підтверджують його заперечення. Крім того, згідно із ст. 63 ЦК УРСР (1540-06) , угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою, тоді як вбачається з матеріалів справи, за цими договорами надавались послуги зв'язку, виставлялися рахунки, які частково були оплачені відповідачем.

Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-промислового підприємства “Міст” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 25.03.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 у справі № 20-3/384 залишити без змін.