ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N А27/510-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Грека Б.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Гронь М.А.
від відповідача: не з’явився
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Харкова та касаційне подання прокурора
Ленінського району м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
14.03.2005р.
у справі № А-27/510-04 Господарського суду Харківської області
за позовом Підприємства громадської організації “Гуманітарно-
технічний інститут”
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.
Харкова
за участю Прокуратури Ленінського району м. Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Підприємство громадської організації “Гуманітарно-технічний
інститут” звернулося до Господарського суду Харківської області
з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.
Харкова від 20.12.2004р. № 0003242310/0.
Рішенням Господарського суду Харківської області від
07.02.2005р. (суддя О.О.Мамалуй), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2005р.
(судді: В.В.Афанасьєв, А.І.Бухан, І.І.Шепітько), позовні вимоги
Підприємства громадської організації “Гуманітарно-технічний
інститут” задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-
рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.
Харкова від 20.12.2004р. № 0003242310/0.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішенням,
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова
подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду Харківської області від 07.02.2005р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
14.03.2005р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в
задоволенні позовних вимог. Свою вимогу Державна податкова
інспекція у Ленінському районі м. Харкова мотивує тим, що
господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно
застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме
п. 1 ст. 28 Закону України “Про вищу освіту” ( 2984-14 ) (2984-14)
, п.
4.1.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погодившись з прийнятим у даній справі судовим рішенням,
прокурор Ленінського району м. Харкова вніс касаційне подання, в
якому просить скасувати рішення Господарського суду Харківської
області від 07.12.2005р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 14.03.2005р. та прийняти нове рішення,
яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Свою
вимогу прокурор Ленінського району м. Харкова мотивує тим, що
господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно
застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме
Закону України “Про вищу освіту” ( 2984-14 ) (2984-14)
, Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши касаційну скаргу та касаційне подання, перевіривши
правильність застосування місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Харкова та касаційне подання прокурора
Ленінського району м. Харкова підлягають задоволенню частково.
Відповідачем було здійснено перевірку позивача щодо дотримання
вимог податкового та валютного законодавства за період з
01.07.2001р. по 30.06.2004р., про що 20.12.2004р. складено акт.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення від 20.12.2004р. № 0003242310/0, яким
позивачу нараховано суму податкового зобов’язання з податку на
прибуток у сумі 77851,80грн., де основний платіж –64876,50грн.
та штрафні санкції –12975,30грн. Підставою для нарахування
податкових зобов’язань стало порушення позивачем, на погляд
відповідача, п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та п. п. 7.11.1 п. 7.11
ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Господарським судом встановлено, що позивач був взятий
відповідачем на облік як неприбуткова організація.
Згідно п. п. 4.2.7 п. 4.2 ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не включаються
до складу валового доходу: суми доходів, накопичуваних на
пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного
забезпечення, створених згідно з нормами пункту 5.8 цього Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а також суми надходжень до інших неприбуткових
установ і організацій, що відповідають вимогам пункту 7.11 цього
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Правила щодо оподаткування неприбуткових установ і організацій
встановлені п. 7.11 ст. 7 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно п. п. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
ця стаття
застосовується до неприбуткових установ і організацій, які є: а)
органами державної влади України, органами місцевого
самоврядування та створеними ними установами або організаціями,
що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів; б)
благодійними фондами і благодійними організаціями, створеними у
порядку, визначеному законом для проведення благодійної
діяльності, в тому числі громадськими організаціями, створеними
з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської
спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а
також творчими спілками та політичними партіями, громадськими
організаціями інвалідів та їх місцевими осередками, створеними
згідно з Законом України "Про об'єднання громадян" ( 2460-12 ) (2460-12)
,
науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами
III - IV рівнів акредитації, внесеними до Державного реєстру
наукових установ, яким надається підтримка держави,
заповідниками, музеями-заповідниками; в) пенсійними фондами,
кредитними спілками, створеними у порядку, визначеному законом;
г) іншими, ніж визначені у абзаці "б" цього підпункту,
юридичними особами, діяльність яких не передбачає одержання
прибутку згідно з нормами відповідних законів; д) спілками,
асоціаціями та іншими об'єднаннями юридичних осіб, створеними
для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за
рахунок внесків таких засновників та не проводять господарської
діяльності, за винятком отримання пасивних доходів; е)
релігійними організаціями, зареєстрованими у порядку,
передбаченому законом; є) житлово-будівельними кооперативами,
об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, створеними
у порядку, визначеному законом; ж) професійними спілками, їх
об'єднаннями та організаціями профспілок, утвореними в порядку,
визначеному законом. Проте, господарським судом на підставі
відповідних доказів у встановленому законом порядку не було
досліджено обставин щодо того якою організацією, відповідно до
вимог вищенаведеної правової норми, є позивач.
