ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 33/96
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Г.А.Кравчука
суддів: О.В.Муравйова, Л.І.Рогач
розглянувши у Спеціалізованої державної податкової
відкритому судовому інспекції у м. Києві по роботі з великими
засіданні касаційну платниками податків
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 21.06.2005р.
у справі № 33/96
господарського суду міста Києва
за позовом Дочірнього підприємства
“Укрнафтогазкомплект” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України”
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків
Про визнання недійсними дій та визнання недійсною першої
податкової вимоги
за участю представників сторін:
від позивача: Мирошник Н.Є., дов. від 25.03.2005р. № 831-
13
від відповідача: Савйолова Л.В., дов. від 04.07.2005р. №
736/9/10-1200
В С Т А Н О В И В:
Дочірнє підприємство “Укрнафтогазкомплект” Національної компанії
“Нафтогаз України” звернулось з позовом про визнання недійсними
дій відповідача щодо направлення першої податкової вимоги №
1/511 від 02.12.2004р. та застосування податкової застави
активів позивача, а також визнання недійсною першої податкової
вимоги № 1/511 від 02.12.2004р.(в редакції заяви від
25.03.2005р. № 814-13 про уточнення позовних вимог).
Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 33/96 від
11.04.2005р.(суддя Лосєв А.М.) позов задоволено частково:
визнано недійсною першу податкову вимогу Спеціалізованої
державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків № 1/511 від 02.12.2004р. з моменту її
прийняття –02.12.2004р. до моменту відкликання –23.12.2004р.,в
іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з відповідача
на користь позивача 101,50 грн. судових витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду
(головуючий–Мартюк А.І., судді –Дикунська С.Я., Вербицька О.В.)
вищевказане рішення залишено без змін, апеляційну скаргу
відповідача без задоволення.
Рішення та постанова місцевого та апеляційного судів мотивовані
відсутністю у позивача узгодженого податкового зобов’язання на
момент направлення йому спірної податкової вимоги, в зв’язку з
чим її надіслання суперечить вимогам законодавства, а також
порушенням спірною податковою вимогою охоронюваних законом
інтересів позивача. Відмовляючи в задоволенні решти позовних
вимог, судові інстанції посилались на їх необґрунтованість
нормами матеріального та процесуального права.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва та
постановою Київського апеляційного господарського суду,
Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі
з великими платниками податків звернулась з касаційною скаргою
до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати
постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду м. Києва у справі № 33/96 та прийняти нове
рішення, яким у позові відмовити повністю, в зв’язку з
порушенням вищезазначеними судами при прийнятті судових актів
норм матеріального права, а саме п. п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
зі
змінами та доповненнями (надалі –Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
) та
листа Державної податкової адміністрації України про Тимчасовий
порядок відображення в обліку сум податкових зобов’язань,
визначених податковими органами, щодо яких платники розпочали
процедуру судового оскарження від26.03.2003р.№ 4839/7/19-3117.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.08.2005р.
касаційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та
відновлено строк для подання касаційної скарги.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені у ній доводи, заперечення
на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія судів вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що
першу податкову вимогу № 1/511 від 02.12.2004р. було прийнято
відповідачем у зв’язку з донарахуванням позивачу податку на
прибуток в сумі 314 850,00 грн. (в тому числі 209 900,00 грн.
основного платежу та 104 950,00 грн. штрафних санкцій)
відповідно до податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої
державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків № 0000811606/0 від 11.11.2004р.
Також судовими інстанціями було встановлено, що позивачем
22.11.2004р. було подано до суду позовну заяву від 19.11.2004р.№
4733-13 про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по
роботі з великими платниками податків від 11.11.2004р. за № №
0000811606/0, 0000821606/0 та 0000831606/0, за якою
господарським судом м. Києва було порушено провадження у справі
№ 29/534 ухвалою від 01.12.2004р. Згідно відзиву відповідача на
позовну заяву по справі № 29/534, зазначена позовна заява була
зареєстрована в Спеціалізованій державній податковій інспекції у
м. Києві по роботі з великими платниками податків
23.11.2004р.,вхідний № 11007/10.
