ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N А13/355-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Муравйова О.В.,
розглянувши у відкритому ТОВ ВФК “Колір”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 15.03.2004
у справі № А-13/355-02 господарського суду
Харківської області
за позовом ТОВ ВФК “Колір”
до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
Про визнання недійсним рішення,
за участю представників сторін від:
позивача не з’явились
відповідача не з’явились
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 30.08.2005р. здійснено заміну
складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С.,
судді Жаботина Г.В., Муравйов О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
18.10.2004р. (суддя Подобайло З.Г.), залишеним без змін
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
15.03.2005р. (головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Токар М.В.,
Сіверін В.І.), у позові відмовлено.
У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду в частині відмови
в задоволенні позову про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0000922620/0 від 19.06.2002р. і прийняти
нове рішення про визнання цього податкового повідомлення-рішення
недійсним, посилаючись на неправильне застосування судом ст. 6
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Учасники процесу не скористалися наданим правом на участь своїх
представників в судовому засіданні касаційної інстанції.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами
норм матеріального і процесуального права, приходить до
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду
на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Ленінському
районі м. Харкова проведено перевірку дотримання вимог
податкового законодавства України ТОВ ВФК “Колір” за період з
01.10.2000р. по 01.04.2002р., за результатами якої складено акт
№ 46/26-222 від 03.06.2002р.
На підставі даного акту відповідач прийняв спірні податкові
повідомлення-рішення № 0000922620/0 від 19.06.2002р., яким
позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану
вартість в розмірі 95911,30грн., в тому числі 76830грн.
основного платежу та 19081,30грн. штрафних (фінансових) санкцій,
та № 0000912620/0 від 19.06.2002р., яким позивачу визначено
податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі
23420грн., в тому числі 19410грн. основного платежу та 4010грн.
штрафних (фінансових) санкцій.
В акті перевірки вказано на завищення суми валових витрат у 4
кв. 2000р. у сумі 14,9тис.грн.: згідно інвентаризаційного опису,
складеного 25.02.2002р., підписаного посадовими особами та
членами комісії ТОВ ПФК "Колір", встановлено факт нестачі
товарів. В порушення п. 1.4 Порядку ведення обліку приросту
(вибуття) балансової вартості покупних товарів, матеріалів,
сировини на складах, у незавершеному виробництві та залишках
готової продукції, затвердженого наказом Міністерства фінансів
України від 11.06.1998р. № 124 ( z0417-98 ) (z0417-98)
, позивачем не
здійснено коригування балансової вартості залишків товарних
запасів на початок 1кв. 2002 р. та не відображено в декларації
про прибуток за 1кв. 2002р., та відповідно в порушення пп.
7.4.4, пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
нестача товарів у зв'язку з
крадіжкою вважається вибуттям товарів, не пов'язаних з їх
реалізацією, їх вартість не відноситься до складу валових витрат
виробництва і ПДВ, що сплачений у зв'язку з таким придбанням у
розмірі 2982,61грн. відшкодовуються за рахунок відповідних
джерел і до складу податкового кредиту не включається.
У відповідності до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(в редакції,
чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник
податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості
покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації,
цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини,
комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі
коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного
кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж
звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат
платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли
вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх
вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається
до складу валових витрат платника податку у такому звітному
періоді. Дія цього пункту не поширюється на виробників
сільськогосподарської продукції.
Згідно п. 1.4 вищевказаного Порядку ( z0417-98 ) (z0417-98)
якщо товарні
залишки та матеріальні ресурси у звітному періоді використані на
цілі, не пов'язані з організацією, веденням виробництва,
продажем продукції, то на їх балансову вартість платник податку
повинен зменшити балансову вартість залишків на початок звітного
періоду.
