ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.09.2005 Справа N 15/34д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М.- головуючого,
Грека Б.М.,
Рибака В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – Третяков В.М. –директор;
від відповідача – Шкабрій М.П. (дов. від 30.08.2005р.);
розглянувши КП “Бердичівський авторемонтний завод”
матеріали
касаційної скарги
на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 18.02.2005р.
у справі № 15/34”Д” господарського суду Житомирської
області
за позовом КП “Бердичівський авторемонтний завод”
до ТОВ “Інтердрев”
Про розірвання договору оренди майна та виселення
В С Т А Н О В И В:
Колективне підприємство “Бердичівський авторемонтний завод” (в
подальшому –КП “Бердичівський авторемонтний завод”) звернулось з
позовом до ТОВ “Інтердрев” м. Бердичів про розірвання договору
оренди майна від 04.06.01 та виселення з нежитлових приміщень.
Рішенням господарського суду від 07.06.04 у справі № 15/34 “Д”
КП “Бердичівський авторемонтний завод” в позові відмовлено з тих
підстав, що позивачем не доведена наявність правових підстав для
розірвання договору оренди майна від 04.06.01 р.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
18.02.05 зазначене рішення місцевого господарського суду
залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі КП “Бердичівський авторемонтний
завод” просить скасувати рішення та постанову цих судових
інстанцій як такі, що ухвалені при неповному з’ясуванні обставин
справи, зокрема правомірності передачі відповідачем орендованого
майна в суборенду Дочірньому підприємству “Алекс”; повноти
сплати платежів за користування орендованим майном (нежитловими
приміщеннями).
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, дослідивши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши
правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи, що було також предметом судових досліджень,
підтверджується наступне.
Між сторонами у справі 04.06.01 був укладений договір оренди №
2, предметом якого була передача в користування КП
“Бердичівський авторемонтний завод” (орендодавець) ТОВ
“Інтердрев” (орендар) нежитлових приміщень, загальною площею 35
м2.
Термін дії договору – 10 років, з моменту його підписання (а.с.
8).
Пунктом 6.1 договору визначені обов’язки орендаря щодо
використання об’єкту оренди за цільовим призначенням та
проведення поточного і капітального ремонту за згодою
орендодавця, своєчасно здійснювати платежі за користування
приміщеннями та спожиту електроенергію.
Пунктом 8.1 договору орендарю заборонялась передача в суборенду
майна.
Саме не виконання цих договірних зобов’язань позивач визначив,
як правові підстави для заявлення позову.
Судові інстанції правомірно прийшли до висновку, що на спірні
правовідносини поширюється дія п. 4 Перехідних та прикінцевих
положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та п. 4
Прикінцевих положень Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
т.я. спірні правовідносини виникли до набрання ними чинності і
продовжують існувати після цього.
Згідно з п. 3 ст. 291 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірвано
достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України
для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188
цього кодексу ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно з п. 2 ст. 188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
сторона
договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір,
повинна надіслати про це пропозиції другій стороні за договором.
Проте в матеріалах справи відсутні докази про виконання
позивачем цих вимог. Наявний лист КП “Бердичівський
авторемонтний завод” від 15.08.03 № 246-02, в якому ставиться
питання про дострокове розірвання договору оренди, стосується
іншої угоди (угоди від 01.03.2001), яка не є предметом розгляду
по даній справі (а.с.13).
Підстави розірвання договору найму на вимогу наймодавця
визначені ст. 787 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Проте судові інстанції при розгляді позову та апеляційному
провадженні встановили недоведеність позивачем наявності
правових підстав для застосування норм цієї статті до спірних
правовідносин; встановили відсутність заборгованості відповідача
по орендній платі.
У касаційній скарзі КП “Бердичівський авторемонтний завод” не
погоджується з висновками судових інстанцій лише в частині
обставин, які пов’язані з передачею відповідачем в суборенду
нежитлових приміщень Дочірньому підприємству “Алекс” та
орендними платежами.
Але в матеріалах справи наявний лист КП “Бердичівський
авторемонтний завод” від 17.10.02 № 01-184, яким відповідач
повідомлявся про його згоду на передачу в суборенду орендованого
відповідачем майна (а.с.58), а відсутність заборгованості по
орендній платі встановлена при судових провадженнях у справі.
Висновок судових інстанцій про відсутність такої заборгованості
позивачем в касаційній скарзі належним чином не спростовано.
Відповідно зі ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Зазначене свідчить про повноту встановлення Житомирським
апеляційним господарським судом обставин справи та вірне
застосування до них норм матеріального та процесуального права,
спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
18.02.05 у справі № 15/34 “Д” залишити без зміни, а касаційну
скаргу –без задоволення.
Головуючий, суддя М.Черкащенко
Судді Б.Грек
В.Рибак