ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 23/42
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кравчука Г.А. –головуючого,
Муравйова О.В.,
Рогач Л.І.
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Шевченківському районі м. Запоріжжя
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від30.06.2005
у справі № 23/42 господарського суду Запорізької
області
за позовом Товариства з обмеженою діяльністю “Полонія”
До Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Запоріжжя
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Лобіков О.В.- дов. від 31.01.2004р. № 20
від відповідача: Братішко О.Я. дов. від 30.08.2005р.,Рожук О.В.,
дов. від 07.06.2005р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 28.02.2005р. господарського суду Запорізької
області по даній справі (суддя Садовий І.В.) задоволено позовні
вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Запоріжжя від 20.12.2004р. за № 0003042302/0, яким позивачу
визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі
445756,00 грн., в тому числі 235470,00 грн. –основний платіж,
210286,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Постановою від 30.06.2005 Запорізького апеляційного
господарського суду(головуючий – Юхименко О.В., судді –Коробка
Н.Д., Радченко О.П.) рішення господарського суду Запорізької
області від 28.02.2005р. залишено без змін.
Мотивуючи рішення та постанову, судові інстанції посилались на
порушення контролюючим органом порядку та методики визначення
звичайної ціни за спірними господарськими операціями, з огляду
на що відповідачем не доведено, що рівень договірних цін
позивача з контрагентами не відповідає рівню звичайних цін.
Не погоджуючись з висновком місцевого та апеляційного судів,
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.
Запоріжжя звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати рішення
господарського суду Запорізької області від 28.02.2005р. та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
30.06.2005р. по справі № 23/42 і прийняти нове рішення, яким
відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному
обсязі, посилаючись на допущені судовими інстанціями порушення
норм матеріального та процесуального права, а саме : невірне
застосування положень підпункту 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 та підпункту
17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, підпункту 1.20.2. п. 1.20 ст. 1
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну
скаргу без задоволення, рішення та постанову судів без змін,
зазначаючи, що вони ґрунтуються на приписах чинного
законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом Запорізької області та Запорізьким
апеляційним господарським судом встановлено, що державною
податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя було
проведено планову документальну перевірку ТОВ “Полонія” з питань
дотримання вимог податкового та валютного законодавства за
період з 01.07.02р. по 30.06.04р., за наслідками якої складено
акт перевірки від 15.12.2004р. № 235/23-2-22143875.
Згідно вищевказаного акту перевірки органом державної податкової
служби зроблено висновок про заниження ТОВ “Полонія” податку на
прибуток за 2003р. у розмірі 158 070 грн. та за 1-ше півріччя
2004р. у розмірі 77 400 грн. за рахунок заниження ціни
реалізації та, відповідно, валового доходу, за товарообмінними
операціями від рівня звичайних цін; вказано, що підприємство у
своїй господарській діяльності використовує схему мінімізації
оподаткування, здійснюючи протягом місяця (іноді одного ж дня)
операції з придбання та реалізації товарів.
Перевіряючими зазначено, що підприємство в ході фінансово-
реалізації ідентичного пального одному і тому ж суб’єкту
підприємницької діяльності у період березень-травень 2003р. ТОВ
“Свам” та у період липень 2003р.- червень 2004р. ТОВ”Техно-
Соло”, при цьому ціна реалізації нижча, ніж ціна придбання,
обсяги реалізованого та придбаного пального значно не
відрізняються.
За договором купівлі-продажу № 2-А від 02.01.2003р. позивач
відвантажив ТОВ”Свам” паливо на загальну суму 6 049 188,90 грн.,
в оплату якого здійснено взаємозалік на суму 6 049 188,90
грн.(100%) за актом взаємозаліку від 31.07.2003р. б/н.
За договорами купівлі-продажу № 25-А від 01.06.2003р. та № 04
від 02.01.2004р. позивач відвантажив ТОВ “Техно-Соло” паливо на
загальну суму 44 370 262,84 грн., в оплату якого отримано
грошові кошти на загальну суму 3 444 047,01грн. та проведено
взаємозалік на суму 40 926 215,83 грн.(92%) за актом
взаємозаліку від 31.03.2004р. б/н, від 30.04.2004р. б/н, від
31.05.204р. б/н, від 30.06.2004р. б/н.
