Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. –головуючого

Бур’янової С.С. (доповідач)

Ткаченко Н.Г.

розглянувши ТОВ “Компанія “МАСА інвест груп”

касаційну скаргу

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду

від 05.04.2005 р.

у справі № 18/20-21/159 господарського суду Запорізької

області

за заявою ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

до ТОВ “Компанія “МАСА інвест груп”

про визнання банкрутом

За участю представників сторін

від кредитора Безбах О.В. дов. від 27.09.05р. № 30990/10-014,

від боржника Косякова З.Н. дов. від 05.04.2004р. № б/н

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.08.2004 року (суддя Черкаський В.І.) затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів, складений розпорядником майна боржника, в який включені конкурсні кредитори, що звернулися до суду в порядку, передбаченому Законом України „Провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) (далі по тексту –Закон (2343-12) ).

Суд в обгрунтування прийнятої ухвали посилається на абз. 6 ст. 1, ст.ст. 5, 15 Закону України „Провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) .

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.04.2005 року зазначену ухвалу суду першої інстанції змінено: вимоги ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у розмірі 80487642,25 грн. основного боргу включено до реєстру вимог кредиторів у третю чергу, штрафні санкції та пеню у розмірі 147389,69 грн. включено до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу; в іншій частині ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, ТОВ „Компанія „МАСА інвест груп” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.04.2005 року та ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.08.2004 року скасувати повністю, посилаючись на не вірне застосування судами норм матеріального і процесуального права, а саме п. 4 ст. 12 Закону (2343-12) та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

У відзиві на касаційну скаргу, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя заперечує проти доводів викладених в ній, вважає їх безпідставними і такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, і тому просить залишити без змін постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.04.2005 року, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону (2343-12) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Згідно ст. 1 Закону (2343-12) мораторій на задоволення вимог передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, боржником здійснювались часткові сплати податкового боргу по транспортному податку у розмірі 1891,36 грн. та з податку на землю у розмірі 503,08 грн.

Судова колегія зазначає, що господарські суди не встановили, коли саме настав термін виконання зобов’язань по сплаті податків і зборів, про які зазначено вище.

Таким чином, судова колегія вважає, що в порушення приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності господарські суди винесли судові рішення, які не відповідають нормам діючого матеріального і процесуального права.

Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.04.2005 року та ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.08.2004 року у справі № 18\20-21\159 необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно повно та всебічно розглянути обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до діючого законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ТОВ “Компанія “МАСА інвест груп” задовольнити.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.04.2005 року та ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.08.2004 року скасувати.

3. Справу передати до господарського суду Запорізької області на новий розгляд.