Крім того, згідно п. 7.11 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від оподаткування
звільняються відповідні доходи неприбуткових організацій. Проте,
господарським судом попередніх інстанцій не було досліджено
обставин щодо того, які доходи було отримано позивачем.
Згідно п. п. 7.11.10 п. 7.11 ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
з метою
оподаткування центральний податковий орган веде реєстр всіх
неприбуткових організацій, які звільняються від оподаткування
згідно з положеннями цієї статті.
Відповідно до 7.11.12 п. 7.11 ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
центральний
податковий орган встановлює порядок обліку і подання податкової
звітності про використання коштів неприбуткових організацій
(неприбуткових організацій, визначених в абзаці "ж" підпункту
7.11.1, у частині обліку і подання податкової звітності за
доходами, що підлягають оподаткуванню) та вирішує питання про
виключення організацій з реєстру неприбуткових організацій і
оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень цього
Закону та інших законодавчих актів про неприбуткові організації.
Рішення центрального податкового органу можуть бути оскаржені в
судовому порядку.
Отже, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, саме
центральний податковий орган веде реєстр всіх неприбуткових
організацій та зазначений орган вирішує питання щодо виключення
таких організацій з реєстру.
Згідно ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами
докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх
участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення
спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами
безпосередньо в місці їх знаходження. Проте, господарським судом
не було витребувано у центрального податкового органу відповідні
докази, чим порушено ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, згідно п. п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок доведення
того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у
випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є
помилковим, покладається на платника податків за винятком
випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті. Отже, як випливає
з приписів даної правової норми, у випадку нарахування
контролюючим органом платнику податків податкових зобов’язань,
якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків
свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов’язань, обов’язок доведення того, що здійснене контролюючим
органом нарахування є помилковим покладається на платника
податків.
Як вже було зазначено, відповідач здійснив перевірку позивача та
нарахував йому податкове зобов’язання з податку на прибуток,
отже саме на позивача покладено обов’язок доведення помилковості
нарахування податкового зобов’язання відповідачем. Проте,
господарський суд в порушення п. п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
послався на те, що відповідачем не доведено відповідних
обставин.
Правила щодо належності та допустимості доказів встановлені ст.
34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно ч. 2 якої обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування. Оскільки на позивача покладено обов’язок
доведення, що нарахування податку на прибуток здійснено
відповідачем помилково, то належними доказами, які має дослідити
господарський суд, та на підставі яких у встановленому законом
порядку встановити відповідні обставини є первинні документи.
Проте, господарський суд перелічив документи, надані позивачем,
але належної оцінки їм не дав, чим порушив ст. ст. 32, 34, 36,
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо дослідження та оцінки доказів.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
При друкуванні вступної частини ухвали Вищого господарського
суду України від 30.05.2005р. було допущено описку, якою
зазначено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському
районі м. Харкова подано скаргу, а прокурором Ленінського району
м. Харкова подано подання на рішення Господарського суду
Харківської області від 07.02.2005р. натомість як предметом
оскарження є постанова Харківського апеляційного господарського
суду від 14.03.2005р. Зазначена описка підлягає виправленню.
Керуючись ст.ст. 89, 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-
11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Виправити вступну частину ухвали Вищого господарського суду
України від 30.05.2005р., замінивши слова “на рішення
Господарського суду Харківської області від 07.02.2005р.”
словами “на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 14.03.2005р.”
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Харкова задовольнити частково.
Касаційне подання прокурора Ленінського району м. Харкова
задовольнити частково
Рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2005р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
14.03.2005р. у справі № 27/510-04 скасувати, а справу передати
на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Грек Б.М.