Незалежно від умов договорів, що передбачали розрахунки
грошовими коштами або здійснення взаємозаліку, позивачем
фактично було здійснено бартерні операції в розумінні п. 1.19
ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст.ст. 41, 220, 241 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
У відповідь на запит органу державної податкової служби від
01.11.2004р. № 24922/10/23/-220 Запорізькою торгово-промисловою
палатою надано відповідь про відсутність у Запорізької торгово-
промислової палати статистичної інформації стосовно оптових цін
на торгівлю щодо бензинів А-76, А-92, А-95, дизельного палива.
На лист ДПІ у Шевченківському районі щодо обґрунтування рівня
цін отримано лист від ТОВ”Полонія” з поясненнями від
22.11.2004р. № 353.
ДПІ у Шевченківському районі М. Запоріжжя для визначення
справедливої ціни застосовані ціни придбання бензину та
дизельного палива від ТОВ “Свам” та ТОВ “Техно-Соло” протягом
періоду, в якому здійснювалась реалізація, а саме
середньозважену ціну по кожному з видів палива.
На підставі акта перевірки № 235/23-2-22143875 від
15.12.2004р.ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було
направлено платнику податків податкове повідомлення - рішення
від20.12.2004р. № 0003042302/0, яким останньому було визначено
до сплати суму 445 756,00 грн. податкового зобов’язання за
податком на прибуток, в тому числі 235 470,00 грн. основного
платежу та 210 286 грн. штрафних санкцій за ним.
Згідно з пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від
28.12.1994 р. 334/94-ВР, в редакції Закону № 283/97 –ВР від
22.05.1997р., із змінами та доповненнями (надалі Закону № 334/94-
ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
),доходи та витрати від здійснення
товарообмінних(бартерних) операцій визначаються, виходячи з
договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Законодавче поняття “звичайна ціна” та механізм визначення
звичайної ціни для цілей податкового обліку зазначено в п. 1.20
Закону № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; в редакції, чинній до
01.01.2003р.,звичайна ціна –ціна продажу товарів(робіт, послуг)
продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів,
вартість іноземної валюти, яка може бути одержана в разі їх
продажу особам, які не пов’язані з продавцем при звичайних
умовах ведення господарської діяльності.
Відповідно до п. 13 Указу Президента України № 817/98 від
23.07.1998р. “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької
діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
індикативні або звичайні ціни на товари
(роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних
цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін
реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку
України, яка проводиться уповноваженим державним органом у
визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть
встановлюватись органами виконавчої влади, які використовують їх
для нарахування та стягнення податків і зборів (обов’язкових
платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності
статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів робіт,
послуг).
Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції Закону № 349-ІУ від 24.12.2002р., якщо
цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна
товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не
доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає
рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна –це ціна, за якою товари (роботи,
послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець
бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає
їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є
взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою
інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які
склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних)
товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг)- це сфера обігу товарів (робіт,
послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця
(продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати
(продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-
якої з сторін договору території.
При проведенні перевірки платника податку податковий орган має
право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати
рівень договірних цін, або послатись на норми абзацу першого
підпункту 1.20 цього пункту.
Нормами законодавства передбачено як спеціальний порядок
донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим
органом внаслідок визначення звичайних цін шляхом застосування
процедури, встановленої законом для нарахування зобов’язань за
непрямими методами, так і застереження щодо покладення обов’язку
доведення невідповідності ціни договору рівню звичайної ціни у
випадках, передбачених Законом, на орган державної податкової
служби (пп. 1.20.8, пп. 1.20.10 ст. 1 Закону № 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Для визначення звичайної ціни товару використовується інформація
про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги)
договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами,
послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі
умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання
зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а
також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При
цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності-
однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними,
якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну,
або може бути економічно обґрунтована.
При цьому враховуються звичайні при укладанні угод (інших) між
непов’язаними особами надбавки та знижки до ціни, можуть
застосовуватись знижки, пов’язані з сезонними та іншими
коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги)
втратою товарами якості або інших властивостей, закінченням
(наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності,
реалізації), збутом неліквідних або низько ліквідних товарів,
маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів
(робіт, послуг) на ринки, наданням дослідних моделей і зразків
товарів з метою ознайомлення ними споживачів.
