ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.09.2005 Справа N 05-5-17/4755
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. - головуючого, Козир Т.П. , Рибака В. В. за участю
представника позивача Інкіна В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу ВАТ “Карпатське управління геофізичних робіт” на ухвалу
господарського суду м. Києва від 17.05.2005 року у справі за
позовом ВАТ “Карпатське управління геофізичних робіт” до
Дочірнього підприємства “Енергоресурс” та ТОВ Виробничо-
комерційного підприємства “Пріоритет”
про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2005 року ВАТ “Карпатське управління геофізичних робіт”
звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до
Дочірнього підприємства “Енергоресурс” та ТОВ Виробничо-
комерційного підприємства “Пріоритет” про визнання недійсним
договору поруки, укладеного між відповідачами.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2005 року позовну
заяву ВАТ “Карпатське управління геофізичних робіт” повернуто
без розгляду на підставі п. п. 3, 4 ст. 63 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в зв’язку з невідповідністю вимогам закону
щодо зазначення наслідків визнання недійсним договору,
передбачених ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, та відсутністю
доказів сплати державного мита у встановлених порядку та
розмірі.
В касаційній скарзі ВАТ “Карпатське управління геофізичних
робіт” просить скасувати ухвалу господарського суду та передати
справу на розгляд до суду першої інстанції.
Вважає, що судом порушено вимоги п. п. 3, 4 ст. 63 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
.
В судове засідання представник відповідача не з’явився.
З огляду на те, що про час і місце розгляду справи сторони
повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути
касаційну скаргу у його відсутність.
Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 57 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до позовної заяви
додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у
встановлених порядку і розмірі.
За ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя зобов’язаний повернути
позовну заяву з додатками без розгляду, якщо не подано доказів
сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Пленум Верховного Суду України постановою “Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
№ 3 від
28.04.1978 року роз’яснив, що позови про визнання недійсними
угод оплачуються державним митом залежно від вартості
відшукуваного майна, а позови про визнання недійсними договорів
найму або обміну жилими приміщеннями, що не є власністю сторін,
безоплатного користування майном, доручення тощо оплачуються
державним митом за ставками, встановленими для оплати позовних
заяв немайнового характеру.
Як вбачається з позовної заяви і додатків до неї, між ВАТ
“Карпатське управління геофізичних робіт” та Дочірнім
підприємством “Енергоресурс” 3.10.2001 року укладено договір
купівлі-продажу№ 19/2-1/01.
Відповідно до умов договору Дочірне підприємство “Енергоресурс”
зобов’язалося поставити ВАТ “Карпатське управління геофізичних
робіт” обладнання, прилади та устаткування для виконання
геофізичних робіт.
ВАТ “Карпатське управління геофізичних робіт” заявило позов про
визнання недійсним договору поруки від 25.07.2002 року № 09-
3/04, укладеного між Дочірнім підприємством “Енергоресурс” та
ТОВ “Виробничо-комерційного підприємства “Пріоритет”, відповідно
до умов якого ТОВ Виробничо-комерційне підприємство “Пріоритет”
зобов’язалося відповідати перед Дочірнім підприємством
“Енергоресурс” за виконання зобов’язання за договором купівлі-
продажу № 19/2-1/010 від 3.10.2001 року.
Проте, позивач сплатив державне мито за розгляд позову в розмірі
85 гривень, тобто, за ставками, встановленими для спорів
немайнового характеру.
Таким чином, позивач не виконав вимоги Декрету Кабінету
Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
та ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
в частині визначення ціни позову і оплати державного
мита, тому суд обґрунтовано повернув позовну заяву на підставі
п. 4 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Разом з тим, видаються переконливими доводи касаційної скарги
про безпідставність повернення позовної заяві за п. 3 ст. 63 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, в позовній заяві зазначені обставини справи, на яких
ґрунтуються позовні вимоги, докази, що підтверджують викладені в
заяві обставини, а наслідки визнання недійсним договору,
передбачені ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, застосовуються
незалежно від вимоги сторін, тому що є вимогою закону.
З урахуванням викладеної мотивації ухвала місцевого
господарського суду про повернення позовної заяви скасуванню не
підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7–111-9, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу
господарського суду м. Києва від 17.05.2005 року - без зміни.
Головуючий О.Шульга
Судді Т.Козир
В. Рибак