11/4 Про стягнення 2069,25 грн., - Текст документа

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.03.2005 року у справі № 11/4 (суддя Василяк К.Л.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року (судді: Ліпчанська Н.В., Андрєєва Е.І., Мацюра П. Ф.) в задоволенні позовних вимог ВАТ “Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” до ТОВ “Агропромислове підприємство “Миколаїв-Колос» про стягнення плати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 2069,25 грн., відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 01.03.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення» від 29.12.76 № 11 (v0011700-76) із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.

Приймаючи оскаржуване рішення та постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, господарські суди прийшли до висновку про те, що позивачем не була встановлена гранична величина споживання електричної енергії у порядку визначеному договором та законом.

Разом з тим, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не враховано наступного.

Згідно умов укладеного між сторонами договору від 30.10.2003 року № 388 та вимог ч. 2 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику» (575/97-ВР) споживач енергії зобов’язаний додержуватися вимог нормативно-правових документів та договору про постачання енергії.

У даному випадку відповідним нормативно-правовим документом є Порядок постачання електроенергії споживачам (далі –Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.02 р. № 745.

Відповідно до п. 11 Порядку за підсумками місяця гранична величина споживання електроенергії для споживачів коригується до рівня фактично оплаченої за цей місяць величини її споживання. В зв’язку з неоплатою відповідачем використаної електроенергії у встановлений договором строк, позивач відповідно до п. 6.3 Договору здійснив коригування граничної величини споживання відповідачем електроенергії у травні 2004 року до нульового рівня.

Доводи оскаржувача про те, що позивачем не було доведено до відповідача скорегований рівень споживання електроенергії за травень 2004 року, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки в матеріалах справи є повідомлення № 371 від 15.06.2004 року, про корегування граничної величини споживання електричної енергії до нуля, направлене на адресу відповідача в строки передбачені п. 6.3 Договору.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електроенергії та потужності несуть відповідальність, зокрема, згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику» (575/97-ВР) , тобто у вигляді сплати енергопостачальникові п’ятикратної вартості різниці спожитої і договірної величини, на підставі чого позивач пред’явив вимогу про оплату 2069,25 грн. (чотирикратної вартості різниці спожитої і договірної величини).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій помилково прийшли до висновку, про незастосування до спірних правовідносин вимог Порядку постачання електроенергії споживачам а відтак, в порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) не врахували вимоги закону, не розглянули в судовому процесі всебічно, повно і об'єктивно всі обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин усі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 01.03.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 року у справі № 11/4 скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду Миколаївської області.