ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.09.2005 Справа N 2-19/232-2005(2-19/10914-04)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф.- головуючий, Козир Т.П. , Рибака В.В. розглянув касаційну
скаргу військової частини А-2677 на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 05.04.2005 р. у справі № 2-
19/232-2005 за позовом відкритого акціонерного товариства
“Крименерго” в особі структурного підрозділу Чорноморського
району електричних мереж до військової частини А-2677
про стягнення 38 815,07 грн.
та зустрічним позовом військової частини А-2677 до відкритого
акціонерного товариства “Крименерго” в особі структурного
підрозділу Чорноморського району електричних мереж
про стягнення 238 144,51 грн.
за участю представників позивача –Ричкова А.О., Сироткіної О.М.,
відповідача –Щербака А.О.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
25.01.2005 р. позов ВАТ “Крименерго” в особі структурного
підрозділу Чорноморського району електричних мереж задоволено;
зустрічний позов військової частини А-2677 задоволено; стягнуто
з ВАТ “Крименерго” в особі структурного підрозділу
Чорноморського району електричних мереж на користь військової
частини А-2677 201 339,48 грн. боргу та судові витрати; стягнуто
з військової частини А-2677 на користь ВАТ “Крименерго” в особі
структурного підрозділу Чорноморського району електричних мереж
198,91 грн. заборгованості по акту перевищення ліміту
енергоспоживання, 73,93 грн. пені та судові витрати; в частині
вимог військової частини А-2677 про спонукання ВАТ “Крименерго”
підписати акт отриманої і відпущеної електроенергії провадження
по справі припинено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 05.04.2005 р. рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 25.01.2005 р. скасовано; позов ВАТ
“Крименерго” в особі структурного підрозділу Чорноморського
району електричних мереж до військової частини А-2677 про
стягнення 38 815,07 грн. задоволено; стягнуто з військової
частини А-2677 на користь ВАТ “Крименерго” в особі структурного
підрозділу Чорноморського району електричних мереж 38 815,07
грн. боргу та судові витрати; у задоволенні зустрічного позову
військової частини А-2677 до ВАТ “Крименерго” в особі
структурного підрозділу Чорноморського району електричних мереж
про стягнення 238 144,51 грн. відмовлено; в частині вимог
військової частини А-2677 про спонукання ВАТ “Крименерго”
підписати акт отриманої і відпущеної електроенергії провадження
по справі припинено.
У касаційній скарзі військова частина А-2677 просить скасувати
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
05.04.2005 р., посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням
норм законодавства, та залишити в силі рішення господарського
суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2005 р.
Відзив на касаційну скаргу від ВАТ “Крименерго” в особі
структурного підрозділу Чорноморського району електричних мереж
до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У липні 2004 р. ВАТ “Крименерго” в особі структурного підрозділу
Чорноморського району електричних мереж звернулося до
господарського суду з позовом про стягнення з військової частини
А-2677 заборгованості за спожиту електроенергію на суму 38
815,07 грн., в т.ч. основного боргу, донарахування по акту
перевищення ліміту енергоспоживання, пені.
Заявою від 17.08.2004 р. № 306 позивач уточнив свої вимоги та
просив суд стягнути з відповідача 37 077,87 грн., в т.ч. 36
805,03 грн. основного боргу, 73,93 грн. пені, 198,91 грн.
заборгованості по акту перевищення ліміту енергоспоживання.
У серпні 2004 р. військова частина А-2677 звернулась до
господарського суду з зустрічним позовом про стягнення з ВАТ
“Крименерго” в особі структурного підрозділу Чорноморського
району електричних мереж вартості відпущеної в мережі
електричної енергії у кількості 1 240 336 квт/год. (тариф –19,00
коп. у т.ч. ПДВ) на загальну суму 238 144,51 грн., спонукання
ВАТ “Крименерго” в особі структурного підрозділу Чорноморського
району електричних мереж підписати акт отриманої і відпущеної
Тарханкутською вітровою електростанцією електроенергії.
У відзиві на позов військова частина А-2677, з огляду на
заявлені нею зустрічні позовні вимоги на суму 238 144,51 грн.,
частково визнала позовні вимоги ВАТ “Крименерго” в особі
структурного підрозділу Чорноморського району електричних мереж
в сумі 36 805,03 грн. основного боргу за спожиту електроенергію,
просила провести залік зустрічних вимог і стягнути з ВАТ
“Крименерго” в особі структурного підрозділу Чорноморського
району електричних мереж 201 339,48 грн.
