ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2005 Справа N 17/221
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Муравйова О.В.,
розглянувши у СДПІ по роботі з великими платниками
відкритому судовому податків у м. Дніпропетровську
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 02.03.2005
у справі № 17/221 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом ВАТ “Дніпровський трубний завод”
до СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Дніпропетровську
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін від:
позивача Сорокін В.В. –за довіреністю від 06.01.2005р.
відповідача Устименко М.В. –за довіреністю від 10.05.2005р.
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 30.08.2005р. здійснено заміну
складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С.,
судді Жаботина Г.В., Муравйов О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.11.2004р. (суддя Стрелець Т.Г.), залишеним без змін
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 02.03.2005р. (головуючий суддя Швець В.В., судді Сизько
І.А., Тищик І.В.), позов задоволено повністю; визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000140814/3 від
31.08.2004р. на загальну суму 147287,76грн.; стягнуто з
відповідача на користь позивача 85грн. державного мита та
118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду і
прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, приходить до висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську проведено
комплексну планову документальну перевірку фінансово-
господарської діяльності з питань дотримання ВАТ
"Дніпропетровський трубний завод" вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.07.2002р. по 31.12.2003р., за
результатами якої складено акт № 91-02/3-39-05393122 від
26.03.2004р.
На підставі даного акту відповідач прийняв спірне податкове
повідомлення-рішення № 0000140814/3/24957 від 31.08.2004р., яким
визначено суму податкового зобов'язання з прибуткового податку з
громадян в розмірі 147287,76грн., в тому числі 49095,92грн. -
основний платіж і 98191,84 - штрафні санкції.
В акті перевірки вказано, що позивач в грудні 2002р. здійснив
списання заборгованості фізичним особам по квартплаті, по якій
минув строк позовної давності (за 1999 рік), на загальну суму
245479,62грн. та не утримав прибутковий податок з громадян, чим
порушив ст.ст. 11, 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
та ст.ст. 11, 12
2Інструкції про прибутковий податок з громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
№ 13-92 від 26.12.92
року (далі Декрет ( 13-92 ) (13-92)
) (в редакції, яка діяла на момент
виникнення спору) платниками прибуткового податку (суб'єктами
оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни
та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають
постійного місця проживання в Україні.
Згідно ст. 2 вказаного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
об'єктом оподаткування
у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є
сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що
складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів),
одержаний з різних джерел як на території України, так і за її
межами.
Відповідач визначив позивачу податкове зобов’язання з
прибуткового податку з посиланням на ст. 11 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
, згідно якої оподаткуванню підлягають доходи громадян,
одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних
осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем
основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання
разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду
та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом
з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання)
одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.
Граматичний аналіз змісту наведеної правової норми свідчить, що
передбачені нею доходи (крім доходів фізичних осіб –суб’єктів
підприємницької діяльності) виплачуються у зв’язку з виконанням
громадянином трудової та робочої функцій, в тому числі на
підставі цивільно-правових договорів.
За таких обставин висновок судів про те, що списання квартирної
плати не відноситься до об’єктів оподаткування, що визначені ст.
11 зазначеного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, є правомірним.
Згідно ст. 12 Кабінету Міністрів України “Про прибутковий
податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
з доходів, зазначених у статті 11,
податок обчислюється за ставками, наведеними у пунктах 2, 3 і 4
статті 7, утримується у джерела виплати і перераховується до
бюджету в порядку, встановленому статтею 10 цього Декрету
( 13-92 ) (13-92)
. При визначенні оподатковуваного доходу в джерела
виплати не виключається сума встановленого чинним законодавством
неоподатковуваного мінімуму і не надаються пільги, передбачені
статтею 6 цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
. При цьому судами встановлено,
що позивач жодних виплат з доходів, зазначених у ст. 11,
громадянам не здійснював, а відтак, і відсутнє і джерело
виплати.
Щодо застосування до позивача спірним податковим повідомленням-
рішенням штрафних санкцій колегія вважає, що судами попередніх
інстанцій правомірно прийнято до уваги ту обставину, що ухвалою
господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2001р.
по справі № Б24/194/01 порушено провадження у справі про
банкрутство ВАТ "Дніпропетровський трубний завод", пунктом 3
ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій
відповідають положенням абзацу другого частини 4 статті 12
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, що визначають конкретний
проміжок часу, протягом якого не нараховуються неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи
неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанцій.
З урахуванням викладеного, переглянута у справі постанова
відповідає приписам чинного законодавства, а відтак відсутні
правові підстави для задоволення касаційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 1
ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 02.03.2005 у справі № 17/221 залишити без змін, а касаційну
скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.
Дніпропетровську –без задоволення.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
О.Муравйов