ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

 06.09.2005                                         Справа N 3/505

     Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>

     за участю представників: <...>

     розглянувши касаційну скаргу благодійної  організації  "Віват
Феміда!"  (далі  - Організація) на постанову Вищого господарського
суду  України  від  29  червня  2005  р.  у  справі   за   позовом
Регіонального  відділення   Фонду   державного   майна  України по
м. Києву (далі - РВ ФДМУ) до державного комплексного торговельного
підприємства  "Хрещатик"  (далі  - Підприємство),  Організації про
визнання  недійсним  договору  оренди  та  зобов'язання  звільнити
приміщення, В С Т А Н О В И Л А:

     У листопаді  2004  року  РВ ФДМУ звернулось до суду з позовом
про визнання   недійсним   на   майбутнє   договору   оренди   від
23 грудня 2003 року, укладеного між Підприємством та Організацією,
щодо нежилого приміщення площею 170,8 кв.  м за адресою:  м. Київ,
вул. Хрещатик,  24-а,  і додаткових угод від 27 січня 2004 року та
6 лютого  2004  року  до  договору,  а  також   про   зобов'язання
Організації  звільнити  займане  приміщення  та  передати за актом
приймання-передачі   балансоутримувачу   (Підприємству).   Позовні
вимоги  обґрунтовувались  тим,  що  встановлений у договорі розмір
орендної  плати,  всупереч  вимогам  чинного   законодавства,   не
погоджений з уповноваженим органом.

     Підприємство позовні вимоги визнало у повному обсязі.

     Організація проти   позову   заперечувала,   посилаючись   на
укладення та виконання спірного договору у повній відповідності до
вимог  законодавства та відсутність будь-яких підстав для визнання
його недійсним  за  статтею   215   Цивільного   кодексу   України
( 435-15 ) (435-15)
        .

     Рішенням господарського      суду     міста     Києва     від
1 лютого 2005  року,  залишеним  без  змін  постановою  Київського
апеляційного господарського суду від 1 квітня 2005 року,  у позові
відмовлено.

     Судові рішення мотивовано тим,  що розмір орендної  плати  за
спірним   договором   відповідає  Методиці  розрахунку  і  порядку
використання  плати  за  оренду  державного  майна,   затвердженій
постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786
( 786-95-п ) (786-95-п)
        , а договір оренди від 23 грудня 2003 року укладений з
дотриманням вимог чинного законодавства.

     Постановою Вищого    господарського    суду    України    від
29 червня 2005 року  зазначені  судові  рішення  скасовані,  позов
задоволено.   Постанову  мотивовано  тим,  що  погодження  розміру
орендної плати з Фондом державного  майна  України  при  укладенні
спірного  договору  було  обов'язковим  і  недотримання наведеного
порядку є підставою для визнання договору оренди недійсним.

     4 серпня  2005  року   Верховним   Судом   України   порушено
провадження  за  касаційною скаргою Організації,  у якій ставиться
питання  про  скасування  постанови  Вищого  господарського   суду
України  від  29  червня  2005  року та залишення у силі постанови
Київського апеляційного       господарського       суду        від
1 квітня  2005 року.  В обґрунтування скарги зроблено посилання на
неправильне   застосування   норм   матеріального   права,   різне
застосування  Вищим  господарським  судом  України одного і того ж
положення  закону  в  аналогічних   справах   та   невідповідність
оскаржуваної  постанови  рішенням Верховного Суду України з питань
застосування  норм  матеріального  права,  положенням  Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .

     Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи і рішення,  які приймалися  судами  в
процесі її розгляду,  Судова палата вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.

     Відповідно до   пункту   1    статті    111    Господарського
процесуального   кодексу   України   ( 1798-12  ) (1798-12)
          Судова  палата
Верховного Суду  України  за  результатами  розгляду  справи  має,
зокрема,  право  залишити  постанову  Вищого  господарського  суду
України без змін, а скаргу - без задоволення.

     Касаційна скарга залишається  без  задоволення,  коли  Судова
палата  визнає,  що постанова суду касаційної інстанції ухвалена з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

     У даному  випадку,  Судова  палата  не  вбачає  підстав   для
скасування   чи   зміни  оскаржуваної  постанови  суду  касаційної
інстанції, оскільки остання є законною та обґрунтованою.

     Вищий господарський суд України,  скасовуючи  постанову  суду
апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції про відмову
в задоволенні позову і задовольняючи позов, прийшов до правильного
висновку,  з  урахуванням  фактичних обставин справи,  про те,  що
погодження  розміру  орендної  плати  з  Фондом  державного  майна
України  при  укладенні  спірного  договору  було обов'язковим,  а
недотримання наведеного порядку є підставою для визнання  договору
оренди недійсним.

     Враховуючи наведене,   керуючись  статтями  111-17  -  111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Судова
палата П О С Т А Н О В И Л А:

     Касаційну скаргу Організації залишити без задоволення.

     Постанову Вищого     господарського    суду    України    від
29 червня 2005 року залишити без змін.

     Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.