Верховний Суд України в ч. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму від
29.12.1976 р. № 11 з наступними змінами “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз’яснив, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Місцевий та апеляційний суди при вирішенні спору не дотримались
наведених роз’яснень Верховного Суду України, не виконали вимог
відповідно п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не забезпечили
повного, об’єктивного та всебічного розгляду справи.
Так, місцевий суд визнав доведеними позовні вимоги сторін одна
до одної, здійснив їх залік. Вимоги військової частини суд
обґрунтував тим, що ВАТ “Крименерго” в період з 30.10.2001 р. по
30.11.2002 р. отримало від військової частини електроенергію на
суму 237 749,76 грн. і розрахунку за неї не здійснило. При цьому
суд належним чином не проаналізував наявні в справі матеріали та
заперечення ВАТ “Крименерго” проти позову військової частини.
Зокрема, суд послався на ухвалене 02.01.2002 р. положення про
взаємовідносини сторін на період виконання робіт по введенню в
експлуатацію Тарханкутської вітрової електростанції та технічні
умови підключення цієї станції до Кримських електричних систем в
якості підстави покладення на ВАТ “Крименерго” обов’язку
здійснення розрахунку за вироблену вітровою станцією
електроенергію. Однак, положення передбачає приймання
електроенергії не ВАТ “Крименерго”, а військовою частиною в
рахунок власного безоплатного споживання. Окрім того, згідно
технічних умов (п. 5) розрахунок за електроенергію повинен
здійснюватись за встановленим Національною комісією регулювання
електроенергетики України тарифом. Наведені обставини мають
значення для правильного вирішення спору, однак вони залишені
судом поза увагою. Незважаючи на те, що ВАТ “Крименерго”
наполягало при вирішенні спору застосувати норми Закону України
“Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, суд цього не зробив та не
обґрунтував підстав відхилення позиції ВАТ “Крименерго”.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування
рішення суду першої інстанції, однак також не врахував
особливостей взаємовідносин сторін з розпорядження
електроенергією, виробленою Тарханкутською вітровою
електростанцією в період випробовування устаткування і виконання
пуско-налагоджувальних робіт до укладення договору продажу
електроенергії до оптового ринку електроенергії. Не перевірив
суд тверджень військової частини про існування наведених ним
нормативних актів, які слід застосовувати при вирішенні питання
оплати електроенергії, виробленої вітровою станцією в зазначений
період. У зустрічному позові зазначені норми Цивільного
( 435-15 ) (435-15)
та Господарського кодексів України ( 436-15 ) (436-15)
в
якості підстави задоволення позову, які суд апеляційної
інстанції також не аналізував.
Окрім того, в порушення приписів ст. 103 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено повноваження апеляційної інстанції,
Севастопольський апеляційний господарський суд скасував рішення
місцевого суду, в тому числі в частині припинення провадження
щодо вимог про спонукання підписати акт і водночас прийняв таке
ж саме рішення про припинення провадження щодо тих самих вимог.
Отже, постанова апеляційного суду не може вважатись законною,
тому підлягає скасуванню, а справа –передачі для розгляду
місцевому суду.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з'ясування обставин справи, дійсних
прав та обов’язків сторін і залежно від установленого прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
Необхідно також відмітити, що в силу положень ст. 3 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 21 Закону України “Про мови в Українській РСР”
( 8312-11 ) (8312-11)
, ст. 10 Закону України “Про судоустрій України”
( 3018-14 ) (3018-14)
судочинство провадиться українською мовою. В даному
випадку виклад тексту постанови суду апеляційної інстанції
українською мовою не властивий судовому акту.
Керуючись ст.ст. 111-9-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу військової частини А-2677 задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
25.01.2005 р., постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 05.04.2005 р. у справі № 2-19/232-2005
скасувати.
3. Справу № 2-19/232-2005 передати для розгляду господарському
суду Автономної Республіки Крим.
4. Стягнути з ВАТ “Крименерго” в особі структурного підрозділу
Чорноморського району електричних мереж на користь військової
частини А-2677 850 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим
видати наказ.
Головуючий, судді О. Шульга
Т. Козир
В. Рибак