7/74 Про стягнення 45 250,00 грн. - Текст документа

В серпні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю “Ламон” пред’явило в суді позов до відкритого акціонерного товариства “Кіровоградоблплемпідприємство” про стягнення збитків в сумі 45 250 грн., в тому числі вартість втраченого коня “Доход” 8250 грн., штрафні санкції сплачені ТОВ “Еліт Агро Альянс” в сумі 10 000 грн., неодержаний прибуток по договору купівлі-продажу № 17/6 від 02.07.2003 в сумі 27 000 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що збитки виникли внаслідок неповернення коня відповідачем.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.09.2004 (суддя Балик В.М.) позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Кіровоградоблплемпідприємство” 8250 грн. вартості втраченого коня, 10000 грн. штрафних санкцій, 27000 грн. не одержаного прибутку, та судові витрати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2005 (судді: Дмитренко А.К. –головуючий, Прокопенко А.Є., Ільєнок Т.В.) рішення залишено без змін.

Задовольняючи позов та залишаючи рішення без змін, господарські суди виходили з доведеності та обґрунтованості наявності збитків які виникли у позивача та їх розмір.

В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство “Кіровоградоблплемпідприємство” просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом до господарського суду ТОВ “Ламон” просило стягнути з ВАТ “Кіровоградоблплемпідприємство” збитки на підставі ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України (436-15) та ст. 623 Цивільного кодексу України (435-15) , які складаються з:

неотриманих доходів, вартості втраченого коня та штрафних санкції які виникли внаслідок невиконання позивачем умов договору купівлі-продажу № 17/6 від 02.07.2003 укладеного останнім з ТОВ “Єліт Агро Альянс”.

Судами встановлено, що 01.04.2002 року між відкритим акціонерним товариством “Кіровоградоблплемпідприємство” і товариством з обмеженою відповідальністю “Ламон” був укладений договір № 2 на перетримання коней, відповідно до умов якого коневласник –позивач передав на тимчасове утримання відповідачу 1 коня по кличці “Доход”, гнед.

Задовольняючи позов і стягуючи збитки як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, не дослідили характер цивільно-правових відносин, які виникли між сторонами.

Так, під час розгляду справи судові інстанції не з'ясували дійсну правову природу укладеного між сторонами 01.04.2000р. договору № 2, що має суттєве юридичне значення для вирішення спору по суті.

Частина 1 ст. 623 ЦК України (435-15) покладає на боржника, який порушив зобов’язання, обов’язок відшкодувати збитки, що стали насідком зазначеного порушення.

Статтею 22 цього Кодексу (435-15) визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Реальні збитки –це втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода –це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України (436-15) , відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття ст. 33 ГПК України (1798-12) покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов’язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, на кредитора, що вимагає відшкодування збитків згідно ст. 623 ЦК України (435-15) , покладається обов’язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов’язання.

При цьому, застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань, збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вина.

Судові інстанції задовольняючи позов, виходили з обґрунтованості доводів позивача про завдання йому відкритим акціонерним товариством “Кіровоградоблплемпідприємство” збитків в результаті неналежного виконання відповідачем свого зобов’язання по поверненню коня.

Разом з тим, стягуючи збитки у вигляді вартості втраченого коня в сумі 8250 грн., штрафних санкцій в сумі 10000 грн., не одержаного прибутку в сумі 27000 грн. господарський суд не з’ясував належним чином наявність причинно-наслідкового зв'язку між неповерненням відповідачем коня та неотриманням товариством з обмеженою відповідальністю “Ламон” упущеної вигоди.

Від з’ясування даного питання залежить правильність задоволення або відмови в задоволенні вимог позивача стосовно стягнення збитків.

Застосувавши принцип повного відшкодування позивачу збитків, суд також не дослідив питання про їх дійсний розмір, завданий з вини відповідача.

Правовий висновок про обґрунтованість вимог та підстави стягнення коштів з відповідача у прийнятих судових рішеннях не наведено, що є об'єктивною підставою для висновку про те, що прийняті рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду необґрунтовані і незаконні.

Одночасно Вищий господарський суд України зазначає, що розрахунки між юридичними особами проводяться в безготівковій формі. До матеріалів справи (а.с. 21) долучено квитанцію до прибуткового касового ордеру № 29 на суму 10000 грн.

Враховуючи, що в порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) судом повно, всебічно і об’єктивно не досліджені обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору, постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Кіровоградоблплемпідприємство” задовольнити.

Постанову від 12.01.05 Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення від 24.09.2004 господарського суду Кіровоградської області у справі № 7/74 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.