Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М.

Стратієнко Л.В.

з участю Візичканич В.І.

представників: Козич О.М.

позивача:

відповідача:

розглянувши у Тячівської міської ради

відкритому судовому

засіданні касаційну

скаргу

на рішення господарського суду Закарпатської області

та постанову від 24.12.2004 р. Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 р.

у справі № 1/186

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області

до виконавчого комітету Тячівської міської ради

про визнання права державної власності на нерухоме майно та

спонукання до видачі свідоцтва про право власності

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2004 р. позивач звернувся в суд з позовом про спонукання відповідача видати свідоцтво про право державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою м. Тячів, вул. Незалежності,18, посилаючись на те, що він є правонаступником ліквідованого представництва Фонду державного майна України по Тячівському району, якому вказане майно належало на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 64 від 05.02.1998 р.

В подальшому позивач доповнив свої позовні вимоги та просив відповідно до правил ст. 344 ЦК України (435-15) , враховуючи, що він понад 10 років правомірно володіє, користується та розпоряджається спірною будівлею, визнати право державної власності на нерухоме майно в м. Тячів, вул. Незалежності,18.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.12.2004 р. (суддя Кертиця Г.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 р. (головуючий –Кузь В.Л., судді –Юркевич М.В., Городечна М.І.), позов задоволено. Визнано право державної власності на нерухоме майно –приміщення адмінбудинку комбінату побутового обслуговування та його надвірних споруд (складських приміщень, гаражів, боксів та інше) в м. Тячів, вул. Леніна (Незалежності).

Зобов’язано Тячівську міську раду видати регіональному відділенню ФДМУ по Закарпатській області свідоцтво про право державної власності на приміщення адмінбудинку комбінату побутового обслуговування та його надвірних споруд (складських приміщень, гаражів, боксів та інше) в м. Тячів, вул. Леніна (Незалежності).

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін. Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до наказу РВ ФДМУ по Закарпатській області від 02.01.2001 р. № 1-к представництво ФДМУ у Тячівському районі ліквідовано і на підставі цього наказу за актом приймання- передачі адмінбудинок та його надвірні споруди по вул. Незалежності,18 в м. Тячеві було передано позивачу та взято ним на баланс. У володінні, розпорядженні та користуванні представництва ФДМУ у Тячівському районі адмінбудинок комбінату побутового обслуговування з його надвірними спорудами знаходиться з 11.10.1994 р. згідно розпорядження голови Тчівської районної ради, яким приміщення було передано на баланс представництву.

Оскільки неправомірності володіння позивача майном у встановленому законом порядку не встановлено, то відповідно до ст. 344 ЦК України (435-15) спірна будівля набула статусу права державної власності в особі РВ ФДМУ по Закарпатській області.

Проте, до такого висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, оскільки з урахуванням положень п. 8 прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) визнання права власності на нерухоме майно за правилами набувальної давності можливе не раніше 01.01.2011 р.

Залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 101 ГПК України (1798-12) не дав належної правової оцінки неправильному застосуванню судом першої інстанції норм матеріального права.

Оскільки питання наявності підстав для зобов’язання відповідача видати позивачу свідоцтво про право державної власності на спірне приміщення залежить від правильного вирішення позовної вимоги про визнання такого права за позивачем, то постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) з’ясувати підстави набуття позивачем права власності на спірне приміщення, для чого перевірити наявність у голови Тячівської районної ради відповідно до чинного на час видачі розпорядження від 11.10.1994 р. № 272 законодавства повноважень щодо вирішення питання передачі майна з комунальної до державної власності, враховуючи, що статус майна комунальної власності району спірне приміщення набуло згідно підпункту 11 пункту VІ додатку № 3 рішення ХІ сесії Закарпатської обласної ради ХХІ скликання від 23.12.1992 р., прийнятого у відповідності з постановою Ради Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно- територіальних одиниць (комунальною) власністю (311-91-п). Оскільки вказаним розпорядженням спірне приміщення було передано на баланс представництву Фонду державного майна України по Тячівському району, то суду також слід з’ясувати чи свідчить передача майна на баланс про передачу його у власність.

В залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

При подачі касаційної скарги Тячівською міською радою було сплачено державне мито у розмірі 42,5 грн., проте згідно наданого позивачем зведеного акту вартості будівель і споруд його вартість становить 195 810 грн., тому відповідно до п. п. ”г” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (7-93) сплаті підлягало держмито у розмірі 850 грн., в зв’язку з чим відповідно до вимог ст. 46 ГПК України (1798-12) з відповідача необхідно стягнути за подачу касаційної скарги держмито у розмірі 807,5 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 ГПК України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

касаційну скаргу Тячівської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 24.12.2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2005 р. у справі за № 1/186 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Стягнути з Тячівської міської ради державне мито за подачу касаційної скарги у розмірі 807,5 грн.

Доручити господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.