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду
Запорізької області та Запорізького апеляційного господарського
суду про недодержання відповідачем процедури визначення
податкових зобов’язань платника податку із застосуванням
звичайних цін, не доведення податковим органом невідповідності
договірних цін на автомобільний бензин та дизельне пальне рівню
звичайних (ринкових) цін.
Так, судами встановлено, що у відповідь на запит відповідача від
17.11.2004р., підприємством була надана відповідь, у якій ТОВ
”Полонія” обґрунтовувало рівень договірних цін як звичайних щодо
операцій з реалізації паливно-мастильних матеріалів при
здійсненні господарської діяльності та зазначало, що для кожного
покупця враховувались умови кількості (об’єму) товарної партії,
термін виконання зобов’язань, умови оплати, фізичні властивості
ПММ, відстань доставки, вид та спосіб доставки та інше, що
безпосередньо впливає на ціну реалізації товару.
До відповіді було додано довідку головного управління статистики
в Запорізькій області від 19.11.2004р. № 26-9/383 про середні
розрахункові ціни на бензин автомобільний та дизельне пальне
протягом спірного періоду.
З аналізу взаємовідносин позивача з його контрагентами
(постачальниками та покупцями) вбачається, що господарські
операції ТОВ “Полонія” не обмежувались здійсненням їх виключно з
ТОВ ”Техно-Соло” та ТОВ ”Свам”; аргументи касаційної скарги
відповідача щодо неспівставності умов договорів з іншими
постачальниками та покупцями жодним чином не підтверджені
аналізом таких договорів у акті перевірки.
Отже, судовими інстанціями правомірно вказано на порушення
відповідачем порядку визначення звичайної ціни при зазначенні в
якості такої середньозваженої ціни реалізації, обчисленої з
відокремлених господарських операцій позивача у їх сукупності,
без аналізу співставності об’єктивних умов їх здійснення, що є
обов’язковим для органу державної податкової служби;
невідповідність поняття “середньозважена ціна реалізації”
поняттю “звичайної ціни” та неможливість його застосування для
визначення податкових зобов’язань платника податку; відсутність
у акті перевірки методу, за яким відповідач визначав
середньозважену ціну.
У відповідності до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
органи державної влади та органи місцевого самоврядування
зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Складений за наслідками проведеної перевірки акт повинен
відповідати вимогам, викладеним в Порядку оформлення результатів
документальних перевірок щодо дотримання податкового та
валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності
–юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими
відокремленими підрозділами, затвердженому Наказом Державної
податкової адміністрації України від 16.09.2002р. № 429
( z1023-02 ) (z1023-02)
.
Судовими інстанціями надано належну правову оцінку наведеним у
акті перевірки суб’єктивних припущень перевіряючих та правомірно
не прийнято в якості належних та допустимих доказів твердження
відповідача про ознаки фіктивності контрагентів позивача.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена
на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в
організації такої діяльності є регулярною, постійною та
суттєвою. Тобто дана норма визначає господарську діяльність не
як діяльність з одержання доходів, а як діяльність, що
направлена на отримання доходу від господарських операцій.
Пунктом 4.1 ст. 4 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що
валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від
усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом
звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах як на території України, її континентальному шельфі,
виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з приписами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку
№ 3 “Звіт про фінансові результати”, затвердженого наказом
Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 ( z0397-99 ) (z0397-99)
,
прибуток –це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними
витрати.
Таким чином, здійснювана позивачем діяльність є господарською
діяльністю в розумінні Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та діяльністю, направленою
на отримання доходу.
Відповідачем не доведено порушення формування валового доходу,
визначеного позивачем у податкових деклараціях за спірний
період, що пов’язане із застосуванням цін, нижчих за звичайні.
За відсутності донарахування податкового зобов’язання,
застосування штрафних(фінансових) санкцій є неправомірним.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарські
суди першої та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно та об’єктивно розглянули в судовому засідання
всі обставини справи в їх сукупності, дослідили, встановили та
надали правильну юридичну оцінку обставинам справи, та
правомірно задовольнили позовні вимоги. Як наслідок, прийняті
судами рішення та постанова відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи, та підстав для їх скасування не
вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення..
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
30.06.2005р. у справі № 23/42 господарського суду Запорізької
області та рішення господарського суду Запорізької області від
28.02.2005р. залишити без змін.
Головуючий Г.А.Кравчук
Судді: О.В.Муравйов
Л.І.Рогач