14/27 Про стягнення коштів - Текст документа

у лютому 2004 року, ТОВ „Інфокс” звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Філії Газопромислового управління „Полтавагазвидобування” 1 887 347,96 грн. заборгованості, за продукцію виробничо –технічного призначення, яка поставлена відповідно до угоди на постачання продукції № 446 від 23.03.2000 року.

Заявою від 22.03.2005 року № 107/3 позивач уточнив свої вимоги і окрім суми заборгованості просив додатково стягнути на його користь 247 242,6 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 60 358,27 грн. відсотків за користування коштами, а всього 2 194 948,83 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.05.2005 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” в особі ГПУ „Полтавагазвидобування” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 04.05.2005 р., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким у задоволені позову ТОВ „Інфокс” відмовити повністю.

Заслухавши суддю–доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що постановлене у справі судове рішення не може залишатись без змін і підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, виходячи із наступного.

Постановляючи про задоволення позову господарський суд виходив з того, що за умовами угоди № 446 від 23.03.2000 року вона є чинною до виконання сторонами своїх зобов‘язань у повному обсязі, а тому посилання відповідача на закінчення строку позовної давності безпідставні, необхідності у поновленні строків позовної давності немає, позивач вправі вимагати платежу у строки, зазначені у ст. 530 ЦК України (435-15) .

Проте, погодитись з наведеним не можна, оскільки наведені судом мотиви ґрунтуються на протиріччі висновків щодо зобов‘язань боржника і прав кредитора.

Дійсно, Цивільний кодекс (435-15) не пов‘язує припинення зобов‘язань з чинністю чи ні договору та закінченням строку позовної давності.

Але сплив строку позовної давності виключає можливість захисту права (крім випадків, коли суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності і поновить строк позовної давності).

У даному ж випадку, виходячи зі змісту угоди щодо постачання продукції, невизначеності строків виконання грошового зобов‘язання відповідачем і його заперечень щодо часу вимоги і права позивача на стягнення, підлягало з‘ясування питання не про право позивача на пред‘явлення позову, а обставини пов‘язані з виконанням взаємних зобов‘язань сторін, та реалізацією ними своїх прав, зокрема і щодо прав позивача вимагати від відповідача оплати продукції та мотиви за яких він цим правом не скористався.

Однак суд на зазначене уваги не звернув, обставини, пов‘язані з невиконанням відповідачем своїх зобов‘язань належним чином не з‘ясував, як і час виникнення у позивача права вимоги, а тому висновки суду про беззаперечність заявлених вимог не можна визнати обґрунтованими, а постановлене судом рішення законним.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 111-9 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04.05.2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.