Витягом з Журналу реєстрації податкових вимог платників податків
(а.с.65-67) підтверджується надіслання органом державної
податкової служби позивачу 02.12.2004р. першої податкової вимоги
№ 1/511.
28.12.2004р. відповідач направив позивачу лист № 33866/10/24-
0200, з якого вбачається, що Спеціалізована державна податкова
інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків
повідомила дочірнє підприємство “Укрнафтогазкомплект” про те, що
23.12.2004р. відповідно до листа ДПА України від 26.03.2003р. №
4839/7/193117 про Тимчасовий порядок відображення в обліку сум
податкових зобов’язань, визначених податковими органами, щодо
яких платники податків розпочали процедуру апеляційного
оскарження, сума по податку на прибуток у розмірі 314 850,00
грн. виключено з обліку, а першу податкову вимогу від
02.12.2004р. № 1/511 відкликано з 23.12.2004р. на підставі
отриманих копії позовної заяви ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК
”Нафтогаз України” та ухвали про порушення провадження по справі
Господарського суду м. Києва від 01.12.2004р. № 29/534 (а.с.43).
Відповідно до пп. 1.2 ст. 1 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове
зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до
бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та строки, визначені цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, або іншими
законами України.
Згідно з пп. 1.3 ст. 1 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, податковий
борг (недоїмка) –це податкове зобов’язання (з урахуванням
штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене
платником податків, але не сплачене у встановлений строк, а
також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2ст. 5 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що податкове зобов’язання платника податків,
нараховане контролюючим органом відповідно до п. 4.2 та п. 4.3
ст. 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, вважається узгодженим у день
отримання платником податків податкового повідомлення за
винятком випадків апеляційного або судового оскарження;
відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
платник
податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового
зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання
податкового повідомлення, окрім випадків, коли протягом цього
строку платник податків розпочинає процедуру апеляційного
узгодження.
Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
день
закінчення процедури адміністративного оскарження вважається
днем узгодження податкового зобов’язання платника податків. При
зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання
недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання
вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та
прийняття відповідного рішення.
Перша податкова вимога надсилається податковим органом платнику
податків не раніше першого робочого дня після закінчення
граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання
(пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Колегія суддів погоджується з висновком попередніх судових
інстанцій про неузгодженість податкового зобов’язання з податку
на прибуток, визначеного на підставі податкового повідомлення-
рішення від 11.11.2004р. № 0000811606/0, та про відсутність у
позивача податкового боргу за даним платежем на момент
надіслання йому першої податкової вимоги від 02.12.2004р. №
1/511, а також про порушення даною податковою вимогою
охоронюваних законом інтересів позивача з огляду на правові
наслідки, що вона породжує. При цьому відкликання податкової
вимоги з 23.12.2004р. не змінює її чинності протягом періоду з
02.12.2004р. до 23.12.2004р.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, судом відхиляються,
оскільки момент узгодження податкового зобов’язання встановлено
вищевикладеними нормами Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що господарські
суди першої та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101
Господарського-процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі
матеріали справи в їх сукупності; дослідили, встановили та
надали юридичну оцінку обставинам, на підставі яких направлено
спірну податкову вимогу, дійшли обґрунтованого висновку про її
невідповідність вимогам чинного законодавства та правомірно
визнали недійсною.
Прийняті судами рішення та постанова відповідають положенням
статей 84, 105 Господарського-процесуального Кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, викладеним в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 ”Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями; твердження
заявника про порушення і неправильне застосування судами норм
матеріального чи процесуального права при прийнятті рішення та
постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать
матеріалам справи, в зв’язку з чим судова колегія не вбачає
підстав для їх скасування.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.06.2005р. та рішення господарського суду м. Києва від
11.04.2005р. у справі № 33/96 господарського суду м. Києва
залишити без змін.
Головуючий Г. Кравчук
Судді: О. Муравйов
Л. Рогач