Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М.- головуючого,

Грека Б.М.,

Рибака В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – Федорук Е.В. (дов. № 403517-1 від

24.11.2004р.);

Емець О.М. (дов. № 3582/17юр-1 від

26.10.2004р.);

від відповідача – Пруднікова Н.В.(дов. № 792 від 30.08.2005р.);

розглянувши Міського КП “Дніпропетровський

матеріали електротранспорт”

касаційної скарги

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 23.03.2005р.

у справі № 35/439 (39/80) господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації

“Дніпрогаз”

до Міського КП “Дніпропетровський

електротранспорт”

Про визнання договору укладеним

ВАТ по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” звернулось з позовом до міського КП “Дніпропетровський електротранспорт” про визнання договору № 9706/24/27617 на транспортування та постачання газу природного, укладеним з 01.01.04 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.05 у справі № 35/439 ВАТ по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” в позові відмовлено з тих підстав, що направлений позивачем відповідачу проект договору не відповідає вимогам ст. 180 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та ст. 641 Цивільного кодексу України (435-15) .

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.05 зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано.

Позов задоволено.

Визнано укладеним, з 01.01.04, договір № 9706/24/27647 між ВАТ по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” та міським КП “Дніпропетров-ський електротранспорт” на транспортування та постачання природного газу на умовах, викладених в проекті договору від 01.01.04 з підстав, що викладені в постанові.

У поданій касаційній скарзі міське КП “Дніпропетровський електротранспорт” просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду як таку, що прийнята без врахування змісту п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України (436-15) , ст. 640-642 Цивільного кодексу України (435-15) ; рішення господарського суду першої інстанції залишити без зміни. Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши правову оцінку апеляційним господарським судом обставин справи та повноту їх встановлення, прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи, що було також предметом дослідження при апеляційному провадженні у справі, підтверджується наступне.

02.11.02 листом за вих. № 4003/7/3-3 позивачем –ВАТ “Дніпрогаз” на адресу відповідача –МКП “Дніпропетровський електротранспорт” був надісланий проект договору № 9706/24/27617 від 01.01.04 р. на транспортування та постачання у 2004 р. природного газу ( для підприємств, установ та організацій, на балансі яких знаходяться гуртожитки) у гуртожиток, розташований по вул.Войцеховича, 106 у м. Дніпропетровську.

Проект договору відповідачем було повернуто листом від 15.12.03 за вих. № 294 без підписання з посиланням на необхідність укладення договору безпосередньо з мешканцями гуртожитку.

Відповідно до п. 1 Правил надання населенню послуг із газопостачання, затв. постановою КМ України від 09.12.99 р. № 2246 (2246-99-п) (в редакції, яка діяла на момент надсилання позивачу проекту договору), постачання природного газу здійснюється безперервно відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, що затв. Держнаглядохоронпрацею, та цих Правил. У відповідності з вимогами п. п 1.1.2, 1.4.3 Правил безпеки систем газопостачання України, затв. наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.97 р., зареєстрованого в МЮ України 15.05.98 р. за № 318/2758 (z0318-98) , відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію внутрішньо - будинкових систем газопостачання, газових пристроїв і приладів, димових та вентиляційних каналів покладається на їх власників. Із матеріалів справи вбачається, що власником гуртожитку по вул.Войцеховича,106 в м. Дніпропетровську є відповідач –Міське КП “Дніпропетровський електротранспорт”.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 України, п. 2 Примірного положення про гуртожитки, затв. Постановою РМ УРСР від 03.06.86 № 208 (208-86-п) , гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Отже громадяни, які проживають в гуртожитках, не є власниками житлової площі, якою користуються.

У відповідності з п. 38 Примірного положення про гуртожитки (208-86-п) , плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, проводиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування житловою площею і окремо плата за них не стягується.

Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування житловою площею і за комунальні послуги –по ставках квартирної плати (тарифах), встановлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Відповідно зі змістом ст. 67 ЖК України (5464-10) до складу комунальних послуг входить плата за водопостачання, газ, електричну, теплову енергію та інші послуги.

Пунктом 18, 39 Примірного положення про гуртожитки (208-86-п) передбачається внесення мешканцями плати за користування житловою площею в гуртожитку і за комунальні послуги на користь житлово-експлуатаційної організації або підприємства, установи, організації, у віданні яких перебуває гуртожиток, які відповідно до п. 20 Примірного положення (208-86-п) здійснюють експлуатацію гуртожитку і, згідно п. 22 цього Положення (208-86-п) , зобов’язані забезпечити надання мешканцям гуртожитку побутових послуг.

Оскільки відповідач, як власник гуртожитку, здійснює експлуатацію гуртожитку і несе відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію внутрішньо - будинкових систем газопостачання та газових приладів і пристроїв; є отримувачем послуг з газопостачання від газотранспортної організації і безпосереднім отримувачем від мешканців гуртожитку плати за користування житловою площею, та надані комунальні послуги, в т.ч. плати за спожитий природний газ, яка визначається самим підприємством по ставках для гуртожитків або по ставках квартирної плати і окреме стягнення якої заборонено; відповідач є безпосереднім і єдиним споживачем електроенергії.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.01.2000 р. № 1, зареєстрованої в МЮ України 01.02.2000 р. за № 57/4278 (z0057-00) , затверджено Типовий договір про надання послуг газопостачання, що укладається між газопостачальником, газотранспортною організацією і споживачем.

Судова колегія погоджується з висновком апеляційної інстанції про неможливість його застосування при укладенні договорів на постачання газу в гуртожитки, оскільки при укладенні такого договору сторони повинні керуватись нормами чинного законодавства, а запропонований позивачем проект договору містить всі істотні умови господарського договору.

Зазначене свідчить про повноту встановлення Дніпропетровським апеляційним господарським судом обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального права, спростовує доводи касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від23.03.05 у справі № 35/439 (39/80) залишити без зміни, а касаційну скаргу–без задоволення.