ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 24-2-32/136-03-5080
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого
Бур’янової С.С.,
Панової І.Ю.
розглянувши Компанії “Ель-Банна Лільміляха ва Ет-Тіджара”
матеріали (“Банкомар”)
касаційної скарги
на постанову від 25.01.2005 р. Одеського апеляційного
господарського суду
та ухвалу від 23.11.2004 р. господарського суду Одеської
області
у справі № 24-2-32/136-03-5080 господарського суду
Одеської області
за заявою гр. Перевьорткіна І.В.
до Державної судноплавної компанії “Чорноморське
морське пароплавство”
(далі –ДСК “Чорноморське морське
пароплавство”)
Про банкрутство
кредитор Компанія “Ель-Банна Лільміляха ва Ет-Тіджара”
(“Банкомар”)
арбітражний Халус Д.М.
керуючий
за участю представника сторони:
від боржника –Рахнянська С.В., довір.
В С Т А Н О В И В:
У провадженні господарського суду Одеської області знаходиться
Справа N 24-2-32/136-03-5080 про банкрутство ДСК “Чорноморське
морське пароплавство”.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2004 р.
(суддя Оборотова О.Ю.) затверджено реєстр вимог кредиторів ДСК
“Чорноморське морське пароплавство” та зобов’язано розпорядника
майна боржника організувати проведення зборів кредиторів.
Крім того вказано, що заява Компанії “Ель-Банна Лільміляха ва Ет-
Тіджара” (“Банкомар”) надійшла з пропуском тридцятиденного
строку від дня опублікування оголошення про порушення справи про
банкрутство, тому такі грошові вимоги не розглядаються і
вважаються погашеними.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
25.01.2005 р. (судді: Єрмілов Г.А. –головуючий, Воронюк О.Л.,
Лашин В.В.) апеляційну скаргу Компанії “Ель-Банна Лільміляха ва
Ет-Тіджара” залишено без задоволення, а ухвалу господарського
суду Одеської області від 23.11.2004 р. –без змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, Компанія “Ель-
Банна Лільміляха ва Ет-Тіджара” (“Банкомар”) звернулася до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 25.01.2005 р. і ухвалу господарського
суду Одеської області від 23.11.2004 р. та направити справу на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права, зокрема, ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.
53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду
Одеської області від 18.11.2004 р. у даній справі заяву Компанії
“Ель-Банна Лільміляха ва Ет-Тіджара” (“Банкомар”) про грошові
вимоги до боржника залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 14
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Вказана ухвала не оскаржена в установленому порядку та є чинною.
Разом з тим, оскаржувана в апеляційному та касаційному порядку
ухвала господарського суду Одеської області від 23.11.2004 р. є
похідною від ухвали господарського суду Одеської області від
18.11.2004 р.
Таким чином, правова доля грошових вимог кредитора до боржника
визначена ухвалою господарського суду Одеської області від
18.11.2004 р.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, оголошення про
порушення справи про банкрутство було опубліковано в газеті
“Голос України” № 168 (3168) від 09.09.2003 р., а кредитор
–Компанія “Ель-Банна Лільміляха ва Ет-Тіджара” (“Банкомар”)
звернувся до суду з заявою про грошові вимоги до боржника від
11.06.2004 р. та заявою про збільшення грошових вимог від
02.11.2004 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі –Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
) конкурсні кредитори за
вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про
банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в
офіційному друкованому органі оголошення про порушення
провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до
господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а
також документи, що їх підтверджують.
Таким чином, конкурсні кредитори зобов‘язані у встановлений
строк подати до суду заяви з грошовими вимогами до боржника.
Правові наслідки порушення кредитором боржника приписів ч. 1 ст.
14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачені ч. 2 вказаної статті.
В силу ч. 2 ст. 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
вимоги конкурсних
кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого
для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і
вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в
ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
У зв‘язку з тим, що визначений у ч. 1 ст. 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
строк не є процесуальним і тому не підлягає поновленню
відповідно до ст. 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, будь-які причини
пропуску цього строку не розглядаються судом.
Колегія суддів зазначає, що подання заяв у встановлений ст. 14
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
строк не ставиться в залежність від
місцезнаходження кредитора та належності його до резидентів чи
нерезидентів України.
Закон не встановлює інших строків для таких суб’єктів
господарювання та не робить винятків щодо присічного характеру
строку.
Тому доводи касаційної скарги не спростовують висновків
попередніх судових інстанцій.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом
першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми
матеріального і процесуального права та підстав для зміни або
скасування оскаржуваних ухвали та постанови не вбачається.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 14 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст.
ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Компанії “Ель-Банна Лільміляха ва Ет-
Тіджара” (“Банкомар”) залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
25.01.2005 р. та ухвалу господарського суду Одеської області від
23.11.2004 р. у справі № 24-2-32/136-03-5080 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
І.Ю. Панова