При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на
25.02.2002р. була проведена інвентаризація ТМЦ, за результатами
якої встановлено нестачу товарів на суму 14913,08грн. Документи,
підтверджуючі факт реалізації товарів на суму 14913,08грн. при
проведенні перевірки позивачем не надані. При розрахунку
приросту (убутку) товарно-матеріальних цінностей позивач не
зменшив балансову вартість на суму нестачі в розмірі
14913,08грн., що призвело до завищення валових витрат на суму
14913,08грн. та заниження податку на прибуток за 1 квартал
2002р. на суму 4,47тис. грн. (з урахуванням незадекларованих
збитків у розмірі 0,9тис. грн. в 1 кв. 2002 р.).
Відповідно, позивачем безпідставно включено до податкового
кредиту в лютому 2002р. ПДВ у розмірі 2982,62грн. (14913,08 х
20%), оскільки згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до податкового кредиту
відносяться суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку
з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься
до складу валових витрат.
В акті перевірки також вказано на заниження податкового
зобов'язання у розмірі 61868,73грн. внаслідок неправомірного
застосування нульової ставки ПДВ по наданню послуг перевезення
вантажів Донецькою залізницею.
Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок становить
20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, та додається до ціни товарів (робіт,
послуг).
Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з надання
транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за
межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами
державного кордону України до пункту проведення митних процедур
з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну
територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту
проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за
межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до
пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза
межами митного кордону України (пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 цього ж
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
У разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною
першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських,
агентських або комісійних операцій з транспортними квитками,
проїзними документами, укладання договорів або рахунків на
транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою
перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою,
передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому
періоді позивач згідно договорів з ПП "АСДС" та МПП "Спектр"
реалізував послуги за нульовою ставкою: МПП "Спектр" згідно
звіту комісіонера від 31.07.01 р. на суму 978,20 грн., ПП "АСДС"
згідно звітів від 30.11.2000p., 31.01.2001p., 30.06.2001p.,
31.07.2001р. на суму 308365,48 грн., виписував податкові
накладні, в яких визначав ПДВ за ставкою "0", ПДВ при наданні
послуг по з/д тарифам і транспортно-експедиційним послугам
нараховував по нульовій ставці та не сплачував.
Проаналізувавши договори, укладені між позивачем та Донецькою
залізницею, господарській суди першої та апеляційної інстанцій
дійшли висновку, що остання не зобов'язувала підприємство на
виконання дій від свого імені, а лише надавала послуги, за що
ТОВ "Колір" здійснювало передплату. Відповідно, позивач виступав
як посередник між Донецькою залізницею та своїми комітентами та
не є довіреною особою дороги, а є продавцем послуг, в тому числі
і придбаних у Дороги - перевізника, який обчислює ПДВ за
нульовою ставкою, а тому позивач не мав права на застосування
нульової ставки ПДВ на суму реалізованих послуг.
Крім того, в акті перевірки вказано на завищення податкового
кредиту у розмірі 12437грн., оскільки підприємством в декларацію
за 4кв. 2000р. до складу податкового кредиту безпідставно (без
наявності податкових накладних) віднесено суму ПДВ у вказаному
розмірі; позивачем не надано документів, які б підтверджували
витрати, пов'язані зі сплатою ПДВ у розмірі 12437грн.
Згідно приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а
при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент
перевірки платника податку органом державної податкової служби
суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту,
залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом
документами, платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на
суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим
підпунктом документами.
При цьому місцевим господарським судом встановлено та
підтверджено під час здійснення апеляційного провадження у
справі, що доказів отримання податкової накладної та доказів
понесених витрат у розмірі 12437грн. в 4 кв. 2000р. позивачем не
надано. Відповідно, висновок відповідача про завищення позивачем
податкового кредиту у розмірі 12437грн. в 4 кв. 2000р. є
правомірним.
Щодо відмови в задоволенні позову про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 0000912620/0 від
19.06.2002р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з
податку на прибуток, судові рішення в цій частині позивачем не
оскаржені і є правомірними.
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанцій.
З урахуванням викладеного, переглянута у справі постанова
відповідає приписам чинного законодавства, а відтак відсутні
правові підстави для задоволення касаційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 1
ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
15.03.2005 у справі № А-13/355-02 залишити без змін, а касаційну
скаргу ТОВ ВФК “Колір” –без задоволення.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
О.Муравйов