Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Семчука В.В.,

розглянувши  у відкритому  ЗАТ “Макрохім”

судовому засіданні  в

м. Києві,  касаційну

 скаргу

на ухвалу                  господарського суду м. Києва від

                           22.12.2004 року

та постанову               Київського апеляційного господарського

                           суду від 29.03.2005 року

у справі                   № 14/361

за позовом                 Черкаського державного заводу хімічних

                           реактивів

до                         ЗАТ “Макрохім”

Про   стягнення  102004,19 грн.,

за  участю  представників:

позивача                   - Ненада О.А.,

                           - не з’явились,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.12.2004 року у справі № 14/361 (суддя Калатай Н.Ф.) залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2005 року (судді Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) призначено судову почеркознавчу експертизу та експертизу технічного дослідження документів, витрати на проведення експертизи покладено на відповідача, провадження в справі зупинено до закінчення експертизи.

Не погоджуючись з ухвалою та постановою господарських судів ЗАТ “Макрохім» звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду м. Києва від 22.12.2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2005 року у даній справі скасувати в частині покладення на відповідача обов’язку по оплаті витрат на проведення судових експертиз. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних ухвали та постанови.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та із змісту оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд задовольнив клопотання відповідача та ухвалою від 22.12.2004 року для з’ясування питань, що потребують спеціальних знань призначив судову почеркознавчу експертизу та експертизу технічного дослідження документів, проведення якої доручив Київському НДІ судових експертиз. Одночасно витрати на проведення експертиз покладені на відповідача.

Відповідно до ст. ст. 41, 48, 49 ГПК України (1798-12) для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань господарський суд призначає судову експертизу. Витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи визначаються та розподіляються господарським судом.

Водночас, згідно частин 3, 4 статті 15 Закону України “Про судову експертизу” (4038-12) витрати за проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

При цьому, за змістом ч. 5 ст. 49 ГПК України (1798-12) суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються: при задоволенні позову –на відповідача; при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 84 ГПК України (1798-12) остаточно питання про розподіл господарських витрат між сторонами має бути розглянуте та вирішене господарським судом під час прийняття рішення у справі з одночасним зазначенням про це в його резолютивній частині.

Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних ухвали та постанови, які відповідають положенням ст. ст. 86, 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Доводи оскаржувача щодо неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки відповідно до ст. 111 7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. За таких обставин, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали господарського суду м. Києва від 22.12.2004 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2004 року господарськими сулами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовані норми процесуального права, в зв’язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ЗАТ “Макрохім” залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 22.12.2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2005 року у справі № 14/361 залишити без змін.