13/48 Про стягнення 226 520,03 грн. - Текст документа

В січні 2005 року закрите акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк» в особі Луганської філії пред’явило в суді позов до товариства з обмеженою відповідальністю “Редрейтранс ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 226520,03 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що 05.01.2001 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 2 та додаткові угоди до нього від 04.05.2001, 10.05.2001, 10.01.2002 відповідно до яких товариству з обмеженою відповідальністю “Редрейтранс ЛТД» було надано кредит у вигляді оновлюючої кредитної лінії в сумі 479999,99 грн. строком до 09.08.2002.

Станом на 17.01.2005 року заборгованість відповідача перед позивачем становить по сумі кредиту 68625,98 грн., по відсоткам за користування кредитом 127996,43грн., пеня 29897,62 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.04.2005 (суддя Яресько Б.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Редрейтранс ЛТД» на користь закритого акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» в особі Луганської філії борг по сумі кредиту –68625 грн. 98 коп. , борг по відсоткам за користування кредитом –127996 грн. 43 коп. та пеню у сумі 3706 грн. 55 коп. , державне мито у сумі 1496 грн. 00 коп. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 103 грн. 84 коп. В решті позову відмовлено.

Постановою від 21.07.2005 Луганського апеляційного господарського суду (судді: Медуниця О.Є. –головуючий, Єжова С.С., Парамонова Т.Ф.) рішення залишено без змін.

Задовольняючи позов і залишаючи рішення без змін, судові інстанції виходили з обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення суми кредиту та

процентів. Зменшуючи розмір пені, господарський суд, з яким погодились і апеляційна інстанція, виходили з вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу відповідно до якого нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “Редрейтранс ЛТД» просить рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати і прийняти нове рішення яким позов задовольнити частково, а саме стягнути з нього заборгованість по процентам у розмірі 48681,19 грн. Вимоги касаційної скарги обґрунтовує неправильним застосуванням судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 05.01.2001 р. між сторонами був укладений кредитний договір № 2 відповідно до умов якого позивач зобов’язувався надати відповідачу кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом 120000 грн. терміном до 9.01.2002 р. Для надання кредитної лінії позивач відкрив відповідачу два рахунки –судний рахунок –20401195091324; особовий рахунок по процентам –20489195091324. Відповідач зобов’язався повернути отриману суму в строк, та сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних.

04.05.2001 р. сторонами була укладена додаткова угода до кредитного договору № 2 якою сторони збільшили ліміт за кредитним договором з 04.05.2001 р. до 350 000 грн. 00 коп.

10.05.2001 р. сторонами була укладена додаткова угода до кредитного договору № 2 якою сторони збільшили ліміт за кредитним договором з 10.05.2001 р. до 480000 грн.00 коп.

10.01.2002 р. сторонами була укладена додаткова угода до кредитного договору № 2 якою строк дії за кредитним договором № 2 був продовжений до 09.08.2002 р. та змінений особовий рахунок за кредитом на рах. № 20467195091324. Вказаною додатковою угодою був встановлений наступний графік погашення по кредитному договору:

травень 2002 –120000 грн.

червень 2002 –120000 грн.

липень 2002 –120000 грн.

серпень 2002 –120000 грн.

Строк погашення відсотків за кредитним договором встановлювався –25 число кожного поточного місяця.

Всього за кредитним договором № 2 відповідачу у 2002 р. було надано кредиту на суму 479999 грн. 99 коп.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що погашення усіх платежів здійснюється у наступній послідовності: 1) проценти за користування кредитом; 2) комісія; 3) кредит; 4) неустойка (штраф, пеня).

Підпунктом 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) , який діяв під час кредитного договору, передбачалось, що при наявності простроченої заборгованості по процентах при надходженні від дебітора коштів на погашення заборгованості за кредитом у першу чергу погашається заборгованість по процентах.

Господарськими судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що саме у такий порядок комерційним банком “Приватбанк» і проводилось погашення кредиту.

Як судом першої, так і апеляційної інстанції перевірялись доводи товариства з обмеженою відповідальністю “Редрейтранс –ЛТД” щодо неправильного розподілу платежу у сумі 300000,0 грн. та платежу у сумі 60000,0 грн., але свого підтвердження вони не знайшли.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд підстав для скасування постановлених судових рішень не вбачає.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарського суду і суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Редрейтранс ЛТД» залишити без задоволенні, а постанову від 21.07.2005 Луганського апеляційного господарського суду у справі № 13/48 без змін.