ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 40/202
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю
касаційної скарги “Дева-Ко”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 26.07.2005 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Заступника прокурора Оболонського району
м. Києва в інтересах держави в особі
Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Дева-Ко”
третя особа Відкрите акціонерне товариство “Плодоовоч”
Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та
приведення її в придатний для використання стан
за участю представників сторін:
позивача: Капаклі З.В. –дов. від 02.03.2005. № 225-КР-178,
відповідача: Файнгольд І.Д. –дов. від 27.05.2005р. № 1,
третьої особи: Товкун І.М. –дов. від 25.05.2005р. б/н,
прокуратури: Єрхова І.Ю. –дов. від 26.08.2005р. № Н14.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.05.2005р. позовні
вимоги задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.07.2005р. рішення господарського суду м. Києва від
24.05.2005р. залишено без змін.
Судові рішення мотивовані ст. ст. 124, 125, 126 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в порушення яких відповідач фактично
використовує спірну земельну ділянку для будівництва
торгівельного центру без встановлення її меж у натурі (на
місцевості) та одержання документа, що посвідчує право на
земельну ділянку та державної реєстрації.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій
відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та постановити
нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу тим, що
судами порушено норми матеріального та процесуального права, а
також неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових рішень, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
право власності та право постійного користування на земельну
виникає після одержання її власником або користувачем документа,
що посвідчує право власності чи право постійного користування
земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до
використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі
(на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї,
та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
право власності та право постійного користування земельною
ділянкою посвідчується державними актами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення
виконкому Київської міської ради народних депутатів від
15.08.1983р. № 1342 про відведення земельної ділянки об’єднанню
“Київміськплодовочторг” загальною площею 54310,26 кв.м. , по
пров. Балтійський, 20 в м. Києві та за згодою третьої особи на
вилучення земельної ділянки площею 0,25 га для здійснення
відповідачем будівництва торгівельного центру, між останнім та
позивачем в особі Київського міського управління земельних
ресурсів 06.12.2001р. було укладено договір резервування спірної
земельної ділянки, загальною площею 0,2530 га для розташування
на ній торгівельного центру із терміном дії договору до
05.07.2004р.
Станом на 25.01.2005р. згідно акту перевірки дотримання вимог
земельного законодавства № 42/05 спірна земельна ділянка
використовувалась відповідачем під розміщення торгівельного
центру без правовстановлюючих документів, про що державним
інспектором по використанню і охороні земель міста Києва було
видано вказівку № 29/05 від 25.01.2005р., якою зобов'язано
відповідача оформити документи, що посвідчують право
користування відповідача земельною ділянкою, або звільнити її у
місячний термін.
На момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій проект
відведення спірної земельної ділянки відповідачем до Головного
управління земельних ресурсів не подавався, рішення Київської
міської ради про його затвердження не приймалось, договір оренди
чи купівлі-продажу земельної ділянки в Головному управлінні
земельних ресурсів не зареєстровано.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій надавши
правильну юридичну оцінку обставинам справи, дійшли вірного
висновку щодо зобов’язання відповідача на підставі ст. 212
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
звільнити самовільно
зайняту ділянку, з урахуванням чого та за відсутності порушень
норм матеріального і процесуального права, колегія суддів
вважає, що судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстави для їх скасування
відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.07.2005р. у справі № 40/202 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко