ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 18/471
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у
справі),
Бур’янової С.С.,
Панової І.Ю.
розглянувши матеріали Полтавського обласного відділення Фонду
касаційної скарги соціального захисту інвалідів
на постанову від 17.02.2005 р. Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі № 18/471 господарського суду Полтавської
області
за позовом Полтавського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до Приватної агрофірми “Колос”
Про стягнення 5 711, 12 грн.
представники сторін в судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулося до господарського суду Полтавської області
з позовом до Приватної агрофірми “Колос” про стягнення 5 711, 12
грн. штрафних санкцій за незайняті інвалідами 2 робочих місця.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.12.2004
р. (суддя Паламарчук В.В.) позовні вимоги задоволено, стягнено з
приватної агрофірми “Колос” на користь Полтавського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції у
сумі 5 711, 12 грн.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 17.02.2005 р. (судді: Яковлев М.Л. –головуючий, Лобань
О.І., Федоров М.О.) апеляційну скаргу приватної агрофірми
“Колос” задоволено, рішення господарського суду Полтавської
області від 07.12.2004 р. скасовано та прийнято нове рішення,
яким в позові відмовлено.
Не погоджуючись з винесеною постановою, Полтавське обласне
відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та
залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 29
Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, ст. ст. 19, 20 Закону
України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
( 875-12 ) (875-12)
.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
, в редакції чинної на час
спірних правовідносин, (далі –Закон ( 875-12 ) (875-12)
) встановлює для
підприємств (об'єднань), установ і організацій норматив робочих
місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями,
середньооблікова чисельність працівників на підприємстві
відповідача у 2003 р. складала 207 осіб, відповідно норматив
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів
становив 8 осіб-інвалідів.
При винесені постанови суд апеляційної інстанції дійшов висновку
про те, що відповідно до звіту про зайнятість та
працевлаштування інвалідів за 2003 рік за формою державної
–статистичної звітності № 10-ПІ середньооблікова чисельність
штатних працівників облікового складу відповідача становила 207
осіб, з них інвалідів –8 осіб, що підтверджується Списком
працюючих інвалідів –штатних працівників, які були зайняті на
підприємстві відповідача у 2003 році.
На підставі чого суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що
на підприємстві відповідача вільних робочих місць, на яких могли
бути працевлаштовані інваліди, не вбачалось.
Однак, відповідно до ст. 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
підприємства
(об'єднання), установи і організації незалежно від форми
власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів
менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19
цього Закону ( 875-12 ) (875-12)
, щороку сплачують відповідним
відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні
санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної
заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в
установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте
інвалідом.
Відповідно до п. 5 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями),
установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду
соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та
використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 28.12.2001 р. N 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
,
середньооблікова чисельність штатних працівників облікового
складу визначається у порядку, встановленому Інструкцією зі
статистики чисельності працівників, зайнятих в народному
господарстві, затвердженою Держкомстатом.
Також, згідно державної –статистичної звітності “Звіт про
зайнятість та працевлаштування інвалідів” показник
середньооблікової чисельності штатних працівників –інвалідів
облікового складу (рядок 02 форми № 10-ПІ) визначається,
відповідно до п. п. 3.3.1 - 3.3.3 Інструкції із статистики
чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві,
затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 р. N 171
( z0287-95 ) (z0287-95)
та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
07.08.1995 р. за N 287/823 (далі –Інструкція ( z0287-95 ) (z0287-95)
).
В силу п. 3.3.3 Інструкції ( z0287-95 ) (z0287-95)
середньооблікова
чисельність працівників за певний період обчислюється шляхом
підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі
місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року
до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на
відповідну кількість місяців.
Отже, чинним законодавством передбачено, що кількість інвалідів,
які працюють на підприємстві, визначається, виходячи з
середньооблікової чисельність штатних працівників –інвалідів.
Відповідно до Списку працюючих інвалідів - штатних працівників,
що були зайняті на підприємстві відповідача у 2003 році, на який
посилається суд апеляційної інстанції, у графі “Відпрацював у
звітному році (повних місяців)” зазначено, зокрема, що деякі
інваліди працювали на підприємстві відповідача лише один та два
місяця.
Отже, середньооблікова чисельності штатних працівників
–інвалідів на підприємстві відповідача не відповідає кількості
інвалідів, зазначених у списку.
На вказане суд апеляційної інстанції увагу не звернув та не дав
цьому відповідної правової оцінки.
Таким чином, судом апеляційної інстанції винесено постанову без
урахування всіх обставин справи, що мають істотне значення для
правильного вирішення спору.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції,
колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції
не відповідає приписам чинного законодавства, тому підлягає
скасуванню, а справа –направленню на новий апеляційний розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та
вирішити спір відповідно до положень чинного законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 18 – 20 Закону
України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
( 875-12 ) (875-12)
, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 17.02.2005 р. у справі № 18/471 скасувати.
3. Справу № 18/471 передати на новий апеляційний розгляд до
Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
І.Ю. Панова